Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи управління інвестиціями підприємства та їх економічна сутність

1.1 Eкономічна сутність та її класифікація туристичних підприємств

1.2 Теоретичні аспекти та характеристика напрямів інветиційної діяльності туристичних підприємств.

1.3 Законодавчо-нормативні акти ругулювання інвестиційної діяльності туристичних підприємств.

Розділ 2. Аналіз організаційно-економічної та фінансово –господарської діяльності підприємства “Дніпротурист”.

2.1 Організаційно-економічна характеристика туристичного підприємства “Дніпротурист”

2.2 Аналіз фінансово –господарської діяльності підприємства “Дніпротурист”.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення процесу управління інвестиційною діяльністю туристичного підприємства

3.1 Основні проблеми управлінням інвестиційною діяльністю підприємства туристичної сфери.

3.2 Шляхи підвищення ефективності інвестиційною діяльністю туристичного підприємства.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

У сучасній Україні в умовах виходу економіки з кризового стану особливо важливого значення набуває активація інвестиційної діяльності, оскільки без неї неможливо здійснити прогресивні зрушення в економіці, підвищити конкурентоспроможність та загалом забезпечити сталий соціально-економічний розвиток держави.

Проблемам інвестиційної політики підприємства присвячені дослідження цілого ряду відомих вітчизняних і іноземних вчених-економістів. Дослідження з проблеми прийняття iнвестицiйних рiшень започатковані у середині ХХ сторіччя в працях С.К. Майєрса, Й.Ф. Магі, Г.А. Сіка, В.Н. Беренса, П.М. Хавранека та iнших авторiв. Вітчизняні і зарубіжні учені І.А. Бланк, І.Т. Балабанов, Т.Г. Бень, І.В. Багрова, А.В. Верба, О.С. Галушко, А.Б. Ідрисов, С.О. Москвин, В.П. Савчук, C.Я. Салига, В.А. Ткаченко, Р.Б. Тян, В.Г. Федоренко та інші частину наукових досліджень присвятили теоретичним і методологічним питанням розробки та реалізації інвестиційних проектів на підприємствах, формуванню механізму регулювання інвестиційної діяльності на рівні країни, регіонів і галузей господарства, вдосконаленню математичного апарату оцінювання ризику та ефективності проекту, впровадженню заходів “ризик-менеджменту”. Але нинішні методи оцінювання інвестиційних проектів, спрямовані, як правило, на вирішення локальних питань визначення їх ефективності без створення єдиного механізму забезпечення надійності під впливом заходів “ризик-менеджменту”. Теперішній механізм регулювання інвестиційної діяльності поки що не в повній мірі відповідає сучасним вимогам і не має необхідної методологічної основи. Також не відпрацьовані такі питання, як регулювання фінансового аспекту інвестиційного процесу відтворення капіталу, формування ресурсів і джерел інвестування, функціонування повноцінного ринку цінних паперів та ін.

Проблема полягає у тому, що на даний час інвестиційним проектам приділяється мало уваги: існує мала кількість організацій, що займаються їх розробкою, а також незначна кількість підприємств, де для оцінки інвестиційних проектів у штатному розкладі передбачена посада аналітика. Тому проекти приймаються чи відхиляються без ретельного аналізу.

Актуальність даної теми роботи полягає у тому, що країна наша знаходиться у процесі розвитку, для якого потрібно застосовувати залучення коштів з різних джерел: інвестиційні фонди, кошти приватних інвесторів і особливо іноземні інвестиції. Тобто розробка і оцінка інвестиційного проекту займає одне з перших місць в умові успішної реалізації цього проекту в життя.

Метою роботи є аналіз ефективності інвестиційної діяльності підприємства та обґрунтування напрямів її підвищення.

Для досягнення мети були поставлені та виконані такі завдання:

• розкрити сутність інвестицій, дати характеристику інвестиційному проекту та його циклам;

• визначити сутність інвестиційної діяльності;

• висвітлити методику оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємства;

• дати загальну характеристику результатам діяльності підприємства;

• проаналізувати дані з інвестиційних проектів різними методами;

• виявити проблеми інвестиційної діяльності в Україні;

Об’єктом дослідження є економічні відносини, які виникають між підприємством і його контрагентами в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Предметом дослідження є інвестиційна діяльність ТОВ «ДЕКС».

