
- •В.П. Дмитриков, о.Г. Близнюченко, с.М. Кривонос конспект лекцій
- •Перелік скорочень
- •Лекція 1
- •1.1. Корисні і токсичні речовини в продукції апк
- •1.2. Визначення якості продукції
- •1.3. Завдання моніторингу якості сільгосппродукції
- •1.4. Мета і задача дисципліни
- •Контрольні питання
- •Лекція 2
- •2.1. Головні забруднення і забруднювачі
- •2.2. Азотовмісні сполуки
- •2.3. Пестициди і антибактеріальні речовини
- •2.4. Важкі метали і радіаційне забруднення
- •Контрольні питання
- •Лекція 3
- •3.1. Класифікація токсикантів
- •3.2. Ендогенні та екзогенні забруднення
- •3.3. Токсикологічні забруднення продуктів
- •Контрольні питання
- •Лекція 4
- •4.1. Фактори ризику від генетично модифікованої продукції
- •4.2. Проведення досліджень гмп на якість та біобезпечність
- •4.3. Методи виявлення генетично модифікованої продукції
- •Контрольні питання
- •Лекція 5
- •5.1. Фактори, що впливають на якість та зберігання продукції
- •5.2. Контроль якості плодів і овочів під час зберігання
- •5.3. Нормування якості продукції. Завдання нормування
- •5.4. Основні кондиції сільгосппродукції
- •Контрольні питання
- •Лекція 6
- •6.1. Основні положення стандартизації
- •6.2. Розробка і типи стандартів
- •6.3. Класифікація і структура державних стандартів
- •Контрольні питання
- •Лекція 7
- •7.1. Види контролю якості
- •7.2. Традиційні методи контролю якості
- •7.3. Забезпечення якості результатів аналізу
- •Кожну контрольну пробу аналізують кілька разів.
- •Контрольні питання
- •Лекція 8
- •8.1. Типи моніторингового контролю
- •8.2. Предмети й об'єкти моніторингу
- •8.3. Головні методи моніторингу
- •8.4. Контактні і неконтактні методи виміру
- •Контрольні питання
- •Лекція 9
- •9.1. Системи автоматичного контролю параметрів
- •9.2. Основні і допоміжні функції сак
- •9.3. Структурна схема сак
- •Контрольні питання
- •Лекція 10
- •10.1. Загальні відомості про датчики
- •10.2. Класифікація датчиків
- •10.3. Характеристики датчиків
- •Контрольні питання
- •Лекція 11
- •11.1. Фізичні методи
- •11.2. Електрохімічні методи. Потенціометрія
- •11.3. Іонселективні електроди в потенціометрії
- •Контрольні питання
- •Лекція 12
- •12.1. Види випромінювання, радіонукліди
- •12.2. Взаємодія ядерного випромінювання з речовиною
- •12.3. Принцип дії іонізаційного детектора
- •Контрольні питання
- •Лекція 13
- •13.1. Загальні принципи спектроскопії
- •13.2. Основний закон поглинання
- •13.3. Спектроскопія видимої й ультрафіолетової області
- •13.4. Загальна схема оптичних спектрофотометрів
- •13.5. Спектроскопія інфрачервоної області
- •Контрольні питання
- •Лекція 14
- •14.1. Хроматографія і сорбційні процеси
- •14.2. Параметри хроматограми
- •14.3. Ефективність хроматографічного розподілу
- •Контрольні питання
- •Лекція 15
- •15.1. Принципи управління якістю
- •15.2. Ефективність системи управління якістю продукції
- •15.3. Діагноз, прогноз і управління в моніторингу якості
- •15.4. Особливості локального і регіонального агроекологічного моніторингу
- •Контрольні питання
- •Лекція 16
- •16.1. Державне регулювання продовольчої безпеки
- •16.2. Міжнародне регулювання безпеки харчових продуктів
- •16.2.1. Стандарт іфс
- •16.2.2. Система хассп
- •Склад й послідовність дій для впровадження вимог iso 22000 (хассп):
- •Контрольні питання
- •Додатки
- •Література
13.3. Спектроскопія видимої й ультрафіолетової області
Електронні спектри відносять до ультрафіолетової (УФ) і видимої частини електромагнітного випромінювання (поглинання й емісія ультрафіолетового і видимого світла). Область довжин хвиль до 200 нм відносять до вакуумної ультрафіолетової частини; у цій області поглинають атмосферні гази, тому дослідження проводять у вакуумних установках. Інтервал довжин хвиль для електронних спектрів 200– 1000 нм (6,2– 1,24 еВ). Межа інтервалу 800-1000 нм простирається вже в ближню ІЧ і частиною приладів не реєструється. Спектр поглинання зображують графічно в системі прямокутних координат, по осі ординат відкладають інтенсивність поглинання (λ, D,T), а по осі абсцис – довжину хвилі λ (нм). Сучасні двопроменеві прилади сканують спектр поглинання автоматично.
