3. Техніка визначення масової частки цукрози

Перед початком роботи необхідно перевірити правильність встановлення приладу на нуль. Для цього після ввімкнення приладу в ме­режу фокусують окуляр аналізатора, домагаючись чіткої видимості поля зору і шкали приладу обертанням оправ лупи і зорової труби. Потім пере­віряють нульове положення цукрометра без поляриметричної трубки, обертаючи рукоятку кремальєрної передачі переміщення рухомого кварцового клина і добиваються однорідного поля зору по інтенсивності освітлення в обох його половинах: при цьому на шкалі повинен бути зафіксований нуль.

Зважують на технічних вагах 26,00 г досліджуваного продукту, засипають в колбу, добавляють дистильовану воду при температурі 20°С, старанно пе­ремішують до повного розчинення продукту і виходу з розчину бульбашок повітря. В чисто вимиту і висушену або з полоскану досліджуваним розчином трубку (200 мм) через воронку наливають попередньо пригото­влений досліджуваний розчин в такій кількості, щоб верхній меніск його виступав над краями трубки; температура навколишнього середовища, прибору та досліджуваного розчину повинна бути 20⁰ С.

Вичікують деякий час, щоб бульбашки повітря, які містяться в розчині, піднялися вгору. Під­німання їх можна прискорити, злегка постукуючи пальцями по стінці труб­ки. Потім швидко накривають трубку зверху чистим і сухим склом або насувають його на кінець трубки, як би зрізуючи розчин. Накручують гай­ку, слідкуючи за тим, щоб під склом не залишилося повітряних бульбашок. Ретельно протерши зовні покривні стекла фільтрованим папером, помі­щають трубку в камеру цукрометра.

Встановлюють освітленість обох половин поля зору таким же чином, як і при перевірці нульової точки. Потім відраховують показники з точністю до 1° по основній шкалі і з точністю до 0,1° за допомогою ноніуса.

Перед тим як зафіксувати результат, необхідно перевірити, чи відповідає отримане значення шуканому. Для цієї цілі потрібно ледь помітним рухом повернути рукоятку спочатку в одну сторону, потім в іншу. При цьому відбувається переміщення з однієї сторони на іншу затемнену половину поля зору. Знову встановлюють однакову освітленість і фіксують результат.

Відлік здійснюють не менше трьох разів, кожен раз починаючи з по­вертання в нульове положення, і розраховують середньоарифметичний показник.

Знаючи, що 1⁰ лінійної шкали цукрометра відповідає вмісту 0,26 г. цукрози в 100 см³ розчину при довжині трубки 200мм, розраховують концентрацію цукрози (С) в досліджуваному розчині за формулою:

С = 0,26 · S°( г/100см³ ) (12.2)

де С - концентрація цукрози ( г / 100см³)

0,26 - коефіцієнт перерахування 1° лінійної шкали цукрометра в концентрацію цукрози ( С ) в досліджувальному розчині;

S°- значення лінійної шкали цукрометра, (градуси шкали S°). Результати трьох вимірів по лінійній цукровій шкалі цукрометра ( S₁°, S₂°, S₃° ), а також розраховане за формулою

S_ср° = (S₁°+S₂°+S,°) (12.3)

середнє значення (S_ср,°) і розраховане за формулою (2) значення концентра­ції цукрози в досліджувальних розчинах (г / 100см³) заносять в табл.

Досліди проводять при температурі навколишнього сере­довища, прибору та досліджуваного розчину 20°С.

Таблиця 12.1. Визначення масової частки в досліджувальних розчинах

Досліджувані розчини	Вимір шкали цукрометра			Середне значення Sср	Конц-я цукрози в досліджуван. розчині С, г/100см3
	виміри
	1	2	3
Розчин цукру-піску

За результатами визначень зробити висновки.