1.1. Ризик як об’єктивно-суб’єктивна категорія. Структура ризику.

1.2. Система постулатів стосовно ризику як економічної категорії

1.3. Концептуальні засади та аксіоматика ризикології.

1.4. Невизначеність та ризик. Причини виникнення невизначеності та ієрархія її видів.

2.1. Системний аналіз ризику в економіці та підприємництві.

2.2. Процес прийняття економічних рішень з урахуванням ризику

2.3. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.

2.4. Ризикотвірні чинники.

2.5. Загальні засади класифікації ризику

3.1. Метод аналогій

3.2. Аналіз чутливості (вразливості)

3.3. Аналiз ризику методами iмiтацiйного моделювання

3.4. Аналіз ризику можливих збитків

4.1. Загальні підходи до кількісного оцінювання ризику

4.2. Імовірність як один з підходів до оцінки ризику

4.3. Інгредієнт економічного показника

4.4. Кількісні показники ступеня ризику в абсолютному вираженні

4.5. Кількісні показники ступеня ризику в відносному вираженні

5.1. Концепція корисності. Пріоритети та їх числове відображення

5.2. Поняття лотереї. Корисність за Нейманом. Сподівана корисність

5.3. Детермінований еквівалент лотереї. Страхова сума

5.4. Різне ставлення до ризику та функція корисності

5.5. Криві байдужості

1.1. Ризик як об’єктивно-суб’єктивна категорія. Структура ризику.

Необхідно відмітити, що об’єктивно існуючі невизначеність, конфліктність, нестача інформації на момент оцінювання, прийняття управлінських рішень, неоднозначність прогнозів, зміни як в оточуючому середовищі, так і в самій системі, еволюційні трансформаційні процеси, обмаль (нестача) часу для наукового обґрунтування значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішень, породжують ризик.

Вивчаючи та враховуючи ризик, необхідно мати чітке уявлення про його об’єкт, суб’єкт, джерела. Необхідно також звернути увагу на те, що ризик має діалектичну об’єктивно-суб’єктивну структуру тощо.

Об’єктивність ризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує в силу об’єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень.

Суб’єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці (бізнесі) діють реальні люди (інвестори, менеджери, управлінські команди, бізнесмени) зі своїм досвідом, психологією, інтересами, смаками, схильністю чи несхильністю до ризику, своєю поведінкою.

Об’єктом ризику називають економічну систему, оцінити ефективність та умови функціонування котрої на перспективу у вичерпній повноті та з необхідною точністю неможливо.

Суб’єкт ризику – особа або колектив, які зацікавлені в результатах керування об’єктом ризику і мають відповідну компетенцію щодо керування та прийняття відповідних рішень стосовно об’єкта ризику.

Джерела ризику – це чинники (процеси, явища), котрі спричиняють невизначеність, конфліктність.

Враховуючи вищевикладене можна запропонувати наступне визначення економічного ризику.

Ризик – це економічна категорія, котра відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин об’єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентно притаманних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами та невикористаними можливостями.

Це визначення ґрунтується на системному підході до категорії економічного ризику і вказує на необхідність аналізу впливу на об’єкти керування множини внутрішніх і зовнішніх чинників та надсистеми, а також урахування ставлення до ризику суб’єктів господарювання (суб’єктів ризику).

1.2. Система постулатів стосовно ризику як економічної категорії

Постулат 1. Всеосяжність ризику. Не обтяжених ризиком господарюючих суб’єктів практично не існує. Ризик зумовлюється необхідністю подолання невизначеності, конфлікту на підставі певних суджень, прийняття відповідних гіпотез тощо. Наголосимо, що невизначеність, як така, залишається, але для конкретного суб’єкта господарювання (управлінської команди) ця невизначеність і конфлікт трансформується в ризик, який має відповідну об’єктивно-суб’єктивну структуру.

Постулат 2. Ризиком обтяжені передбачення, прогнози, тому що майбутнє стосовно економічних процесів неможливо передбачити вичерпно, в усіх деталях.

