33. Підстави та правові наслідки відмови в державній реєстрації.

Стаття 14 ЗУ «Про режим іноземного інвестування»

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій повинна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.

ПОЛОЖЕННЯ «Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», затверджене Постановою КМУ від 7 серпня 1996 р. № 928

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, коли здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України, або подані документи не відповідають вимогам цього Положення. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається.

Відмова у державній реєстрації повинна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів і може бути оскаржена у судовому порядку.

У разі відмови у реєстрації кошти заявникові не повертаються.

У разі втрати (знищення) інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції заявникові на його вимогу видається дублікат зазначеного документа.

Для отримання дубліката інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції заявник подає до органу державної реєстрації опубліковане в офіційній пресі оголошення про визнання недійсним втраченого інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції та документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції.

Орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів повинен видати дублікат інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції.

За видачу дубліката інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції вноситься плата у розмірі 40 відсотків реєстраційного збору, встановленого на день подання заяви про видачу дубліката зазначеного документа.

34. Оцінка іноземних інвестицій (докладніше в наступних питаннях)

Стаття 393. ГКУ

Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановленим Національним банком України.

Ст. 5 ЗУ «Про режим іноземного інвестування

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення реінвестицій.

35)Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України. При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення реінвестицій.

Якщо ж інвестування здійснюється не іноземною валютою, а рухомим і нерухомим майном та пов'язаними з ним майновими правами або іншими цінностями (майном), то оцінка майна провадиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна, що завершується складенням звіту про оцінку майна, який є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо провадили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, до порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

36)

Певні проблеми існують при оцінці іноземних інвестицій у вигляді прав інтелектуальної власності. Однією з проблем спільної підприємницької діяльності та іноземного інвестування загалом є оцінка іноземних інвестицій. Щоправда, Кабінет Міністрів України Постановою від 20 липня 1996 р. затвердив "Положення про порядок залучення експертів до оцінки майна, що перебуває у загальнодержавній власності, під час створення підприємств з іноземними інвестиціями". Але зазначений акт регулює лише порядок та умови залучення експертів до оцінки майна, що перебуває в державній власності, під час створення підприємств з іноземними інвестиціями з метою впорядкування механізму визначення вартості внесків українського засновника до статутних фондів таких підприємств.

Майно оцінюють на підставі договору, що укладається між замовником та експертом відповідно до типового договору, затвердженого Фондом державного майна. За результатами оцінки експерт складає звіт, який серед інших реквізитів повинен містити викладення методики оцінки та обґрунтування вибору методів оцінки. Майно оцінюється у визначеній замовником конвертованій валюті та у валюті України відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про режим іноземного інвестування". Таким чином, Положення "Про порядок залучення експертів до оцінки майна, що перебуває у загальнодержавній власності, під час створення підприємств з іноземними інвестиціями" не пропонує методики оцінки, а знову ж таки відсилає до відповідної статті Закону "Про режим іноземного інвестування", яка передбачає оцінку іноземних інвестицій. У цьому Законі (ст. 5) зазначено, що іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, у тому числі внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін за цінами міжнародних ринків або ринку України. Практично оцінку виконують відповідно до Міжнародних стандартів оцінки МСО 1—4 та Норм професійної діяльності оцінювачів, затверджених Радою Українського товариства оцінювачів.

Законодавство про іноземні інвестиції України прямо вимагає, щоб вартість прав інтелектуальної власності було підтверджено згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями. Ця вимога поширюється на внесення іноземних інвестицій у будь-якій формі. Але передання прав на інтелектуальну власність у вигляді промислової власності здійснюється в інших державах, як правило, двома способами: за договором купівлі-продажу охоронного документа або тимчасового надання права користування за ліцензійним договором. В обох випадках власник права промислової власності надає свої права іншій стороні за винагороду. Один із основних обов'язків ліцензіата (покупця) полягає у виплаті винагороди. Комерційними положеннями контракту визначаються вид, розмір і терміни виплати винагороди, а інколи — і рівень продажних цін на продукцію за ліцензією. Використовуються дві основні форми винагороди: разова оплата всієї вартості ліцензії та поточні відрахування від обсягу виробництва або продажу продукції у розмірі погоджених ставок (роялті). Нерідко вони комбінуються з іншими формами оплати, зокрема гарантованою сплатою певних сум.