Аналітична частина роботи виконувалася за допомогою методів аналізу і синтезу, статистичних методів – порівняння, величини структури, динаміки, графічний і табличний метод. Цими методами були проведені аналіз показників підприємства та оцінка привабливості інвестиційних проектів. Також в роботі використані засоби економіко-математичного моделювання, а саме кореляційно-регресійний аналіз та побудова на основі його результатів аналітичних моделей для визначення кореляційного зв’язку між показниками.

Інформаційною базою дослідження є підручники, навчальні посібники, статті, автореферати дисертацій та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, закони України, декрети Кабінету Міністрів України, інструкції, роз’яснювальні листи ДПА, фінансова і бухгалтерська звітність ТОВ «ДЕКС».

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління інвестиціями підприємства та їх економічна сутність

1.1 Eкономічна сутність інвестицій та їх класифікація

Економічна діяльність субєктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.

Термін „інвестиція” походить від лат. Invest, що означає вкладати. Нині інвестиції це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу .

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обєкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).[4, ст.34 ]

Окремі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси вкладання капіталу і одержання прибутку відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал й отримувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час отримати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау). [8, ст. 35]

Окремі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Законом України “Про інвестиційну діяльність інвестиції” визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обєкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [1, ст.24].

Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процесу вкладання ресурсів (благ, майнових й інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.

Дещо неточною є та частина визначення, де йдеться про здійснення інвестицій з метою досягнення соціального ефекту. Цей ефект може досягатись не тільки від прямих інвестицій у підприємництво, а через збільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень до держбюджету, що використовуються на фінансування соціальних програм. Таким чином, прийнятнішим терміном для вкладання коштів буде фінансування, а не інвестування.

Слід звернути увагу, що інвестиції спрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, а і на інші форми забезпечення розвитку і підаищення ринкової вартості підприємства, що знаходить відбиття у зростанні суми вкладеного капіталу.

Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, тому що вони виступають основою для:

- систематичного відновлення основних виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;

- прискорення НТП і поліпшення якості продукції;

- структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;

- створення необхідної сировинної бази промисловості;

- вирішення чи помякшення проблеми безробіття;

Таким чином, інвестиції потрібні для оздоровлення економіки країни і на цій основі вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед - підйому життєвого рівня населення.

Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падав значно швидше чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було те що інфляція значно знецінювала інвестиційні засоби. Протягом останніх років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих субєктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці країни.[14,ст. 45]

Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо- і комбайнобудування; авіа- і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенерируючих потужностей; нафтогазовидобуток, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження енергозберігаючих технологій; переробка сільгосппродукції; транспортна інфраструктура .

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиції в обєкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками.(див. Додатлк 1)

За обєктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів (майна) у реальні активи матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що повязані з науково-технічним прогресом, характеризують як інноваційні). Фінансові інвестиції це вкладання коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких превалюють цінні папери.

За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо добирають обєкти інвестування та вкладають в них кошти (майно, активи). Як правило, інвестори добре обізнані з обєктом інвестування і знають механізми інвестування. Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всі інвестори мають необхідну кваліфікацію для ефективного добору обєктів інвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які випускають інвестиційні та фінансові посередники. Зібрані кошти посередники вкладають у найефективніші, на їхній погляд, обєкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами інвесторами. [9,ст. 34]

За періодом інвестування інвестиції поділяють на коротко- та довгострокові. Короткострокові інвестиції здійснюють на період до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів. Довгострокові інвестиції здійснюють на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види: до двох років; від двох до трьох років; від трьох до пяти років; понад пять років.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом, державні державні та місцеві органи влади, державні (казенні) підприємства з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів, іноземні фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні субєкти певної держави та іноземних держав.

