МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Інженерно-технологічний факультет

Кафедра машин та обладнання агропромислового виробництва

В.П. Дмитриков, Г.Є. Дубова, В.В. Лавренко

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з дисципліни

МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

ЧАСТИНА 2

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

(з тестовими завданнями)

для магістрів спеціальності 8.091902

«Механізація сільського господарства»

ПОЛТАВА 2010

УДК 338.432.006 : 006.83 (042.3)

ББК 65.32-82

Д- 53

Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Моніторинг якості сільськогосподарської продукції». Частина 2.Лабораторно-практичні заняття (з тестовими завданнями) для магістрів спеціальності 8.091902 «Механізація сільського господарства». – Полтава: РВВ ПДАА, 2010. – 72 с.

Укладачі: В.П. Дмитриков, доктор технічних наук, професор кафедри «Машини та обладнання агропромислового виробництва» (Полтавська державна аграрна академія)

Г.Є. Дубова, кандидат технічних наук, доцент кафедри загально-інженерних дисциплін (Полтавський університет споживчої кооперації України)

В.В. Лавренко старший викладач кафедри «Машини та обладнання агропромислового виробництва» (Полтавська державна аграрна академія)

Рецензент: Лозовський А.П., к.т.н., професор кафедри «Машини та обладнання агропромислового виробництва»

Схвалено і рекомендовано до видання:

Методичною радою інженерно-технологічного факультету протокол № 4 від «13» січня 2010 року.

Кафедрою машини та обладнання агропромислового виробництва: завідувач кафедри, доктор технічних наук, професор Манчинський Ю.О, протокол № 8 від «4» лютого 2010 року.

Технічний редактор: В.П. Дмитриков

Усі права охороняються. Жодна частина цього видання не може бути відтворена у будь-якій формі без письмової згоди Полтавської державної аграрної академії.

Полтавська державна аграрна академія

В.П. Дмитриков, Г.Є.Дубова, В.В. Лавренко

ВСТУП. ВИМОГИ ДО ЗВІТУ

Розвиток процесів аграрного виробництва потребує надійного і достовірного контролю складу і якості продукції, виявлення шкідливих домішок або фальсифікатів. Особливу увагу приділяють моніторинговому контролю якості сільгосппродукції, котра є сировиною для окремих виробництв і водночас харчовою продукцією. Це пов’язано із збільшенням промислових та побутових викидів і скидів, які потрапляють до організму людей трофічними ланцюгами і здатні викликати різні хвороби.

На виробництві якісної аграрної продукції наполягають світові організації торгівлі та охорони здоров’я. Вимоги щодо якості аграрної продукції зафіксовані в міжнародних стандартах ISO. Якісна продукція – це водночас і ліпші економічні показники.

Мета лабораторно-практичних занять - закріплення теоретичних знань з дисципліни „Моніторинг якості сільськогосподарської продукції”, здобуття творчих навичок при проведенні експериментальної роботи з виявлення найбільш суттєвих вад сільськогосподарської продукції, а також розрахунків з визначення в продукції корисних і шкідливих речовин, екологічного контролю якості природних середовищ.

За результатами виконаних лабораторних робіт складається звіт, у якому необхідно відобразити:

• назву роботи;

• короткі теоретичні відомості;

• мету роботи;

• схему, опис лабораторної установки;

• короткий зміст методики виконання роботи;

• умови проведення експерименту (можна у вигляді таб­личних даних);

• результати експерименту, необхідні розрахунки, оформ­лені у вигляді

таблиць, графіків тощо;

• аналіз одержаних даних;

• висновки.

У висновках необхідно показати, чи досягнута мета або отри­мані результати, що були поставлені в задачі роботи; навести які­сну та кількісну оцінку використаних методів для вирішення питань моніторингу якості сільгосппродукції.

Варіанти завдань відповідають списку в журналі.

Всі звіти окремо виконаних тем, лабораторних робіт або їх підрозділів брошуруються і оформляється ти­тульний лист (додаток 1). Виконані роботи захищаються студентами, а звіти зда­ються викладачеві.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Під час виконання лабораторних робіт необхідно дотримуватись правил техніки безпеки і правил виконання робіт, які наведені нижче.

1. Кожен студент повинен бути атестованим за знанням норм, правил та інструкцій безпечного ведення робіт.

2. Кожен студент зобов'язаний отримати у свого керівника інструктаж з обов'язковим записом у журналі інструктажу по техніці безпеки. Звернути особливу увагу на можливі небезпечні моменти в дорученій роботі, способи їх усунення, захисні засоби, прилади, на правила і методи додання першої допомоги.

3. Не порушувати і зупиняти порушників правил безпеки і внутрішнього розпорядку.

4. Не чіпати, не вмикати без дозволу керівника чи старшого лаборанта електричні прилади. Категорично забороняється залишати діючі прилади без нагляду.

5. При роботі в лабораторії виконувати тільки ту роботу, яка доручена, не відволікатися, не заважати іншим працю­ючим.

6. Під час виконання роботи не ходити безцільно по при­міщенню, так як цим відволікається увага інших студен­тів; не залишати без нагляду свою роботу, що може виз­вати критичну небезпечну ситуацію.

7. Забороняється працювати в лабораторії одному.

8. Категорично забороняється виливати в раковини залиш­ки кислот та лугів, органічних речовин, вогненебезпеч­них, самозаймистих, вогненебезпечних, легкозаймистих та отруйних рідин; необхідно зливати вказані речовини у відведені для них склянки.

9. Забороняється пробувати хімічні речовини на смак, втя­гувати ротом різні суміші в піпетки.

10. Слід обережно працювати із скляним посудом, приборами та предметами обладнання.

11. Забороняється знаходитися в лабораторії у верхньому одязі.

Перед початком роботи студент зобов'язаний:

1. Привести до порядку робочий одяг.

2. Уважно оглянути і підготувати робоче місце, прибрати усі зайві предмети.

3. Переконатися, що місце, де будуть проводитися робо­ти, досить освітлене та світло не буде сліпити очі.

4. Переконатися в справності обладнання, необхідного для виконання роботи.

5. Перед тим, як приступити до роботи, уважно ознайо­митись із завданням, матеріалами та приладами, ви­вчити правила безпеки при роботі.

6. При виникненні будь-яких питань звертатися до ви­кладача.

Під час виконання роботи необхідно:

1. Всі роботи із кислотами та лугами треба проводити в за­хисних окулярах та гумових рукавичках.

2. Пам'ятати, що робота з реактивами, скляним посудом вимагає уважного відношення.

3. Розчиняти луги треба надзвичайно повільно із додаванням їх до води невеликими порціями. Тверді луги треба брати тільки шпателем, а не руками.

4. Пам’ятати, що завжди наливають кислоту у воду, а не навпаки.

5. Після закінчення роботи студент повинен:

• повідомити представника кафедри про закінчення роботи, яка була доручена, привести в порядок своє робоче місце і здати його викладачеві;

• вимкнути всі електричні прилади, помити посуд і тільки після цього можна залишити лабораторію.

При аварійних ситуаціях необхідно:

1. Негайно повідомити представника кафедри.

2. У разі нещасного випадку, надати першу допомогу потерпілому, викликати медичну допомогу і довести до керівника про те, що трапилось.

3. Своєчасно повідомити керівника робіт чи старшого лаборанта про помічені неполадки та порушення правил безпеки.

4. При виникненні пожежі необхідно відключити прилади по всій лабораторії. Прибрати всі займисті речовини від вогню. Місце знаходження пожежі засипати піском або накрити вогнестійкою ковдрою чи використати вогнегасник; в ра­зі необхідності викликати пожежну машину.

5. Особи, які винні в порушенні правил безпеки, несуть відповідальність в дисциплінарному, адміністративному чи карному порядку та згідно чинного законодавства.

1 Практичне заняття точність лабораторних вимірів

Забезпеченням необхідної точності вимірів займається наука - метрологія.

Вимір – це знаходження значення фізичної величини експериментальним шляхом за допомогою технічних засобів. Предметом вимірювання є фізична величина (ФВ) – властивість, загальна для багатьох об'єктів і індивідуальна для кожного з них.

Сукупність ФВ, зв'язаних між собою деякими залежностями, утворює систему ФВ. Залежність кожної похідної ФВ від основних відображається її розмірністю. Розмірність ФВ визначається на основі відповідних законів фізики і є її якісною характеристикою.

Одиницею фізичної величини називається ФВ, розміру якої по визначенню привласнено числове значення, що дорівнює 1.

На XI Генеральної конференції по мірам і вагам (1960) затверджено Міжнародну система одиниць SI, що містить сім величин і одиниць: довжина (метр), маса (кілограм), час (секунда), сила електричного струму (ампер), температура (кельвін), сила світла (кандела), кількість речовини (моль). У систему включені дві додаткові величини: плоский кут (радіан) і тілесний кут (стерадіан).

1. Види вимірів

По способу одержання значення вимірюваної величини розрізняють 4 види вимірювань: прямі, непрямі, сукупні і спільні.

Прямим називають вимірювання, при якому шукане значення ФВ знаходять безпосередньо з експериментальних даних. Приклади таких вимірювань: вимірювання температури повітря ртутним термометром, вимірювання тока амперметром і т.д.

Непрямим називають вимірювання, при якому шукане значення ФВ знаходять на підставі відомої залежності між цією величиною й іншими величинами (їх називають аргументами), що піддаються прямим вимірюванням. Приклад непрямого вимірювання - вимір щільності твердої речовини за співвідношенням маси до об’єму.

Сукупними і спільними називають вимірювання, при яких одночасно знаходять значення відразу декількох ФВ.

2. Основні операції вимірів

Вимір – це багатоопераційна процедура, при якій обов'язково присутні дві найважливіші операції:

1) відтворення фізичної величини заданого розміру (для стислості просто "відтворення");

2) порівняння однорідних величин.

Для здійснення операції відтворення обов'язково використовують технічні засоби. Наприклад, за допомогою гирі відтворюють певне значення маси, за допомогою мірної колби – певний об'єм, за допомогою лінійки - довжину.

Існує також – вимірювальне перетворення тобто перетворення ФВ в іншу більш зручну для подальшої обробки. Так, барометрична трубка перетворює зміну атмосферного тиску в зміну висоти стовпа ртуті, тобто в довжину – величину, дуже зручну для відтворення і порівняння.

Різновидом вимірювального перетворення є масштабне перетворення. Це операція, в результаті якої не відбувається зміни виду ФВ, а тільки змінюється її розмір (підсилювач напруги в електронних приладах).

Крім вище перелічених основних операцій до складу процедури вимірювання можуть також входити різні допоміжні операції, такі як запам'ятовування сигналів, передача їх на відстань, комутація та ін.