37) не знайшов(

38-39 (з підручника Коссака В.М.)

Державно-правові гарантії у разі зміни законодавства

Здійснення іноземних інвестицій тісно пов'язане з підприємницькою діяльністю. Остання відповідно до Господарського кодексу України визначається як самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг га заняття торгівлею з мстою одержання прибутку. Отже, інвестиційна діяльність пов'язана з певним ризиком для іноземного інвестора. Тому обсяг іноземних інвестицій значною мірою залежить від ефективності правових гарантій, передбачених у національному законодавстві. Правові гарантії встановлені і в міжнародних договорах України, положення яких трансформовані в національне законодавство (зокрема, двосторонні договори про взаємний захист інвестицій).

У країнах, які мають спеціальне законодавство про іноземні інвестиції, передбачені положення щодо державно-правових гарантій захисту іноземних інвестицій. У цьому аспекті не є винятком законодавство України. Правові гарантії захисту іноземних інвестицій в інвестиційному законодавстві поділяються на:

1) гарантії від зміни законодавства;

2) гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій дер-жавних органів та їхніх посадових осіб;

3) компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

4) гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

5) гарантії переказу доходів, прибутків та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями.

Становить інтерес аналіз кожної з перелічених груп державно- правових гарантій. Однією з важливих умов залучення іноземних інвестицій є гарантії стабільності законодавства, що регулює правовий режим іноземних інвестицій.

Під гарантією стабільності законодавства мають на увазі, що у разі погіршення умов інвестування до іноземних інвестицій буде застосовуватися законодавство, яке діяло на момент вкладення інвестицій.

Ця категорія стосується безпосередньо законодавства про іноземні інвестиції. Водночас, умови здійснення іноземних інвестицій залежать не лише від положень, встановлених у нормативній базі про іноземні інвестиції. Норми, які регулюють порядок здійснення іноземних інвестицій, містяться в законодавстві про оподаткування, антимонопольному законодавстві, нормативній базі про підприємництво та ін.

Становлення інституту державно-правових гарантій з моменту проголошення незалежності України умовно можна поділити на три етапи. Перший починається з 1991 р., коли Україна проголосила політику відкритих дверей в економіці. Були прийняті закони "Про захист іноземних інвестицій в Україні", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про інвестиційну діяльність" та ін. У цих законах декларувались принципи державної політики щодо іноземної інвестиції. Так, стаття 11 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" гарантувала стабільність кількості і розміру податків на строк не менше 5 років; стаття 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність" - стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності; стаття 1 Закону України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" містила положення про захист інвестицій як матеріальної цінності, прибутку, законних прав та інтересів іноземних інвесторів.

Зазначеними законами проголошувалися загальні принципи, але не визначалися конкретні методи і механізми захисту іноземних інвестицій в Україні. Прийнятий 1992 року Закон України "Про іноземні інвестиції"" був першою спробою на законодавчому рівні заповнити цю прогалину У цьому Законі були детально-регламентовані і закріплені державні гарантії захисту інвестицій як об'єкта права власності, а також гарантії захисту інвестицій як джерела одержання прибутку іноземними інвесторами.

Питання державно-правових гарантій захисту іноземних інвестицій залишається актуальним і надалі як з правового, так і з економічного погляду. У статті 9 Закону України "Про іноземні інвестиції", яка називається "Гарантії від зміни законодавства", йшлося про спеціальне законодавство України щодо іноземних інвестицій, що змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в названому Законі.

Декретом Кабінету Міністрів "Про режим іноземного інвестування" започатковано новий період державної політики у сфері іноземних інвестицій, який пов'язувався з посиленням тенденцій державного регулювання. Названий Декрет Кабінету Міністрів не містив категоричної відмови від державно-правових гарантій, проголошених Законом "Про іноземні інвестиції", але низка статей Декрету мала зовсім інше значення, ніж аналогічні статті попереднього акта законодавства. Зокрема, гарантії стабільності умов інвестиційної діяльності були замінені на гарантії дотримання положень, які містяться лише в одному з розділів Декрету (другому). Це послужило надалі для виконавчих органів підставою зміни в національному законодавстві несприятливого характеру щодо підприємств з іноземними інвестиціями поширювати на підприємства, які зареєстровані навіть до набуття чинності Декретом "Про режим іноземного інвестування".