Електронні спектри поглинання використовують для характеристики енергетичних рівнів електронів в органічних сполуках. При збільшенні числа л-електронів у сполученій системі з'являється поглинання у видимій області спектра, сполуки стають кольоровими.
Електронні спектри незамінні для виявлення і дослідження структури органічних сполук, у т.ч. забруднень СГП і НС, тому що для багатьох угруповань хімічних зв'язків характерні визначені довжини хвиль максимумів поглинання й інтенсивності поглинання.
У фотометрії аналізують розчинену речовину в концентраціях з невисоким ступенем розведення, тому міжмолекулярна взаємодія аналіту і розчинника значно збільшує ширину смуги поглинання, крім тонких особливостей спектра. Найбільш тонкі прояви специфічності аналітів спостерігають у газовій фазі або дуже розведених розчинах з неполярними розчинниками, де взаємовплив сусідніх молекул зведено до мінімуму.
Електронна будівля молекули безпосередньо пов'язана з проявом фарбування (кольоровості) аналітів і обумовлена наявністю в молекулі хромофорних груп, здатних поглинати визначені кванти електромагнітного випромінювання оптичного діапазону. Саме конкретні хромофорні групи, наприклад, каротин моркви і лікопін томатів, відповідальні за реалізацію визначених електронних переходів.
Відомо, що чим більше інтенсивність смуг поглинання аналітів, тим менше обумовлений мінімум (концентрація) речовини. З цієї причини воліють працювати з найбільш інтенсивними смугами поглинання при визначенні мікро- і субмікрокількістей речовин.
Прилади для фотометричних вимірів підрозділяють за наступними ознаками:
Способом реєстрації вимірів: що реєструють і не реєструють.
Способом виміру: однопроменеві прямопоказуючі (пряма схема виміру) і двопроменеві з компенсаційною схемою.
Ступенем монохроматичності світла: спектрофотометри (прилади з призменим або гратовим монохроматором) і фотоелектроколориметри (монохроматизація має низький ступінь і досягається за допомогою світлофільтрів).
13.4. Загальна схема оптичних спектрофотометрів
Світловий потік від джерела світла ДС потрапляє в монохроматор М, звідки він виходить монохроматичним, тобто з певною довжиною хвилі (рис. 9). Далі монохроматичне світло завдяки системі дзеркал СД роздвоюється і обидва світлові потоки одночасно проходять через кювету з розчинником, тобто зразкову, КРЗ і кювету з розчином речовини, що аналізують, КРВ. Світлові потоки, що пройшли через ці кювети, мають різну інтенсивність, причому I0 › I. Внаслідок порівняння світлових потоків I0 та I реалізують можливість «вирізання» з спектру розчину речовини спектр розчинника з одержанням спектру речовини, що аналізують.
Рис. 9. Схема двопроменевого спектрофотометра
У приладі порівняння ПП автоматично зрівнюється інтенсивність цих світлових потоків, а розходження в інтенсивності підсилюється електронним підсилювачем ЕП. Після чого сигнал реєструється самозаписуючим приладом СП. Через інтерфейс і систему АЦП (система перетворення аналогового сигналу в цифровий) сигнал потрапляє в персональний комп'ютер ПК і на монітор, файловий менеджер спрямовує його в бібліотеку спектрів.
Аналіз органічних і неорганічних сполук в оптичному діапазоні виконують на приладах, що випускає серійно промисловість. УФ- і ІЧ – методами широко користуються для ідентифікації вітамінів, гормонів і інших біологічно активних речовин, а також первинної оцінки СГП і довкілля на забруднення. Особлива цінність методів складається також у тім, що вони доповнюють багато інших інструментальних методів.