Тема 22. Облік і звітність на підприємстві

Ефективна підприємницька діяльність неможлива без досконального знання підприємцем системи обліку і звітності. Такі знання необхідні йому, незважаючи на те що за ведення достовірної звітності та обліку безпосередньо відповідає головний бухгалтер.

§1. Сутність та необхідність бухгалтерського обліку на підприємстві

Складовими єдиної системи обліку в народному госпо­дарстві є оперативний, бухгалтерський і статистичний облік.

Оперативний облік — швидка і детальна (порівняно з бухгалтерським обліком) реєстрація окремих фактів та господарських операцій (процесу та результатів вироб­ництва, закупівель, продажу, кредитних операцій тощо), яку проводять підприємства та їх,підрозділи з метою за­безпечення бухгалтерії необхідною інформацією.

Такий облік (наприклад, щоденного випуску продук­ції, приходу працівників на роботу та ін.) проводять бух­галтери, диспетчери, майстри, працівники планового та фінансового відділів та ін.

Бухгалтерський облік — система суцільного і безпе­рервного документального обліку ресурсів і результатів виробничої та фінансової діяльності підприємств з вико­ристанням спеціально оформлених документів.

Внаслідок того що облік ведеться з використанням встановлених форм документів і має всебічний безперерв­ний характер, він набуває ознак достовірного й об’єктив­ного. Як правило, бухгалтерський облік проводять у гро­шовому вимірі в поточних і постійних цінах. Його особ­ливістю є й те, що він охоплює лише ті процеси і резуль­тати економічної діяльності, які пов’язані зі збільшенням або зменшенням (а отже з придбанням або витратою) ре­сурсів (матеріальних, трудових, фінансових та ін.) на підприємстві. Отримані за оперативного і бухгалтерського обліку дані використовують у статистиці.

Статистичний облік — система кількісних оцінок економічних явищ і процесів, яка допомагає з’ясувати їх якісні аспекти, розкрити закони та закономірності розвитку і функціонування економічних систем або їх підсистем.

Знання підприємцем системи обліку і звітності на підприємстві необхідні:

1) для здійснення оперативного ефективного контро­лю за станом господарської та фінансової діяльності (облік і контроль є складовою частиною процесу управління);

2) для розуміння функцій та змісту діяльності головно­го бухгалтера (який може діяти з метою незаконної нажи­ви);

3) для відстоювання інтересів підприємства перед по­датковою службою, контрольно-ревізійним управлінням та іншими контролюючими органами;

4) для дотримання чинного законодавства, своєчасно­го виконання постанов уряду;

5) для здійснення контролю за збереженням власності, запобігання її розкраданню.

Після з’ясування сутності та необхідності різних форм обліку, передусім бухгалтерського, перейдемо до висвіт­лення його методів.

§2. Методи бухгалтерського обліку

Облік (як складова процесу управління економічними об’єктами і процесами) можна також розглядати як сис­темний опис, з одного боку, господарських операцій, всього майна, всіх наявних активів підприємства, а з іншо­го — тих ресурсів, які передані йому іншими підпри­ємствами. При цьому кожну господарську операцію зі збільшення або зменшення майна оформляють спеціаль­ними документами, які з наявними у них реквізитами (обов’язковими даними, відомостями) і підписами відпо­відальних за правильне проведення цих операцій осіб є письмовим доказом отримання правдивої інформації для бухгалтерського обліку.

Оскільки в процесі функціонування підприємств час­тина майна, матеріальних ресурсів може зменшуватися (наприклад, при зберіганні сільськогосподарської про­дукції, розкраданні власності), то результати господарсь­кої діяльності, відображені в документах бухгалтерського обліку, часто не збігаються з наявними ресурсами. Щоб встановити цю розбіжність, на підприємстві проводять інвентаризацію.

Інвентаризація — періодичний переоблік (опис) наявно­го майна у натуральній формі з метою перевірки його на­явності, виявлення законності здійснених операцій та відповідності документам бухгалтерського обліку.

У разі виявлення розбіжностей їх документують, вно­сять в інвентарний опис.