В Законі України від 19 березня 1996 року "Про режим іноземного інвестування" теж міститься розділ II "Державні гарантії захисту іноземних інвестицій*. Серед інших гарантії у разі зміни законодавства (ст.8), а саме: "якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі. До прав і обов'язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції, протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на момент її укладення. Зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля".

Отже, з 1992 до 1996 р. у сфері регулювання інвестиційних відносин за участю іноземних інвесторів було прийнято гри акти законодавства, які містили різні правові та економічні підходи до залучення іноземних інвестицій. Але в усіх перелічених актах передбачено державно-правові гарантії у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції. Водночас відбулася зміна формулювань щодо державно-правових гарантій стабільності законодавства.

Склалася ситуація, коли іноземному інвесторові, який здійснив інвестицію в період дії відповідного акта законодавства про іноземні інвестиції, декларувалася серед інших гарантія стабільності законодавства про іноземні інвестиції. Якщо у разі подальшої зміни спеціального законодавства про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій (в Законі "Про іноземні інвестиції" - умови захисту іноземних інвестицій), то протягом 10 років з дня набуття чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора мають застосовуватися державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в актах законодавства про іноземні інвестиції, які були чинними на момент здійснення інвестицій.

Звичайно, держава не може виступати гарантом одержання державним інвестором прибутку. Але, якщо держава змінила умови здійснення іноземних інвестицій, вона повинна забезпечити на вимогу іноземного інвестора застосування законодавства, чинного на момент вкладення капіталу. Інакше будуть порушуватись державно-правові гарантії щодо стабільності законодавства, що регламентує захист іноземних інвестицій.

Суперечливі підходи, закладені в нинішній інвестиційній політиці, стали підставою для розгляду судами України спорів, пов'язаних з вимогами дотримання інвестиційного режиму, який діє на момент внесення іноземної інвестиції. Перші судові справи почали слухатися з початку 1994 р., саме після набуття чинності Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування"'. Ситуація ускладнилася тим, що на сьогодні Закон "Про іноземні інвестиції" та Декрет "Про режим іноземного інвестування" втратили чинність. Йдеться лише про те, чи зберігаються державно-правові гарантії протягом десяти років для іноземних інвестицій, які здійснені на момент чинності перелічених нормативних актів.

Вирішуючи зазначені спори, загальні суди керувалися чинним на момент здійснення іноземних інвестицій законодавством. Останнє було цілком обґрунтованим, адже, наприклад, в Законі "Про іноземні інвестиції" йшлося про застосування протягом десяти років до умов захисту іноземних інвестицій спеціального законодавства, чинного на момент внесення інвестиції. Тому іноземні інвестори вимагають дотримання того інвестиційного режиму, який діяв на момент реєстрації іноземної інвестиції.

Об'єктивно аналіз ситуації, що склалася, виглядає так: набуття чинності кожним новим актом законодавства про іноземні інвестиції неодноразово змінювало умови та гарантії захисту іноземних інвестицій, і в кожному держава підтверджувала свої гарантії щодо застосування законодавства про іноземні інвестиції. Тобто держава, змінивши черговим спеціальним законодавством про іноземні інвестиції умови захисту іноземних інвестицій, підтверджувала свої гарантії, надані щодо тих інвестицій, які були внесені до цих змін.

Така невизначена ситуація існувала до ухвалення Закону України від 17 лютого 2000 року "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження". В преамбулі названого закону підкреслювалося, що він спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

На території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі - підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, зокрема на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" задекларував національний режим іноземного інвестування і розв'язав проблему законодавчого розуміння спеціального законодавства про іноземні інвестиції.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України.

Інвесторам, зокрема іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

З мстою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, спрямованих на захист інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені щодо інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.