3. Предмет і метод “основ підприємницької діяльності” Предмет дисципліни

“Основи підприємницької діяльності” є однією з при­близно 50 економічних дисциплін, яка має предмет свого вивчення і застосовує при цьому як загальні, так і спе­цифічні засоби пізнання. З’ясування предмета цієї навчальної дисципліни можливе в контексті сучасного ви­значення предмета економічної науки західними еко­номістами (підручник П.Самуельсона “Економікс”) — з одного боку, і предмета політичної економії — з іншого.

Найпоширенішим визначенням предмета “економіка” є вивчення дій людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання різних товарів. Проте не всі ресурси (наприклад робоча сила) є рідкісними, доцільніше говорити про їх відносну рідкіс­ність. З огляду на це визначимо предмет “основ підприєм­ницької діяльності”.

Це вивчення основних послідовних дій підприємця (з часу зародження підприємницької ідеї до її втілення та ре­алізації основної мети такої діяльності) в процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу й споживання різних товарів і послуг та втіленого в них необхідного і додаткового продукту.

Для визначення предмета політичної економії вихо­дять з таких міркувань: щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, взуття, житло та інші блага й послуги; все необхідне для їх виробництва вони беруть у природі. Щоб пристосу­вати багатства природи для задоволення своїх потреб, лю­ди повинні працювати. Тому основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво — процес дії люди­ни на предмети і сили природи та пристосування їх для за­доволення певних потреб. Матеріальні блага люди вироб­ляють не поодинці, а спільно. Людина живе і працює в суспільстві. Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці, або впливу лю­дей на предмети і сили природи, вони вступають між со­бою у певні зв’язки й відносини з приводу кооперації, спе­ціалізації виробництва тощо. Люди не лише виробляють продукти праці, а й обмінюють, розподіляють і спожива­ють їх. Відносини між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ та по­слуг у політичній економії називають виробничими відноси­нами (або відносинами економічної власності).

Тому найпростішим визначенням предмета політичної економії є вивчення виробничих відносин між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів і послуг і взаємодії з розвитком продуктивних сил. З урахуванням цього можна визначити предмет “основ підприємницької діяльності”.

Предмет “основ підприємницької діяльності” (з погля­ду політичної економії) — виробничі відносини між різни­ми суб’єктами такої діяльності (зайнятими у сферах ви­робничої, комерційної, банківської діяльності та ін.) — з одного боку, та підприємцями і найманими працівника­ми — з іншого, в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Водночас предмет політичної економії визначають на рівні сутності (в тому числі внутрішньої), тобто внутріш­ньо необхідних, причинно-наслідкових, спільних та сутнісних зв’язків, або на рівні економічних законів.

У цьому разі політична економія вивчає закони, які уп­равляють виробничими відносинами (відносинами еко­номічної власності) між людьми у процесі безпосередньо­го виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг та у взаємодій з розвитком продуктивних сил. З огляду на це предметом “основ підприємницької діяль­ності” також повинні стати закони, які управляють діями підприємців у процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання (якщо брати до уваги визначення в “Економікс”), або закони, які управляють виробничими відносинами між різними суб’єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

На цій основі можна дати узагальнююче визначення “основ підприємницької діяльності”.

Основи підприємницької діяльності — наука про зако­ни, що управляють, з одного боку, відносинами еко­номічної власності між різними суб’єктами підприємниць­кої діяльності та найманими працівниками, а з іншого — діями підприємців у процесі вибору ресурсів для вироб­ництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Методи дисципліни

Щоб повною мірою реалізувати функції підприємця, діяти свідомо і цілеспрямовано у процесі підприємницької діяльності, необхідно мати ґрунтовні знання з низки інших економічних дисциплін. Крім економічної теорії (передусім політичної економії, яка є методологічною і те­оретичною основою усіх економічних дисциплін), підпри­ємець повинен докладно вивчити насамперед основи ме­неджменту та маркетингу, досконало знати правові закони, які регулюють підприємницьку діяльність (передусім податкове законодавство), мати необхідний мінімум знань з теорії та практики кредитних відносин, обліку та аудиту, фінансів, етики, культури, психології та ін.

Важливу роль сучасна теорія підприємництва відво­дить раціональній інвестиційній діяльності, інноваційно­му підприємництву, науково обґрунтованому підприєм­ницькому управлінню, шляхам та засобам підвищення ефективності функціонування підприємств, передбаченню можливих ризиків у підприємницькій діяльності тощо.

Методологічна база “основ підприємницької діяль­ності” — діалектичний метод дослідження, найважливіши­ми елементами якого є системно-структурний аналіз, єдність історичного і логічного, принцип суперечності, аналіз і синтез, метод абстракції та ін.

Системний підхід передбачає комплексну характеристи­ку основних ланок підприємницької діяльності (виробни­чої, цінової, товарної, збутової та ін.) в їх єдності та взаємо-обумовленості, внутрішній суперечності. Системоутворюю­чим чинником є основна мета підприємницької діяльності.

Логічний підхід передбачає, зокрема, з’ясування чіткої послідовності основних заходів у діяльності підприємця — від зародження підприємницької ідеї до привласнення підприємницького доходу, найважливіших закономірностей цього процесу.

Принцип суперечності означає, що будь-яка дія підприємця пов’язана з необхідністю вирішувати супереч­ливі проблеми. Наприклад, привласнення максимального прибутку вступає в суперечність з потребою спрямовувати значні кошти на збереження довкілля, виплату заробітної плати найманим працівникам відповідно до вартості робо­чої сили та кількості й якості праці. Встановлені під­приємством завищені ціни на виготовлені ним товари та надані послуги вступають у суперечність із торговою і збу­товою політикою підприємства. Авторитарні методи управління негативно впливають на зростання продуктив­ності праці найманих працівників, надмірний централізм в управлінні підрозділами, цехами, бригадами, гальмує впровадження внутрігосподарського розрахунку тощо.

Метод аналізу передбачає розподіл цілого на окремі складові частини, елементи й відокремлений аналіз кож­ної з них, після чого настає етап синтезу, тобто комплекс­ної характеристики цілого на основі знань, отриманих на попередньому етапі.

Метод абстракції означає відмову від поверхових, не­суттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих зв’язків.