Способом грошового вимірювання господарських про­цесів, руху майна підприємства в бухгалтерському обліку є їх оцінка. Вона дає змогу перевести натуральні та трудові показники у грошові, а отже визначати витрати вироб­ництва, ефективність господарської діяльності підпри­ємства, коригувати на цій основі принципи господарсько­го розрахунку та ін.

Одним із способів сумарної оцінки витрат на виготов­лення товарів і послуг є калькуляція.

Калькуляція — бухгалтерський розрахунок витрат на ви­робництво і збут одиниці продукції, усієї партії товарів, а також виконання робіт і послуг у грошовому вираженні, або спосіб визначення собівартості.

Елементами собівартості є матеріальні витрати, за­робітна плата основного і допоміжного персоналу, амор­тизація основних фондів та ін. Калькуляція здійснюється за даними бухгалтерського обліку у формі таблиці. Важли­вим засобом ведення бухгалтерського обліку є складання бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс — кількісне співвідношення сукупності господарських засобів (майна підприємства) з джерелами їх формування та цільовим призначенням у грошовому вираженні.

Обидві частини бухгалтерського балансу повинні бути рівними, оскільки вони відображають збільшення і змен­шення одного і того самого об’єкта — майна підприєм­ства. Внаслідок цього бухгалтерський баланс виступає як рівність активів і пасивів підприємства. Бухгалтерський баланс складається на підставі записів на рахунках.

Бухгалтерський рахунок — сукупність записів бухгалтерського обліку, в кожному з яких у грошовому вира­женні фіксується збільшення або зменшення однакових за своєю сутністю засобів підприємства, джерел їх утво­рення і використання.

На кожний об’єкт бухгалтерського обліку відкривають окремий рахунок.

З метою упорядкування однакових за своєю сутністю основних засобів підприємства розроблена така їх кла­сифікація:

І. Будівлі.

II. Споруди.

III. Передавальні пристрої.

IV. Машини і устаткування.

V. Транспортні засоби.

VI. Інструмент.

VII. Виробничий інвентар і приладдя.

VIII. Господарський інвентар.

IX. Робоча і продуктивна худоба.

X. Багаторічні насадження.

XI. Капітальні витрати на поліпшення земель.

XII. Інші основні фонди.

Основні засоби записують на окремих рахунках відпо­відно до величини вартості їх придбання, тобто за балансовою вартістю, і фіксують у бухгалтерському обліку циф­рою 01.

Зношування основних засобів позначається цифрою 02, в тому числі зношування власних основних засобів — 02-1, а основних засобів із тривалим терміном зношуван­ня — 02-2. Щоб визначити, наскільки зношені основні за­соби, із балансової вартості вираховують суму зношування (цю суму одночасно зараховують у собівартість продукції, яка виробляється за допомогою цих засобів виробництва).

З метою упорядкування, класифікації усієї сукупності записів на рахунках виділено окремі розділи плану ра­хунків бухгалтерського обліку. Такими розділами є: 1) ос­новні засоби та інші довготермінові активи; 2) виробничі запаси; 3) витрати на виробництво; 4) готова продукція, товари і реалізація; 5) грошові кошти; 6) розрахунки; 7) фінансові результати і використання прибутку; 8) фон­ди і резерви; 9) кредити і фінансування; 10) запасний розділ (збалансовані рахунки).

Внаслідок взаємообумовлених і взаємопов’язаних змін у складі засобів підприємств при здійсненні господарських і фінансових операцій виникла потреба у використанні подвійного запису, тобто запису не менше ніж на двох ра­хунках. Так, витрати сировини або матеріалів на вироб­ництво товарів означає, з одного боку, збільшення витрат виробництва, а з іншого — зменшення запасів матеріалів або сировини на складах.

Узагальнюючим засобом бухгалтерського обліку, який застосовують для підведення підсумків господарської діяльності підприємства, є складання бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність — періодично складована систе­ма узагальнених, взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих показників про наслідки господарської та фінансової діяльності підприємства, які надаються в державні органи.

У бухгалтерських звітах водночас наводять планові по­казники, що дає можливість визначити рівень виконання програми господарської діяльності підприємства, слабкі сторони такої діяльності, проаналізувати їх причини і на­мітити шляхи покращення.