Постулат 3. Ризик виникає в процесах цілепокладання, оцінювання. З погляду теорії систем ризик розглядається як одна з системних характеристик, як властивість, що притаманна будь-яким видам цілеспрямованої діяльності. Ця системна характеристика проявляється як конфлікт між окремими цілями суб’єкта господарювання (суб’єкта ризику), як невизначеність стосовно реалізації цілей, зміст, напрямок й умови досягнення котрих не є чітко зрозумілими суб’єктові керування (прийняття рішень).

Ризик також пов’язаний з очікуваннями, рішеннями зацікавлених суб’єктів господарювання, оскільки ризику не існує безвідносно щодо цих суб’єктів (у природи немає поганої погоди). Відсутній ризик для тих суб’єктів господарювання, котрі не мають власної зацікавленості стосовно функціонування й розвитку певної економічної системи, коли деяка сфера діяльності їх не стосується, або якщо відповідальність можна перекласти на інших суб’єктів господарювання, чи на суспільство загалом.

Постулат 4. Необхідно чітко розрізняти ризик як економічну категорію та його кількісну міру (кількісну оцінку ступеня ризику). Водночас, аналіз низки науко­вих праць показує, що неможливо виокремити один чи два загальні показники ризику. Однак, нерідко плутають ризик та одну з його кількісних оцінок. Постулюють, зокрема, що ризик – це ймовірність несприятливої події, забуваючи про низку інших показників кількісної міри ризику. У той же час означення ризику як економічної категорії не повинно відбивати лише одну грань такого багатогранного феномену як ризик.

Міра ризику є вектором, одна група компонент якого кількісно характеризує окремі грані ризику як об’єктивної категорії. Решта – враховує ставлення його суб’єктів до невизначеності, конфлікту, і, відповідно, до ризику.

Постулат 5. Структура та міра ризику діалектично змінюються в часі під впливом змін (трансформації) зовнішнього та внутрішнього середовища, дії низки об’єктивних та суб’єктивних чинників.

Постулат 6. Вимірювання ризику ґрунтується на загально-методологічних положеннях теорії вимірювання, яка складає підґрунтя будь-яких вимірювань. Згідно з цією теорією вимірюються властивості емпіричних об’єктів, а не самі об’єкти, хоча жодна властивість не може існувати поза реальним об’єктом, а певною властивістю можуть бути наділені різні об’єкти.

1.3. Концептуальні засади та аксіоматика ризикології.

Ризикологія – наука про основні закономірності, принципи та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання та управління ризиком, який відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами господарювання об’єктивно існуючих невизначеності, конфліктності, іманентно притаманних процесам цілепокладання, оцінювання, управління об’єктами ризику, котрі обтяжені можливими загрозами та невикористаними можливостями.

Філософія будь-якої науки акцентує увагу передусім на її аксіоматичному апараті. Ризикологія грунтується на таких аксіомах:

Аксіома загальності – будь-який вид діяльності, що здійснюється фінансово-економічною системою, несе в собі ті чи інші ризики, котрі за певних умов можуть проявитися і призвести до небажаних наслідків для системи загалом чи її структурних складових. Йдеться також і про ризик невикористаних можливостей (закопаних талантів).

Аксіома прийнятності – кожна інтелектуальна система, що здійснює певний набір видів діяльності, так чи інакше (свідомо чи несвідомо) оцінює ступінь ризику, використовуючи свої внутрішні категорії, гіпотези, мотивації, котрі залежать також від стану та динаміки зовнішнього середовища, а також ураховуючи власне ставлення до ризику.

Аксіома неповторюваності – структура та міра ризику змінюються в часі, не повторюючись навіть у подібних ситуаціях.

Зазначимо, що ризикологія за своєю сутністю є метанаукою, що зумовлюється багатогранністю прояву ризику. Коли ставиться питання стосовно цілепокладання у конкретній науці, то завжди постає (в тій чи іншій формі) питання про ризик. Ризик завжди пов’язаний з цілепокладанням і цілездійсненням, тобто будь-яку науку завжди супроводжує ризикологічна діяльність.