5. Структура системи управління охороною праці в галузі.

Сист управління ОП – сукупність органів управління, які на основі комплексу норм-прав документації проводять цілеспрямовану планомірну діяльності щодо здійснення завдань і ф-цій управління з метою забезпечення здоров, безпеч і високопродуктивних УП.

Гол мета – поліпшення виробничого побуту, створення належних умов роботи, запобігання травматизму.

Структура:

Загальнодержавний рівень (каб мін УКр, АР Крим, Держ департамент промислової безпеки ОП та гірничого нагляду - Держпромгірнагляд)

Регіональний (місцеві деж адміністрації, органи місцевого самоврядування, обласні, районні держ адміністрації, сільські ради)

Галузевий (міністерства та інші аналогічні органи держ влади)

Виробничий (конкретні підприємства).

1. Каб мін: 1. Забезпечення реалізації держ політики у галузі ОП. 2. Подає на затвердження ВРУ загальнодержавні програми стану ОП. 3. Спрямовує та координує діяльність міністерств щодо створення безпечних та нормативних УП.

Нац рада з питань безпечної життєдіяльності населення (з 1993). Очолює 1 віце-прем’єр. 1. Розроблює та здійснює заходи щодо ОП на виробництві. 2. Організовує та забезпечує контроль за дотриманням законодавства у галузі ОП. 3. Загальне керівництво Оп людини.

Спеціальний комітет з питань радіаційної безпеки, санітарно-епідемічні служби, пожежні служби.

2. Підприємства комунального характеру. Наглядають за УП на приватних підприємствах, які не підпорядковуються міністерствам. ЗУ «Про місцеве самоврядування».

6. Законодавчі акти з охорони праці в галузі: характеристика основних документів. Загальнонаціональні, галузеві, документи окремих підприємств

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України ст. 3,44,46. У Конститу­ції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються. Право на відпочинок, соц захист. Положення конкретизуються у інших документах.

Кодексі законів про працю КЗпП — найбільш конкретний, детально розписує всі юридичні аспекти. Постійно доповнюється, розширюється. 18 глав, 265 ст. Працю жінок, оплата праці, роб час, час відпочинку, праця молоді тощо.

Закон України «Про ОП» Визначає основні по­ложення конституційного права громадян на ОП, конкретизує їх. регулює відносини між ро­ботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації ОП в Україні. Достатньо прогресивний. Кілька разів вносилися зміни (2009). 9 розділів, 44 ст. Запроваджує екон методи управління ОП замість адміністративних. Створює чітку систему органів держ керування та нагляду за ОП. Суттєво розширює права і гарантії працівників, насамперед тих, які отримали проф. травми, захворювання. Забезпеч навчання населення основ Оп. Забезпеч участь профспілок та гром орган у вирішенні проблем ОП. Вводить в обіг поняття роботодавець та працівник. Визначає їх повноваження. Р – власник організації, підприєм, повірена особа або фіз. Особа, яка використ найману працю. П – особа, яка працює на підприємстві і виконує обов’язки згідно з труд контрактом.

ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування…» 1999 причина прийняття – ЗУ «Про ОП», положення про відшкодування шкоди. Підприємства не завжди могли самостійно відшкодовувати збитки. Дається визначення нещасного випадку, проф. захворювання, сказано про те, які особи підлягають обов’язковому страхуванню від нещасних випадків (контрактники, студенти, люди, що перебувають у місцях позбавлення волі тощо).

+ «Про пожежну безпеку»; «Про охорону здоров'я»; «Про радіаційну безпеку» тощо.

Існують також законодавчі акти з ОП для журналістів. Це зокрема ЗУ «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення» тощо.

ЗУ«Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації. Він гарантує можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, забезпечує журналістам невтручання у їх професійну діяльність, забороняє цензуру, дає гарантії діяльності пресі.

ЗУ «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні» створює правові основи діяльності преси в Україні і встановлює державні гарантії їх свободи. Уводиться поняття статуту редакції, розписуються права та обов’язки членів редакції. Закон забезпечує невтручання будь-кого у редакційну політику видання. ЗМІ може самостійно вирішувати, яку інформацію оприлюднювати. Також прописується відповідальність за порушення свободи діяльності преси: дисциплінарні, цивільно-правові, адміністративні або кримінальні покарання. Професійний журналіст редакції при виконанні службових обов'язків перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканність журналіста охороняються законом.

ЗУ «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» визначає правові, економічні, організаційні засади державної підтримки ЗМІ та соціального захисту журналістів. Описуються особливості соціального захисту журналістів. Так, журналістам гарантуються пільги та компенсації за роботу із важкими та шкідливими умовами праці, на медичні огляди, соціальне страхування, всебічне розслідування нещасних випадків, смерті і шкоди, завданої здоров'ю при виконанні службових обов'язків. Ми маємо право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) ЗМІ. При нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального ЗМІ застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю. Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу.

Журналістам також надається право на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів понад норму жилої площі в державному та комунальному житловому фонді.