За регіональною ознакою розрізняють інвестиції в державі та поза її межами. Внутрішні інвестиції здійснюють в обєкти інвестування в межах держави, а іноземні поза її межами. До іноземних інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав акцій іноземних компаній, облігацій інших держав тощо.

1.2 Теоретичні аспекти управління інвестиційною діяльності на підприємстві

Інвестиційна діяльність у сфері туризму - один з основних напрямків у забезпеченні її поступального розвитку. Це найбільш складний вид управлінської діяльності, тому що пов'язаний з майбутнім станом сфери туризму, яке необхідно правильно спрогнозувати або передбачити.

Інвестиційні рішення спрямовані на розробку та реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних реконструкцією виробництва, технічним переозброєнням, створенням і випуском нової продукції (послуги), впровадженням технологічних нововведень, перетворенням організаційної структури і т.д.

Інвестиції, спрямовані на внесення змін та оновлення наявного матеріально-технічного потенціалу, а також на розробку і випуск нової продукції, відносяться до категорії інноваційних інвестицій (або капіталовкладень).

До об'єктів інвестиційної діяльності належать прямі та фінансові інвестиції, пов'язані з вкладенням коштів у різні фінансові інструменти (активи), серед яких основну частку складають цінні папери. Метою фінансових інвестицій є забезпечення зростання фінансового потенціалу сфери туризму за рахунок швидколіквідних фінансових операцій на фондовому ринку.

Будь-який напрямок інвестиційної діяльності вимагає відповідних одноразових грошових вкладень.

Джерела фінансування інвестиційної діяльності у сфері туризму класифікуються наступним чином:

• за видом власності - власні, які залучаються, позикові грошові кошти;

• за належністю, фінансових ресурсів – державні (бюджетні, позабюджетні кошти, державні пакети акцій, держмайно і т.д.); кошти суб'єктів господарювання (банки, інвестиційні, пайові, пенсійні, страхові фонди, підприємства, приватні підприємці і т. п.); іноземні інвестори (фонди, банки, приватні інвестори).

Складність інвестиційних рішень обумовлена не тільки різноманітністю джерел фінансування, а й особливостями інвестицій, до яких відносяться:

• ступінь ризику отримання планованого доходу;

• відносно тривалий період окупності капіталовкладень;

• наявність критичної зони економічної віддачі інвестицій, тобто зони, не гарантує стабільності отримання прибутку.

Специфіка інвестиції, враховуючи при формуванні інвестиційної програми сфери туризму на 2-3 роки і при виборі об'єктів інвестування з наявних альтернатив. У зв'язку з цим інвестиційні рішення повинні прийматися з урахуванням і кількісних критеріїв.

В інвестиційній програмі зазвичай вказується група об'єктів інвестування, пов'язаних з послідовним і комплексним розвитком підприємства у сфері туризму у відповідності до вибраної стратегії.

При відборі об'єкта інвестування враховується сукупність параметрів, що характеризують об'єкт. Ці параметри використаються для комплексної оцінки об'єкта при формуванні програми. Наприклад, для цієї мети застосовуються таблиці, в які вводяться параметри, що характеризують об'єкт інвестування, і в балах відзначається відносне зміна кожного параметра в порівнянні існуючим рівнем.

Вихідними документами для прийняття планових інвестиційних рішень на поточний рік є:

1) стратегічний план розвитку фірми та інвестиційна програма;

2) бізнес-плани об'єктів інвестування (в тому числі на нову продукцію);

3) контрольні (планові) показники бізнесу, досягнення яких очікується в поточний період часу (рік);

4) результати аналізу ефективності використання основних і оборотних фондів;

5) обсяг наявних напрацювань, незавершеного будівництва;

6) комплекти конструкторсько-технологічної документації (КТД) на нові вироби, проектно - кошторисна документація на об'єкти будівництва, реконструкції або документи на нові технологічні лінії і т. п.;

7) титульні списки об'єктів інвестицій, які включають:

♦ завдання щодо введення в дію виробничих об'єктів планованої потужності, основних фондів (технологічних ліній, устаткування і т. п.),

♦ обсяги будівельно - монтажних і пусконалагоджувальних робіт, промислового освоєння, а також необхідних оборотних засобів для освоєння і розгортання випуску нової продукції.

