Огюст конт. Слово про позитивне мислення

Глава перша.

ЗАКОН ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ЛЮДСТВА АБО ЗАКОН ТРЬОХ СТАДІЙ

2. Відповідно моїй основній доктрині, усі наші умогляди, як індивідуальні, так і родові повинні неминуче пройти, послідовно три різні теоретичні стадії, які зможуть бути тут досить визначені звичайними найменуваннями — теологічна метафізична й наукова, — принаймні для тих які добре зрозуміють їхній дійсний загальний зміст.

Перша стадія, хоча спочатку необхідна у всіх відносинах, повинна відтепер завжди розглядатися як чисто попередня; друга — являє собою в дійсності тільки видозміна руйнівного характеру, що має лише тимчасове призначення — поступове привести до третьої; саме на цієї останньої, єдино цілком нормальної стадії, лад людського мислення є в повному змісті остаточним.

I. Теологічна або Фіктивна стадія

3. У їхньому первісному прояві, неминуче теологічному, усі наші умогляди самі собою виражають характерна перевага найбільш нерозв'язним питанням, найбільш недоступним усякому вичерпному дослідженню предметам.

II. Метафізична або Абстрактна стадія

9. Як ні короткі повинні бути тут загальні пояснення про тимчасовий характер і підготовчому призначенні єдиної філософії, дійсно відповідної до дитячого стану людства, — вони можуть легко дати зрозуміти, що цей первісний спосіб мислення різко відрізняється у всіх відносинах від того напрямку розуму, який, як ми побачимо, відповідає зрілому стану людської думки й що ця відмінність занадто глибока для того, щоб поступовий перехід від одного методу до іншого міг уперше відбутися, як в індивіда, так і в цілого роду, без зростаючої допомоги посередньої філософії, по суті обмеженою цією тимчасовою функцією. Таке спеціальна участь властиво метафізичної стадії в основній еволюції нашого розуму, який, не терплячи різких змін, може в такий спосіб підніматися майже непомітно від чисто теологічного до відкрито позитивного стану, хоча це двозначне положення по суті наближається набагато більш до першого, чому до другого. Пануючі умогляди зберегли на цій стадії істотний характер напрямку, властивого абсолютним знанням, тільки висновки зазнають тут значному перетворенню, здатному більш полегшити розвиток позитивних понять.

III. Позитивна або Реальна стадія

1. Основна ознака: Закон постійного підпорядкування уяви спостереженню

12. Цей довгий ланцюг необхідних попередніх фазисів приводить, нарешті, наш поступово вивільнюваний розум до його остаточного зі стоянню раціональної позитивності. Цей стан ми повинні охарактеризувати тут більш докладно, ніж дві попередні стадії. Установивши мимовільно, на підставі стількох підготовчих досвідів, доконану безплідність неясних і довільних пояснень, властивих первісної філософії — як теологічної, так і метафізичної, наш розум відтепер відмовляється від абсолютних досліджень, доречних тільки в його дитячому стані, і зосереджує свої зусилля в області дійсного спостереження, що ухвалює із цього моменту усе більш і більш широкі розміри, що і є єдино можливою підставою доступних нам знань, розумно пристосованих до наших реальних потреб.

Умоглядна логіка дотепер являла собою мистецтво більш-менш спритне міркувати згідно з неясними принципами, які, будучи недоступними скільки–нибудь задовільному доказу, постійно збуджували нескінченні суперечки. Відтепер вона визнає як основне правило, що всяке речення, яке недоступно точному перетворенню в просте пояснення приватного або загального факту, не може представляти ніякого реального або зрозумілого змісту. Принципи, якими вона користується, є самі ні чому іншим, як дійсними фактами, але більш загальними й більш відверненими, чому ті, зв'язок яких вони повинні утворювати. Який би не був, поверх того, раціональний або експериментальний метод їх відкриття, їх наукова сила постійно випливає винятково з їхнього прямого або непрямої відповідності зі спостережуваними явищами. Чиста уява втрачає тоді безповоротно своя колишня першість в області думки й неминуче підкоряється спостереженню (таким шляхом створюється цілком нормальний логічний стан), не перестаючи, проте, виконувати в позитивних умоглядах настільки ж важливу, як і невичерпну функцію в змісті створення або вдосконалювання засобів як остаточному, так і попередньому зв'язку ідей. Одним словом, основний переворот, що характеризує стан змужнілості нашого розуму, по суті, полягає в повсюдній заміні недоступного визначення причин у власному розумінні слова простим дослідженням законів, тобто  постійних відносин, що існують між спостережуваними явищами. Про що б не йшло мовлення, про найменші або найважливіших наслідках, про зіткнення й тяжіння, або про мислення й моральності, — ми можемо дійсно знати тільки різні взаємні зв'язки, властиві їхньому прояву, не будучи ніколи в стані проникнути в таємницю їх утвору.