- •Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці.
- •Міжнародні стандарти соціальної відповідальності. Стандарти sa 8000 iso 26000, їх характеристика.
- •Діяльність міжнародних організацій у сфері охорони праці (Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна агенція з атомної енергії).
- •Охорона праці в Україні. Місце системи управління охороною праці в галузі в загальнодержавній системі охорони праці.
- •Структура системи управління охороною праці в галузі.
- •Законодавчі акти з охорони праці в галузі: характеристика основних документів. Загальнонаціональні, галузеві, документи окремих підприємств
- •Нормативно-правові акти з охорони праці (нпаоп) в галузі: характеристика основних документів. Державний реєстр нпаоп.
- •Права й обов’язки працівників галузі щодо охорони праці.
- •Система охорони праці на підприємстві, в організації, установі, зокрема в засобах масової інформації.
- •Обов’язки адміністрації в забезпеченні здорових умов праці, зокрема в засобах масової інформації.
- •Розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців в установах галузі.
- •Вражаючі фактори виробничого процесу, наявні в галузі, їх класифікація та характеристика.
- •Умови праці в галузі з погляду шкідливих факторів у галузі, характеристика та засоби захисту.
- •Мікроклімат виробничих, зокрема редакційних, студійних приміщень, його параметри.
- •«Перелік професійних захворювань», затверджених постановою кмі від 8.11.2000 р. Місце в ньому захворювань, характерних для галузі.
- •Професійні захворювання. Най поширеніші професійні захворювання в галузі та чинники їх виникнення.
- •Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом.
- •Порядок розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань у галузі.
- •Порядок діагностування профзахворювань та компенсації витрат, пов’язаних з їхнім лікуванням.
- •Страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві. Діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
- •Закон України «Про охорону праці» про відшкодування потерпілому на виробництві.
- •Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Національна, регіональні, галузеві програми.
- •Планування заходів з охорони праці в галузі. Види планування та контролю стану охорони праці.
- •Попередні та періодичні медичні огляди працівників. Медичні огляди працівників у галузі.
- •Заходи щодо профілактики виробничого травматизму, зокрема в засобах масової інформації.
- •Види інструктажів з охорони праці та порядок їх проведення.
- •Вступний інструктаж з охорони праці в галузі, мета й порядок проведення.
- •Первинний інструктаж з охорони праці в галузі, мета й порядок проведення.
- •Повторний інструктаж з охорони праці в галузі, мета й порядок проведення.
- •Позаплановий інструктаж з охорони праці в галузі, мета й порядок проведення.
- •Цільовий інструктаж з охорони у галузі, мета й порядок проведення.
- •Чинники пожежної небезпеки в галузі.
- •Причини пожеж на галузевих об’єктах – реальні та ймовірні.
- •Первинні засоби пожежогасіння та їх використання.
- •Вогнегасники, їх класифікація та правила користування.
- •Порядок дій працівників галузі при виникненні пожежі.
- •Електробезпека. Види ураження людини електрострумом.
Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці.
Соц. партнерство чи соц. діалог – це одна з демократичних форм регулювання відносин у трудовому законодавстві, це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики.
Усвідомлення необхідності в Україні соціального діалогу як головного засобу формування цивілізованих соціально-трудових відносин виникло на початку ХХІ ст. Орієнтація України на європейську інтеграцію сприяла удосконаленню ведення соціального діалогу в нашій державі. У 2005 р. був виданий указ Президента Укр. «Про розвиток соц. діалогу в Укр.». У тому ж році при Президентові Укр. створено дорадчий орган «Нац. тристороння соціально-економічна рада». Основні її завдання: вироблення рішень щодо шляхів дальшого розвитку соціально-економічних і трудових відносин, підготовка та надання Президентові, Верховній Раді, Кабінету Міністрів пропозицій з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики.
У 2010 р. указ Президента було скасовано. Був прийнятий ЗУ «Про соц. діалог в Укр.», що визначає визначає правові засади організації та порядку ведення соц. діалогу в Укр.
Основними принципами соц. діалогу у сфері праці є:
- рівноправність та паритетність сторін соціального діалогу;
- відкритість, добровільність та конструктивність соціального діалогу;
- дотримання суб’єктами соціального діалогу законів та інших нормативно-правових актів;
- повноважне представництво сторін;
- пріоритетність компромісних рішень при вирішенні трудових конфліктів;
- обов’язковість додержання досягнутих домовленостей і виконання прийнятих рішень;
- взаємна відповідальність сторін, їх представників за невиконання зобов’язань за колективними договорами і угодами;
- сприяння розвитку соціального діалогу з боку держави.
У соц. діалозі беруть участь 3 сторони: працівники, роботодавці, органи виконавчої влади. У Ст. 4 ЗУ «Про соц. діалог» говориться, що соціальний діалог здійснюється на 4 рівнях:
1) Національний рівень включає Всеукраїнське обєднання профспілок, обєднання організацій роботодавців, Кабінет Міністрів Укр.
2) Галузевий: профспілкові об’єднання в галузі, центр. органи виконавчої влади, обєднання роботодавців в галузі
3) Територіальний рівень включає: профспілки на певній території, роботодавці, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, місцеві органи виконавчої влади.
4) Локальний: до сторін соц. діалогу належать: працівники,інтереси яких представляє профспілка, роботодавець.
Міжнародні стандарти соціальної відповідальності. Стандарти sa 8000 iso 26000, їх характеристика.
Соц. відповідальність – відповідальність організації за вплив на суспільство чи навколишнє середовище у результаті своєї діяльності. У суч. світі соціально відповідальна діяльність бізнесу є загальноприйнятим правилом, якого дотримується значна кількість компаній.
Системному забезпеченню соціальної відповідальності компаній сприяє створення і впровадження відповідних систем менеджменту. Загальні вимоги до таких систем визначені, як правило, міжнародними стандартами.
Стандарт SA 8000 «Соц. відоповідальнсть» був опублікований у 1997 р., переглянутий – у 2001. Мета стандарту – сприяти постійному поліпшенню умов прийому на роботу і здійснення трудової діяльності, виконання етичних норм цивілізованого суспільства. Стандарт SA 8000 спрямований на забезпечення привабливості умов наймання для співробітників, поліпшення умов їхньої праці і життєвого рівня. Компанія, згідно з положеннями стандарту, повинна дотримуватися національного законодавства й інших законів, у яких вона бере зобов'язання із соц. відповідальності.
Стандарт ISO 26000 «Настанова по соц. відповідальності»– це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію. Був опіблікований у 2010 р. Згідно ISO 26000 компанія включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу.