Підстави для відводу прокурора, слідчого

Підстави для

відводу захисника, представника

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні при перегляді судових рішень Верховним Судом України, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій та при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами.

» ЯКЩО ВІН € потерпшим. ЦИВІЛЬНИМ О'мівачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або ОЛІПЬКНМ родичем сторони. потерпшого, іо шильного почігвача або цивільного відповідачі!. » якщо він орав участь у цьому ж провадженні ш суддя, слідпшї суддя, 'іїшісшік або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, » якщо він особисто, його бліпькі родичі чи члени йото сім'ї заінтересовані в результатах крнм шалілого провадження або ісігу їк^ть інші обставини, яю викликають обгрунтовані сумніви в Гіого і іеупередженосп

• якщо вш у цьому провадженні надас аоо раніше надавав правову допомогу особі» інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася Проханням про надання правової допомоги.

• -зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (-зушшеїшя дії свідоцтва про право на зайняття адвокатське» діяльністю або ного анулювання) в порядку, передбаченому адконо.

• Підстави для

  відводу спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання _л

  якщо вніс блігіькнм родичем або членом сь 'і слідчого, прокурора, потерпілого, будь-кого 1і складу суду

гЛ

• Спеціаліст, перекладач, експерт, секретар судо ого засідання не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами. передбачеиіімн КПК і тим обмеженням, що їх попередня участі» у цьому кріїмїііашіому провадженні як спеціаліста, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставок» для відводу

• Спеціаліст, експерт, крім того, не мас права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються)' цьому провадженні

Заява про відвід

За наявності підстав, передбачених КПК, суддя, слідчий суддя, присяж­ний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перек­ладач зобов'язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розсліду­вання, так і під час судового провадження.

Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу пі­сля встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судо­вого провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Відвід повинен бути мотивованим.

Порядок вирішення питання про відвід

У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судо­ве провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому КПК. У разі заявлення відводу од­ному, кільком або всі суддям, які здійснюють судове провадження колегіа­льно, його розглядає цей же склад суду.

Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчиц суддя, а під час судового провадження — суд, який його здійснює.

При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, як­що вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кри­мінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті мотивованою ухвалою слідчого судді, судді, суду. Заява про відвід, що розг­лядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на ві­двід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Наслідки відводу судді, слідчого судді

У разі задоволення заяви про відвід або самовідводі слідчого судді кри­мінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді.

У разі задоволення заяви про відвід або самовідводу судді, який здійс­нює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

У разі задоволення заяви про відвід (або самовідвід) одному чи кільком суддям із складу суду або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кіль­кісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів.

Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому КПК.

Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, то вирішується питання про передання кримінального провадження до іншого суду в порядку, передбаченому КПК.

Наслідки відводу слідчого, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, перекладача

У разі задоволення відводу слідчого, прокурора у кримінальному про­вадженні повинні бути невідкладно призначені відповідно інший слідчий — керівником органу досудового розслідування, або інший прокурор — керівником органу прокуратури.

У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений судом, слідчим суддею.

Поняття, належність та допустимість доказів

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У разі задоволення відводу захисника, представника слідчий суддя, суд роз'яснює підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному по­зивачу, цивільному відповідачу його право запросити іншого захисника, представника та надає йому для цього під час досудового розслідування не менше двадцяти чотирьох годин, а під час судового провадження — не менше сімдесяти двох годин. Якщо підозрюваний, обвинувачений у кримі­нальному провадженні, коли залучення захисника є обов'язковим, протя­гом цього часу не запросить іншого захисника, слідчий суддя, суд самос­тійно призначають захисника.

Опорний конспект № 4. Докази і доказування

63. Поняття, належність та допустимість доказів.

64. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному прова­дженні.

65. Обов 'язок доказування.

66. Збирання і оцінка доказів.

67. Показання.

68. Речові докази.

69. Документи.

70. Зберігання речових доказів і документів.

71. Висновок експерта.

Доказове право - це система правових норм, які регламентують виявлення, процесуальне закріплення, перевірку і оцінку доказів, а також доказування всіх обставин, які мають значення для справи.

Теорія доказів - це система відповідних теоретичних положень, плюс діюче прано, практика його застосування, наукові рекомендації, історія і зарубіжний доснід.

Юридичні властивості, якими повинні володіти фактичні дані, що міс­тяться в певному джерелі, щоб стати доказом:

Належність — визначає наявність зв'язку між його змістом (фактич­ними даними) і обставинами, які підлягають доказуванню в справі, що роз­слідується чи розглядається. Критерієм належності доказів є предмет дока­зування.

Допустимість — вказує на відповідність відомостей вимогам кримі­нального процесуального закону: по суб'єкту отримання; по джерелу отримання; по способу отримання; по процесуальній формі, а також на від­повідність нормам істинності та моральності.

Достовірність — характеризує відповідність отриманих відомостей обставинам вчиненого злочину та іншим обставинам, які підлягають вста­новленню у кримінальній справі. Тобто означає, що докази правильно, аде­кватно відображають дійсність.

Достатність — визначає необхідний і достатній обсяг відомостей для висновку про встановлення предмета доказування. Слід врахувати, що в реальній практиці доказування вимога достатності використовується не лише для всієї сукупності доказів, зібраних у справі, але й до окремих груп доказів, і навіть до якого-небудь одного доказу — для оцінки наявності чи відсутності підстав прийняття якогось процесуального рішення, проведен­ня слідчої чи процесуальної дії.

Належність доказів

]

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному

провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи не­можливість використання інших доказів.

