2 . Нормативно-правова база електронного документообігу

Одним з першочергових напрямів побудови та подальшого розвитку інформаційного суспільства в нашій країні є створення нормативно-правової бази, яка регулює інформаційні відносини на законодавчому рівні.

Законодавчо відносини, пов"язані з інформацією, інформаційно-комунікаційними технологіями, визначено пріоритетними. Так, Угодою між Україною і ЄС про наукове і технологічне співробітництво (04.07.2002) технології інформатизації суспільства визначені серед одинадцяти напрямів співробітництва. Законом України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” серед семи п’ятим пріоритетом визначено нові комп"ютерні засоби та технології інформатизації суспільства.

За останнє десятиріччя в Україні ухвалено низку законів та нормативних актів, що складають базу нормативно-правового регулювання сфери інформаційних відносин, зокрема і електронного документообігу.

Нормативно-правову базупобудовано на принципах інформаційної відкритості та свободи, гарантованості інформаційної безпеки особистості, суспільства, держави згідно Конституції України. Законодавство регулює суперечності між потребами особи, суспільства та держави в розширенні вільного обміну інформацією й окремими обмеженнями на її поширення.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» прийнятий у травні 2003 року. Цей Закон встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів. У контексті Закону електронний документ розглядається як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов"язкові реквізити документа, а електронний документообіг (обіг електронних документів) як сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та вилучення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Електронний підпис є обов"язковим реквізитом, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб"єктами електронного документообігу. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

1.Історія розвитку комп.Діловодства. Та електронного документообігу в Україні.

1) автоматизоване діловодство – діловодство з використанням документів з паперовим носієм та їхніх аналогів в електронній формі (до 2003 р.); 2)електронне діловодство – діловодство з використанням електронного документа (з 2003 р. і до сьогодні). 2003 р. можна вважати переломним моментом в автоматизації діловодства у зв’язку з ухваленням Законів України ―Про електронні документи та електронний документообіг‖ та Про електронний цифровий підпис‖, які на законодавчому рівні врегулювали можливість використання електронного документа з його обов’язковим реквізитом – електронним цифровим підписом, як офіційного документа, що дало початок становленню офіційного електронного діловодства в організаціях (установах та на підприємствах) України.

На ранніх етапах розвитку електронного документообігу, ще у 80-х роках минулого сторіччя, керівники підприємств не мали єдиного погляду на необхідність автоматизації документообігу. І вже в середині 90-х успішно впроваджувалися перші програмні комплекси, які були досить гнучкими для того, щоб задовольнити потреби практично будь-якого замовника. Технологія створення системи ділилась на два етапи: перший передбачав розробку уніфікованого ядра, а другий - підгонку процесів під потреби конкретної організації. На початку 2000-х років методи автоматизації електронного документообігу почали істотно змінюватися. Так в Україну прийшло поняття менеджменту якості, а слідом за ним - процесний підхід до управління. Через деякий час у сфері управління електронними документами з'явилося поняття WorkFlow(графічна візуалізація потоку завдань).