Метод пс( самочинна поляризація) и кс(каротаж опору)

У методі самочинної поляризації ПС (природних електричних потенціалів) у свердловині вивчається природне стаціонарне електричне поле, утворення якого пов'язане з фізико-хімічними про­цесами, що протікають на границях поділу свердловина-порода й між пластами різної літології. До цих процесів належать:

а) дифузія іонів солей пластових вод з порід у промивальну рідину і навпаки, а також адсорбція іонів солей частинками породи;

б) фільтрація водяних розчинів у порах породи;

в) окислювально-відновні реакції, що виникають у породах і на контакті їх із промивальною рідиною і металами.

Здатність гірських порід поляризуватись під дією указаних фізико-хімічних процесів називається природною електрохімічною активністю. Як результат цих процесів є виникнення дифузійно-адсорбційних, окислювально-відновних та фільтраційних потенціалів.

Вибір зондів

Від типу й дожини зонда залежать радіус дослідження методу КС, форма, амплітуда й диференціація кривих, положення на кривій точок, відповідних границям пласта й таке інше.

За допомогою градієнт-зондів малої довжини отримують добре диференційовані криві КО, на яких чітко відбиваються границі пластів. Проте на результатах вимірів значно позначається вплив свердловини й зони проникнення, а виміряний питомий опір пластів Ру, перевищує (але не більше ніж в двічі) істинним їх опір.

Величина Ру, виміряна градієнт-зондами великих довжин, близька до істинної, але криві в цьому випадку слабо диференційовані, по них важко установити границі пластів з достатньою точністю. Особливо важко відбиття прошарків малої потужності в пластах складної будови, а деякі з них взагалі не відмічаються на кривих унаслідок екранування струму пластом високого опору.

У зв'язку із цим на практиці застосовується градієнт-зонд середніх розмірів, названий стандартним зондом. Він дає диференційовану криву, чітко границі кордони пластів різного опору, зводить до мінімуму вплив свердловини на величину Ру, вимірює Ру пластів, близький до їх істинного питомого опору. Результати, отримані стандартними зондами, дають якнайповнішу загальну картину про геологічний розріз свердловини, полегшують порівнянність діаграм Рупс площі родовища чи району.

Оскільки потужність пластів і їх питомий опір змінюються в широких межах, практично важко вибрати стандартний зонд для всіх типів родовищ, тому в кожному районі робіт застосовують два стандартні зонди, за допомогою яких здійснються виміри у всіх свердловинах.

Крива КО стандартного зонда дозволяє лише приблизно оцінити істинні опори пластів, оскільки на результат вимірів вплиає роблять свердловина й зона проникнення. Методом КО у варіанті бокового каротажного зондування (БКЗ) можна визначити точні значення істинних опорів пластів і визначити їх колекторські властивості. При БКЗ застосовуються такі зонди: А0,4М0,1N; А1М0,1N; А2М0,5N (стандартний зонд); А4М0,5N; А8М1N; А0,5M8N (стандартний зонд); NО,5М2А (апаратура КСП-1). Цими зондами вирішують в основному завдання точного визначення істинного опору пластів. Проте для дослідження карбонатних кавернозних, ущільнених і закарстованних пластів-колекторів, в які частенько глибоко проникає буровий розчин або його фільтрат, указаних зондів недостатньо. У таких випадках, окрім загальнопринятихзондів, застосовують градієнт-зонди і потенциал-зонди дуже великих розмірів - А10М4N і А15М10N, В40А4М і В40А8М. Великі потенціал-зонди використовувати доцільніше, ніж градієнт-зонди, оскільки вони мають більший радіус дослідження (у 2,0-2,2 разу більше їх розмірів) і дозволяють записувати криві КО для продуктивних низькоомних відкладень у крупних масштабах опорів.