Допустимість доказу

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встанов­леному КПК.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті проце­суальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнаро­дними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати суттєвими порушеннями прав людини і ос­новоположних свобод, зокрема, такі діяння:

^ здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозво­лу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

^ отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосу­вання такого поводження;

^ порушення права особи на захист;

^ отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право не давати показання;

^ порушення права на перехресний допит;

^ отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрю­ваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені КПК, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, коли вирішується пи­тання про відповідальність за вчинення зазначеного суттєвого порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчи­нення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального про­вадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підоз­рюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості пі­дозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Докази та відомості, передбачені КПК, можуть бути визнані допусти­мими, якщо:

• сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;

• вони надаються для доказування того, що підозрюваний, обвинува­чений діяв з певним умислом та мотивом, або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального право­порушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив від­повідне кримінальне правопорушення;

• їх надає сам підозрюваний, обвинувачений;

• підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дис­кредитації свідка.

Докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюва­ного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримі­нальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при постановленні судового рішення.

У випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судо­вого розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою не­можливість дослідження такого доказу або припшіеііия його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпоча те.

Сторони, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводи ти запе­речення проти визнання доказів недопустимими.

Рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке на­брало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і осново­положних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Нсрхошюю Ра­дою Україною, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питан­ня про допустимість доказів.

©

Обставини, які підлягають доказуванню у криміналі.чому ііроніїджсіші

У будь-якій справі має бути встановлений склад злочину:

об'єктивна сторона

об'єкт злочину

суб'єкт'їлочииу |

суб'єктивна сторона

1. подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчиненім кримінального правопорушення);

2. винуватість обвинуваченого у вчиненні криміна­льного правопорушення, форма вини, моїй» і мета вчинення кримінального правопорушення;

3. вид і розмір шкоди, завданої кримінальним право­порушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4. обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характе­ризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'я­кшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття криміна­льного провадження;

5. >

   Обставини, які підляга­ють доказуванню:

   обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

©

Обов'язок доказування (опизргоЬапйі)

Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та

обставин, які характеризують об ви нуваченого, п Складається на сторону, що їх надає.

КПК зобов'язує прокурора, слідчого, в деяких випадках потерпілого вжити всіх передбачених законом заходів до покарання осіб, винних у вчи­ненні злочину. Слід мати на увазі, що право визначити кримінальне пока­рання вказаним особам є прерогативою правосуддя і належить виключно суду (ст. 124 Конституції України). Тому лише відносно суду зміст обов'язку, що розглядається, слід розуміти як діяльність по визначенню виду і міри кримінального покарання. Щодо прокурора, слідчого, потерпі­лого зміст цього обов'язку полягає у необхідності встановлення і відповід­ного процесуального закріплення всіх об'єктивних і суб'єктивних обставин справи, що дасть змогу суду визначити злочинцю обґрунтовану і справед­ливу міру покарання.

Підозрюваний, обвинувачений, захисник та інші учасники процесу мо­жуть брати участь в процесі доказування. Обов'язок доказування належно­сті та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх надає.

Збирання і оцінка доказів

У відповідності зі ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому КПК. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слід­чих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів пере­вірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, установлених КПК випадках - на по терпілого.

Сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витре­бування та отримання від органів державної влади, органів місцевого само­врядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб

речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і до­пустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшу­кових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому КПК. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в резуль­таті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального про­вадження.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконан­ням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослі­дженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовір­ності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взає­мозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Показання

Відповідно до ст. 95 КПК показання — це відомос ті, які надаються в ус­ній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свід­ком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному про­вадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий у кримінальному прова­дженні у формі приватного обвинувачення мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Свідок, експерт, потерпілий (за виключенням потерпілого у криміналь­ному провадженні у формі приватного обвинувачення) зобов'язані давати показання слідчому, прокурору та показання слідчому суді, суду в устано­вленому КПК порядку.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або на отриманих у порядку, передбаченому КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішен- ня показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа надає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених КПК.

Висновок або думка особи, яка надає показання, можуть визнаватися судом доказом лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях.

Якщо суд визнав доказом показання особи, яке містить висновок або думку, що ґрунтується на спеціальних знаннях, інша сторона має право допитати особу згідно з правилами допиту експерта.

Сторони, потерпілий мають право отримувати від учасників криміналь­ного провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів.

Сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запи­тання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достові­рності показань свідка.

Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право нада­ти показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, що­до його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Свідок зобов'язаний відповідати на запитання, спрямовані на з'ясу­вання достовірності його показань. Свідок може бути допитаний щодо по­передніх показань, які не узгоджуються із його показаннями.

Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмо­вій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чу­жих слів, незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим до­казом згідно.з іншими правилами допустимості доказів.

Суд зобов'язаний ураховувати:

значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

Інші докази щодо питань, передбачених

КПК, які надавалися або можуть бути подані;

обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;

переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;

складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;

співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;

Можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту;

Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:

^ відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через важ­ку фізичну чи психічну хворобу;

^'відмовляється давати показання в судовому засіданні, використову­ючи гарантоване статтею 63 Конституції України право, або не підкоряю­чись вимозі суду дати показання;

^ не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було вста­новлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;

^ перебуває за кордоном та відмовляється давати показання. Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони по­годжуються визнати їх доказами.

Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обста­вин, за яких особа не може бути допитана.

Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обста­вин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується ін­шими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами ст. 97 КПК.

Документи с речовими доказами, якщо воии містять ознаки,зазначені в КПК

У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом пока­зання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітни­ком оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.