Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики

Мислення — це особлива ідеальна діяльність людини, яка ви- ₄ никає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина пе­ребуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в бага­тогранні стосунки з природним і соціальним світом, що її оточує.

Сучасні концепції мислення

На сучасному етапі мислення людини є об'єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та ін.

• Психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).

• Соціологічна і соціально-психологічна концепція мислення.

• Логіко-філософська концепція мислення.

• Інформаційно-кібернетична концепція мислення.

• Еврестична концепція мислення.

Основні функції мислення

• Пізнавальна (відображення світу і самовідображення).

• Проектуюча (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності)

• Прогнозуюча (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього).

• Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислова переробка) ^

• Технологічна (розробка правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльнсті людини і суспільства в різних формах і проявах)

• Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)

• Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)

• Аналітична і синтетична

• Постановка та розв'язання різноманітних завдань і проблем

Типи мислення

• Конкретне мислення

• Абстрактне мислення

• Вербальне мислення •Дискурсивне мислення

• Недискурсивне мислення (інтуїція, уява)

• Логічне мислення

• Алогічне мислення

• Раціональне мислення

• Ірраціональне мислення

• Наочно-образне мислення

• Концептуальне (понятійне) мислення

• Машинне мислення

Види мислення

• Практичне мислення

• Теоретичне мислення

• Професійне мислення

Ї

Риторика. Основні закони риторики.

Термін «риторика» ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. У глибокій давнині чітко визначились два підходи до сприйняття риторики: з одного боку, Платон, Сократ, Аристо-тель, Цицерон розвивали концепцію змістовної риторики, де одним із головних компонентів була ідея (логос); а з другого боку, школа Квінтіліана розглядала риторику як мистецтво при­крашання мовлення. Звідси отримала свій розвиток формальна схоластична риторика, де знання предмета мовлення не було обов'язковою умовою.

Нове розуміння риторики ґрунтується на традиціях Аристоте-ля, у працях якого концепція змістовної риторики представлена у «найбільш цілісному вигляді, на працях М. Ломоносова, ф Про-коповича, М. Сперанського, О. Мерзлякова, М. Кош'анського К. Зеленського, які продовжили і розвинули аристотелівський напрямок у риториці, а також на традиціях сучасних учених _ Одінцова, Є. Ножина, А. Міхневича, Ю. Рождественського, С. Іванової та інших, у працях яких відновлено цінний рито­ ричний досвід, накопичений нашими предками, одержала свій подальший розвиток концепція риторики як науки, спрямованої на формування в люднщі ефективної мисленнево-мовленнєвої діяльності. _л

ЗМІСТ РИТОРИКИ, СУТНІСТЬ І КОМПОНЕНТИ ПОНЯТТЯ«РИТОРИЧНА ФОРМУЛА»

Змістовий план риторики виражений у риторичній формулі, запропонованій Г. М. Сагач як цілісній системі семи взаємо-обумовлених законів риторики, розташованих у строгій логічній послідовності:

Р = К + А + С + Т + М + ЕК + СА

Позначення:

] Р — риторика

К — концептуальний закон

А — закон моделювання аудиторії

С — стратегічний закон

Т — тактичний закон

М — мовленнєвий закон

ЕК — закон ефективної комунікації

ГЛ — системно-аналітичний закон

РИТОРИЧНІ ЗАКОНИ

Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).

Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають «портрет» будь-якої аудиторії:

• соціально-демографічні,

• соціально-психологічні,

• індивідуально-особисті сні.

Третій закон (стратегічний) формує і розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії:

визначення цільової установки діяльності (навіщо?); виявлення і дослідження суперечностей у досліджуваних

проблемах;

формування тези (головної думки, власної позиції).

Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває в людини умін­ня працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто ство­рити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.

П'ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).

Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини уміння встановлювати, зберігати й закріплювати кон­такт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні від­чуття з метою навчитися робити висновки з помилок і накопичувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто виз­начатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навчитися вбирати в себе цінний досвід іншого

Закони риторики, представлені у риторичній формулі, відби­вають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що, на­віщо, як), що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від якого багато в чому залежить успіх будь-якої іншої діяльності людини.

Отже, риторика — комплексна наука, тобто її місце — на стику, перетині ряду наук (філософії, логіки, психології, лінгвістики, етики, сценічної майстерності). Вона начебто вбирає в себе з інших наук ті компоненти, які визначають риторику як науку про закони ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Таким чином, це не просто сума різних змістовних компонентів, а наука, яка інтегрує в себе необхідні знання.