Загальна планована величина капітальних інвестицій представляється у структурному, вартісному та відсотковому відношенні:

♦ з технічного ознакою - питома вага і вартість науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), підготовки виробництва і освоєння, технологічної лінії, устаткування, оснащення, інструментів, будівельних робіт, монтажних і пусконалагоджувальних робіт;

♦ за ознакою відтворення - питома вага і вартість розробки нових і модернізованих виробів, будівництва нових об'єктів, реконструкції, розширення, технічного переоснащення діючих об'єктів;

♦ за територіальною ознакою – внутршньоорганізаторські об'єкти; місцеві, регіональні об'єкти інвестування; Зарубіжні об'єкти.

Для оцінки економічної ефективності об'єктів інвестування необхідна інформація про внутрішню і зовнішню середовищі фірми.

До внутрішніх вихідними даними для прийняття інвестиційних рішень відносяться:

• змінні та постійні витрати;

• потреби в інвестиціях;

• життєвий цикл об'єкта інвестування;

• проектні потужності випуску продукції (обсяг послуг);

• очікувані рівні ціни товару (послуг);

• плановані норми прибутковості і т. п.

До зовнішніх вихідними даними відносяться:

• ринкова кон'юнктура;

• відсоткові ставки за кредитами;

• конкурентні вироби, технології, обладнання;

• показники загального стану економіки;

• рівень платоспроможності споживачів;

• цінова політика за напрямками бізнесу та ін.

Показники ефективності вибираються в залежності від складності, тривалості реалізації та спрямованості інвестиційного проекту.

Якщо, наприклад, пропонований проект спрямований на зниження питомих витрат на виробництво продукції, то він порівнюється з існуючим (чинним) проектом або альтернативним варіантом з очікуваної економії витрат:

Е = (Sуд1 - Sуд2) Nвип

Де Е - економія річних затрат при заданому об’ємі річного випуску продукції (товарів та послуг)

S уд 1, S уд 2 - питомі витрати на одиницю продукції (товарів, послуг);

Nвып - заданий річний об’єм випуску продукції (надання послуг).

Позитивна величина економії витрат - необхідна, але не достатня умова для оцінки ефективності проекту, тому що будь-яка економія поточних витрат вимагає капітальних вкладень. Тому можна використовувати критерій наведених витрат Rі, який являє собою суму річних поточних витрат Sвипі і приведених до річної величиною капітальних витрат Кі. Як коефіцієнта приведення Ен виступає норматив ефективності (прибутковості), характеризуючи допустиму (необхідну) віддачу інвестицій:

Rі = Sвипі + Ен ∙ Кі

З порівняльних варіантів економічно ефективний варіант з Rmin.

Наведений підхід до оцінки правомірний при відносно простих інвестиційних рішеннях, пов'язаних з придбанням будь-якого обладнання або технологічної лінії, комп’ютерні систем, вимірювальних комплексів, тобто для проектів з коротким терміном капітальних вкладень (протягом року) і досить рівномірної прибутковістю в період експлуатації.

При відсутності необхідності проводити порівняльний аналіз (або за відсутності об'єкта порівняння) розраховують річну рентабельність проекту ri

ri = Пбал рік і / Кінв і ∙ 100 %

где Пбал год і – планований середньорічний прибуток від реалізації і - го проекту, тис. грн.;

Кінв - величина необхідних інвестицій на реалізацію і-го проекту, тис. грн.

Отримана величина, що характеризує плановану річну прибутковість, використовується при прийнятті інвестиційного рішення. Ця величина порівнюється з відсотком за кредит, або дисконтною ставкою Центрального банку, або із середньорічною доходністю на фондовому ринку цінних паперів (при покупці підприємства або пакета акцій). Перевищення річної дохідності проекту величини процентних ставок є одним з критеріїв прийняття інвестиційних рішень і підтверджує його ефективність.

