- •Характеристика відносин, що складають предмет курсу.
- •Правовий режим іноземних інвестицій в Україні.
- •Національне законодавство як правова основа здійснення іноземних інвестицій.
- •Міжнародні джерела правового регулювання іноземних інвестицій.
- •13.Права на здійснення господарської діяльності як вид іноземної інвестиції.
- •14 Створення підприємств, як форма здійснення іноземних інвестицій
- •Придбання майна як форма здійснення іноземних інвестицій.
- •16. Придбання прав користування землею чи використання природних ресурсів як форма здійснення іноземних інвестицій.
- •Придбання інших майнових прав як форма здійснення іноземних інвестицій.
- •18. Господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції як форма здійснення іноземних інвестицій.
- •19. Інші форми здійснення іноземних інвестицій.
- •20. Поняття договору (контракту) про інвестиційну діяльність
- •21. Поняття та види інвестиційних договорів
- •22 Функції інвестиційного договору
- •23. Зміст інвестиційного договору
- •24. Особливості правового регулювання окремих видів договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність.
- •25. Порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність.
- •26. Порядок ввезення майна на митну територію України за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність.
- •28. Право власності іноземних інвесторів на земельні ділянки
- •29. Право власності іноземних інвесторів на цінні папери
- •30. Право власності іноземних інвесторів на майнові права.
- •31. Органи, які здійснюють реєстрацію іноземних інвестицій
- •32. Порядок державної реєстрації іноземних інвестицій
- •33. Підстави та правові наслідки відмови в державній реєстрації.
- •34. Оцінка іноземних інвестицій (докладніше в наступних питаннях)
- •40. Гарантії щодо примусових вилучень та незаконних дій державних органів та їх посадових осіб
- •41. Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам
- •42. Гарантії у разі припинення інвестиційної
- •43. Гарантії переказу за кордон доходів, прибутків та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами
40. Гарантії щодо примусових вилучень та незаконних дій державних органів та їх посадових осіб
Іншим видом державно-правових гарантій є гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб. Серед примусових заходів законодавство розрізняє націоналізацію, реквізицію, конфіскацію. Під націоналізацією мають на увазі безоплатне або оплатне вилучення майна, що належить іноземному інвестору, і передання його у власність держави.
Відповідно до Конституції України (ст. 41) право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з подальшим повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Законодавство України містить заборону націоналізації іноземних інвестицій. Слід підкреслити, що міжнародне право передбачає можливість суверенної держави націоналізувати іноземну власність, яка перебуває на території цієї держави. Зокрема, в Резолюції Ради Організації Економічного Співробітництва та Розвитку за проектом Конвенції "Про захист іноземної власності" (ст. 3) підтверджується суверенне право держав на націоналізацію іноземної приватної власності, яка перебуває на її території. Заперечувати наявність такого права на сьогодні неможливо, бо цс означало б втручання у внутрішні справи держави.
У зарубіжних країнах обґрунтовуються протилежні погляди. Прихильники одного з них не заперечували право на експропріацію за умови адекватної, ефективної і швидкої компенсації. Згідно з іншою позицією компенсація має бути справедливою і розумною, але без урахування втраченої вигоди.
Питання націоналізації продовжують бути предметом дискусії в науковій літературі. Зокрема, висловлюється думка щодо розроблення інституту націоналізації. Така позиція обґрунтовується тим, що нині важко передбачити усі наслідки переходу значної частини об'єктів державної власності до інших форм власності. В інтересах держави і суспільства може постати питання про зворотне повернення приватної власності до державної (реприватизація).
Прихильники цієї теорії вважають, що націоналізація майна має здійснюватись на підставі судового рішення з урахуванням прав особи і за умов справедливої компенсації. У визначенні розмірів такої компенсації доцільно враховувати спосіб набуття цієї власності, використання її з погляду блага для суспільства чи навпаки, понесені власником витрати, а також обсяг одержаних від цієї власності прибутків. Державну політику у сфері націоналізації відповідно до коментованої позиції має здійснювати спеціально уповноважений державний орган.
З коментованою позицією не можна погодитися. Націоналізація (оплатна чи безоплатна) проводиться відповідно до акта законодавства. Тому необгрунтованою є вимога щодо рішення суду як підстави націоналізації. Незрозуміло також, чому розмір компенсації має визначатися залежно від такого нсюридичного критерію, як "благо суспільства".
Законодавством України передбачено, що іноземна інвестиція може бути реквізована лише у випадках, прямо передбачених законом. До таких випадків зараховано здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, спізоотій. Причому зазначена реквізиція може бути здійснена на підставі рішення органів, уповноважених на цс Кабінетом Міністрів України. Отже, реквізиція іноземних інвестицій здійснюється: 1) лише у випадках, прямо передбачених законодавством; 2) при здійсненні рятівних заходів; 3) на засадах компенсації витрат і збитків іноземним інвесторам. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.