
- •1.Поняття культури. Види культури
- •2.Функції культури
- •4. Передумови виникнення первісної культури людства
- •5. Первісні релігійні вірування
- •6. Особливості культури стародавнього сходу
- •11. Поняття Античності
- •12.Кріто-Мікенська к-ра
- •13.Грецька демократія
- •14. Давньогрецька міфологія і релігія
- •15. Давньогрецька міфологія і релігія
- •16. Давньогрецька писемність
- •17. Давньогрецька філософія і історографія
- •18. Давньогрецький театр
- •19. Давньогрецька література
- •20.Архітектура і образотворче мистецтво Стародавньої Греції
- •23.Розвиток науки в Стародавньому Римі
- •24. Давньоримська література
- •25. Давньоримська архітектура
- •26. Характерні риси культури Середньовіччя
- •27. Середньовічна освіта школи й університети
- •29. Культура середніх віків у візантії
- •30. Характерні риси культури ренесансу
- •31. Італійський ренесанс
- •33. Північне відродження
- •34. Культура просвітництва
- •35 Трипільська культура
- •36. Культура давніх словян
- •37. Писемність та освіта часів київської русі
- •38. Розвиток літератури та науки київської русі
- •39. Історичні умови та суспільно-політичні чинники формування ренесансної культури україни
- •40. Національна освіта та книгодрукування періоду 16-17 ст.
27. Середньовічна освіта школи й університети
Поряд із зростанням матеріальної культури відбувалося бурхливе духовне життя, жвавий розвиток освіти, шкіл та університетів.
Спочатку школи існували тільки при монастирях; у них елементи античних знань зводилися воєдино з метою пристосувати їх до потреб християнської церкви. Позацерковні школи починають виникати на початку 12 ст., у той час, коли міста починають відчувати потребу в грамотних, освічених людях, для оформлення торгово-ремеслярських операцій, працювати в органах міського управління, складати документи, що виходили від міст, починаючи від усіляких прохань, адресованих монархам, і кінчаючи докладними, ретельно складеними комунальними хартіями. У 12-13 ст. у західній Європі починає формуватися вища школа – університет (від лат. universitas– сукупність). Так називалося
об'єднання викладачів і учнів (universitas magistrorum et scholarium).
Наприклад, Паризький університет, що одержав у 1200 р. королівську
грамоту, включав учнів, викладачів, переписувачів, посильних, аптекарів
і навіть трактирників, що обслуговують університет.
28. Лицарська культура
Лицарська культура виробляється в феодальному середовищі. Сам стан феодалів був неоднорідним. Нечисленну еліту феодального класу утворювали найбільші землевласники — носії гучних титулів. Ці найбільш родовиті і благородні лицарі були на чолі своїх дружин, часом справжніх армій. Лицарі рангом нижче служили в цих дружинах зі своїми загонами, які з'являлись на перший поклик пана. На нижніх рівнях лицарської ієрархії стояли безземельні лицарі, все надбання яких перебувало у військовій виручці і зброї. Багато з них мандрували,
примикаючи до загонів тих або інших ватажків, стаючинайманцями, а нерідко і просто займалися грабунком. Лицарство разом з багатьма представниками церкви витворило власний кодекс етичних норм і звичаїв. Згідно з цим кодексом, рицар повинен: діяти згідно з Євангелієм;бути доблесним; будь-якою ціною боронити свою честь; завжди дотримувати слова; зберегти вірність "дамі свого серця"; ставати на оборону слабших.
29. Культура середніх віків у візантії
Протягом усієї своєї тисячолітньої історії Візантія була центром своєрідної культури, яка формувалася під впливом римської, грецької та елліністичної традицій. У культурному житті розмаїта візантійська культурологія розмежовується на такі основні періоди: 1) відмирання античності і встановлення нової середньовічної культури в дусі християнського віровчення (IV- VII ст.); 2) культурний спад у зв'язку з економічним занепадом та аграризацією міст (кінець VII- початок IX ст.); 3) нове культурне піднесення Константинополя та інших провінційних міст (середина IX-X ст.); 4) найвищий розвиток візантійської культури, зумовлений розквітом міського життя (XI-XII ст.); 5) занепад культури, викликаний політичним ослабленням Візантії (кінець XII-XIII ст.); 6) зародження обмеженого візантійського гуманізму, характерною ознакою якого було відновлення античної освіченості (XIV - початок XV ст.).
У середині IX ст. у Візантії утворюються вищі навчальні заклади, де поряд з філософією, математикою, астрономією, філологією викладалася також медицина.