2.2.2 Методика визначення

Відбір проб виконують за стандартною методикою.

Проба зерна повинна бути висушена на повітрі і вільна від домішок. Її температура повинна дорівнювати температурі навколишнього середовища. Відносна вологість повітря повинна бути між 40 і 75%.

Прилад встановлюють вертикально на підставі, очищають вимірювальний контейнер, щілину і поршень від пилу і залишків зерна.

Вводять ніж 4 в щілину між контейнером 3 і кільцем бортом вгору, встановлюють поршень 5 на ножі 4 промисловим номером вгору і встановлюють зверху заповнюючий бункер 1.

Заповнюють попередню мірку 2 пробою зерна до мітки, потім з відстані 3-4 см від верхнього краю бункера 1 рівномірно пересипають зерно в середину бункера за 11-13 с. Після заповнення швидко витягують ніж 4.

Коли поршень і зерно увійшли до контейнера, вводять ніж 4 в щілину, проштовхуючи його через зерно одним рухом. Якщо частинка зерна затискається між краєм щілини і ножем 4, цю операцію повторюють. Видаляють заповнюючий бункер 1, витягують надмірне зерно, що лежить на ножі 4, потім виймають ніж.

Зважують вимірювальний контейнер 3 із зерном з точністю до 1 г. Можливе зважування зерна окремо в тарі відомої маси.

2.2.3 РОЗРАХУНКИ І РЕЗУЛЬТАТИ

Для визначення насипної густини зерна D в кілограмах на гектолітр використовують наступні рівняння:

для пшениці: 0,10020m + 0,53;

для ячменю: 0,1036m - 2,22;

для жита: 0,1017m - 0,08;

для вівса: 0,1013m - 0,61.

Результати виражають з точністю до 0,1 кг/гкл. при встановленому вмісті вогкості.

Контрольні питання

1. В чому полягає суть методів визначення маси і насипної густини зерна?

2. Як впливає вогкість на результати вимірів?

3. Що сприяє мінімізації похибок вимірів? Наведіть приклади.

3 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ТОЧНОСТІ ВИМІРІВ

3.1 КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ

Існують певні визначення фундаментальних розумінь у метрології (табл.3.1).

Методи підвищення точності вимірів в метрології ділять на дві великі групи:

• методи запобігання виникненню похибок;

• методи зниження впливу існуючих похибок.

До першої групи належать конструкторсько-технологічні і захисно-запобіжні методи. Вони спрямовані на вдосконалення конструкції приладу, використання елементів і вузлів високої якості, застосування заходів по зниженню впливу зовнішніх факторів на роботу приладу. На похибки приладу впливає його структурна схема, а також:

• термостатування відповідальних вузлів приладу, що піддаються впливу температури середовища;

• екранування елементів схем для захисту від електромагнітних полів;

• амортизація вузлів, що бояться вібрації, і т.п.

До другої групи належать методи функціональної і статистичної мінімізації (математичні методи).

Методи функціональної мінімізації похибок полягають у зниженні їх рівня на основі попереднього теоретичного чи експериментального виявлення. Це методи корекції похибок. Вони дозволяють успішно боротися із систематичними та мінливими випадковими похибками.

Методи статистичної мінімізації полягають у зниженні випадкових похибок шляхом тимчасового чи постійного усереднення показань приладу. При такій обробці даних випадкові похибки, що мають різні знаки, значною мірою компенсують одна одну.

Таблиця 3.1. Визначення відтворюваності, точності, специфічності і чутливості вимірів

Критерій	Визначення
Відтворюваність	Співвідношення між декількома вимірами в межах однієї серії; чисельного значення не має
Не відтворюваність	Змінення результатів між декількома вимірами однієї серії; слід вказати тип серії (впродовж дня, в різні дні, в різних лабораторіях)
Точність	Відповідність між кращою оцінкою кількості і його істинним значенням; чисельного значення не має
Неточність	Чисельна різність між середньою величиною декількох вимірів і істиним значенням
Специфічність	Здатність аналітичного метода визначати конкретну сполуку або параметр, для якого цей метод призначений
Чутливість	Нахил калібрувальної кривої
Межа визначення	Найнижчий аналітичний результат, достатньо відтворюваний і достатньо точний для задовільної кількісної оцінки істинного значення