1. Поняття буття у філософії

Аристотель. Метафізика

Буття ж саме по собі приписується всьому тому, що позначається через форми категоріального висловлення, тому що скількома способами робляться ці висловлення, у стількох же змістах позначається буА тому що одні висловлення позначають суть речі, інші — якість, інші — кількість, інші — відношення, інші — дія або перетерпіння, інші — «де», інші — «коли», те згідне з кожним з них ті ж значення має й буття. Тому що немає ніякої різниці сказати: «людей є здоровіший» або «людина здорова», і точно так само: «людей є, що йде або ріжучий» або ж «людей іде або ріже»; і подібним чином в усі інших випадках.

Далі, «буття» і « є» означають, що щось істинно, а «небуття» — що воно не істинно, а неправильно, однаково при твердженні й запереченні; наприклад, висловлення «Сократ є утворений» істинно, або «Сократ є неблідий» теж істинно; а висловлення «діагональ не є непорівнянна» неправильно.

Крім того, буття й суще означають у зазначених випадках, що одне є в можливості, інше — у дійсності. Насправді, ми говоримо «це є, що бачить» і про, що бачить у можливості, і про, що бачить у дійсності. І точно так само ми приписуємо знання й тому, що в стані користуватися знанням, і тому, що насправді користується ім. И спочиваючим ми називаємо й те, що вже перебуває в спокої, і те, що може перебувати в спокої. Те ж можна сказати й про сутності: адже ми говоримо, що в камені є [зображення] Гермеса й що половина лінії є в лінії, і називаємо¹ хлібом хліб ще не дозрілий. А коли щось є в можливості й коли ще немає — це треба розібрати в іншому місці...

Що ж стосується сутності матеріальної, те не треба випускати з уваги, що, якщо навіть усе відбувається з того самого першооснови або з тих самих першооснов і матерія як початок усього виникаючого та сама, проте кожна річ має деяку властиву лише їй матерію, наприклад: перша матерія слизу - солодке й жирне, жовчі — гірке або ще що-небудь, хоча, може бути, вони походять із однієї й тієї ж матерії. А кілька матерій буває в того самого тоді, коли одна матерія є матерія для іншої, наприклад: слиз виникає з жирного й солодкого, якщо жирне виникає із солодкого, а з жовчі виникає слиз, оскільки жовч, розкладаючи, звертається у свою першу матерію. Тому що одне виникає з іншого подвійно — або воно є подальший розвиток іншого, або це інше звернулося у свій початок. З іншого боку, з однієї матерії можуть виникати різні речі, якщо рушійна причина різна, наприклад з дерева — і ящик і ложі. А в деяких речей, саме тому, що вони різні, матерія необхідно повинна бути різної, наприклад: пила не може вийти з дерева, і це не залежить від рушійної причини: їй не зробити пилку з вовни або дерева. Якщо тому те саме може бути зроблене з різної матерії, те ясно, що мистецтво, тобто рушійний початок, повинний бути те саме: адже якби й матерія й рушійне були різними, те різним було б і виникле.

Отож, якщо відшукують причину, те, оскільки про неї можна говорити в різних значеннях, слід указувати всі причини, які можливо. Наприклад: що становить матеріальну причину людини? Не чи місячні виділення? А що — як рушійне? Не чи насіння? Що — як форма? Суть його буття. А що - як кінцева причина? Ціль (і те й інше, мабуть, те саме). А причини слід указувати найближчі; на запитання, що за матерія, указувати не вогонь або землю, а матерію, властиву лише даної речі. Що ж стосується природних і виникаючих сутностей, те, якщо вивчити їх правильно, їх слід вивчити зазначеним вище образом,- раз ці причини є і їх стільки, і пізнавати випливає саме причини.

А що стосується сутностей природних, але вічних, то справа тут інакша. Адже деякі з них, мабуть, не мають матерії, або [ у всякому разі] не таку, а, що лише допускає просторовий рух. І також немає матерії в того, що хоча й існує від природи, але не є сутність, а сутність — його субстрат. Наприклад: яка причина місячного затьмарення, що є його матерія? Її ні, а Місяць є те, що перетерплює затьмарення. А яка рушійна причина, що заслоняє світло? Земля. І мети тут, мабуть, немає. А причина як форма — це визначення; але воно залишається неясним, якщо не містить причини. Наприклад: що таке затьмарення? Позбавлення світла. Якщо ж додати « через те, що Земля виявилася між [Місяцем і Сонцем] », то визначення буде містити причину. Щодо сну неясно, що тут є перше, що перетерплює. чи Сказати, що жива істота? Так, але в якому це відношенні і яка його частина насамперед? чи Буде це серце або щось інше? Далі: тому сон? Далі: яке стан, випробовуваний цієї частиною, а не всім тілом? чи Сказати, що це така-те нерухомість? Так, звичайно, але чим вона викликається в першому, що перетерплює?..

Тому що деякі речі починають і перестають існувати (esti kai oyk estin), не виникаючи й не знищуючись,) наприклад крапки, якщо тільки вони існують, і взагалі — форми, або образи (адже не білизна виникає, а дерево стає білим, раз усе, що виникає, виникає із чогось і стає чимсь), те не всі протилежності можуть виникнути одна з інший, але в одному змісті смаглява людина стає блідим людиною, а в іншому смаглявість — блідістю, і матерія є не у всього, а в тих речей, які виникають друг із друга й переходять друг у друга; а то, що починає й перестає існувати, не переходячи одне в інше, матерії не має.

Тут є утруднення: як ставиться матерія кожної речі до протилежностей. Наприклад, якщо тіло в можливості здорово, а здоров'ю протилежна хвороба, тобто чи тіло в можливості й те й інше? І вода — чи є вона вино й оцет у можливості? Або ж для однієї речі матерія є матерія стосовно володіння й формі, а для іншої — стосовно втраченності й преходінню всупереч своїй природі? Утруднення викликає й питання, чому вино не є матерія оцту й не є оцет у можливості (хоча оцет і утворюється з нього) і чому живий не є мертвий у можливості. Або ж інша справа не так, а руйнування — це щось привхідне, і саме сама матерія живого є, оскільки вона руйнується, можливість і матерія мертвого, як і вода — матерія оцту: адже мертвий виникає з живого й оцет виникає з вина так само, як із дня ніч. І стало бути, якщо одне в такий саме спосіб звертається в інше, то воно повинне вертатися до своєї матерії; наприклад, якщо з мертвого повинне виникнути жива істота, то він повинен спочатку звернутися у свою матерію, а потім з неї виникає жива істота; і оцет повинен звернутися у воду, а потім з неї виникає вино.

Аристотель. Метафізика // Твору.

В 4 т. М., 1975. Т. 1. С. 71-75, 155-

157, 229-231