Наприклад, річна рентабельність проекту складає RА = 30%, відсоткова ставка за кредитом (або банківський процент за депозитом) r = 24% річних. Оскільки прибутковість проекту вище банківського відсотка, то проект є ефективним. Величина рентабельності повинна включати такі складові, як базова рентабельність (прибутковість), відсоток інфляції і відсоток ризику. Тому, приймаючи інвестиційні рішення, необхідно враховувати очікуваний рівень інфляції, і вводити відсоток господарського ризику.

Перш ніж прийняти рішення з придбання технологічної лінії або комплекту обладнання, потрібно визначити критичну зону економічної віддачі нововведення, яка визначається з умови рівності собівартості випуску в точці його критичного обсягу Nкр вип по діючої або нової технології (тобто по порівнюємо варіантами), а саме:

Sвип1 = v1 Nвип + C1; Sвип2 = v2 Nвип + C2,

при умові, що Sвип1 = Sвип2 критичний випуск рівний

Nкр вип = C2 – C1 / v1 – v2 [шт.],

де v1 і v2 - величина змінних витрат на виготовлення одного виробу відповідно по першому і другому варіантах, грн. / шт.;

С1 С2 - сума постійних витрат, що відрізняються в порівнюваних варіантах, грн.

Наприклад, при порівнянні діючої технологічної лінії (варіант 1) з придбаною лінією (варіант 2) використовуються вихідні дані, представлені в табл.

Критичний обсяг випуску Nкр складе:

Nкр = 352000 – 280000 \ 8,8 – 6,4 = 30000 шт.

где v1 и v2 - величина переменных затрат на изготовление одного изделия соответственно по первому и второму вариантам, руб./шт.;

С1 С2 - сумма постоянных затрат, отличающихся в сравниваемых вариантах, руб.

Таблиця

Вихідні дані для розрахунку

Вид витрат	Варіант 1	Варіант 2
Змінні затрати на одиницю виробу, грн./шт	8,8	6,4
Постійні затрати, грн.	1720000	1792000
У тому числі:
утримання приміщень	260000	260000
річна амортизація	280000	352000
Інші постійні витрати	1180000	118000

Отриманий результат означає, що при річному випуску менше 30000 шт. виробів більш ефективною є діюча лінія, а за річного випуску виробів більше 30000 шт. ефективніше нова технологія при інших рівних умовах. У аналізованої фірмі за результатами маркетингових досліджень планується зростання обсягу випуску до рівня 60 тис. шт. на рік.

Важливим критерієм оцінки вигідності інвестиційного об'єкта є також термін окупності інвестицій Ток. Цей показник є одним з основних умов при прийняті інвестиційних рішень, тому що, вкладаються особисті та залучені кошти, підприємець і зовнішній інвестор повинні знати тривалість періоду, на який «заморожуються» інвестиції, і враховувати цей період при реалізації проекту.

Грошовий потік (тобто перевищення грошових надходжень над поточними виплатами), з якого фірма здійснює оплату використовуваних інвестицій, являє собою суму чистого прибутку і амортизації.

Таким чином, знаючи середньорічну величину повернення інвестиційного капіталу та загальну величину необхідних інвестицій, можна визначити термін окупності.

Необхідно враховувати, що величина амортизаційного фонду є частиною власного капіталу, який можна інвестувати на купівлю нового устаткування, технологічних ліній, але не на виплату грошових коштів зовнішнім кредиторам. У зв'язку з цим виплати інвестицій здійснюються з чистого середньорічного прибутку, тоді термін окупності буду визначатися як:

Ток = Кінв / Псг [рік].

Ця формула використовується у випадку, коли прибуток поступає рівномірними (або однаковими) частками по роках.

Якщо плановані надходження прибутку нерівномірні по роках (або обраних періодів), то термін окупності визначають за сумою планованих надходжень прибутку за кожен період до дотримання умови рівності суми прибутку наростаючим підсумком величиною необхідних інвестицій.