2. Економічна сутність малих підприємств

Мале підприємство — підприємство з незначною кіль­кістю працівників, невеликими обсягами діяльності, здебільшого ризиково (виробничої, торговельної, науко­вої тощо) та виробництва, власник якого несе повну відповідальність за результати господарювання, самостійно приймає управлінські рішення з метою привлас­нення прибутку.

Похідними цілями діяльності малих підприємств є ви­робництво товарів і послуг високої якості та низької собівартості, завоювання певної ніші на ринку, задоволен­ня споживчого попиту населення та ін.

Малі підприємства можуть бути різних форм власності, передусім приватної (трудової та капіталістичної) та ко­лективні. В Україні найбільша частка малих підприємств у 1998 р. була з колективною (понад 15 тис.) і приватною (заснованою на власній та чужій праці — понад 6,3 тис.) власністю. В США майже 60% ферм ведуть господарську діяльність без наймання робочої сили. В Україні малі підприємства з приватною формою власності привласни­ли 24% балансового прибутку, а з колективною — 75%, причому останні виявили вищу життєздатність (внаслідок об’єднання капіталів, колективного ведення підприємни­цької діяльності та ін.). У промисловості в 1998 р. малі ко­лективні підприємства виготовили майже 80% продукції, приватні — 17, державні — 2,5%.

Наведене вище визначення характеризує лише най­важливіші ознаки малого підприємництва, його внутріш­ню сутність. Повніше або комплексно така сутність роз­кривається у виконуваних ним функціях, поєднанні позитивних та негативних сторін.

Позитивними рисами малих підприємств є:

1) гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;

2) повніше використання робочої сили та устаткуван­ня, менший рівень запасів (тоді як на крупних підприєм­ствах залишаються незавантаженими в середньому 75% виробничих потужностей);

3) раціональна організаційна структура підприємства;

4) швидка адаптація до кон’юнктури ринку, місцевих умов, запитів споживачів, оперативне оновлення асорти­менту продукції;

5) можливість швидкого впровадження значної частки нових ідей, проектів і створення нових взірців продукції;

6) невисокі експлуатаційні витрати;

7) відносно невеликий капітал для створення таких підприємств;

8) можливість зменшення витрат виробництва за раху­нок вузької спеціалізації, економії на управлінських вит­ратах та ін.;

9) високі шанси на успіх;

10) значна роль у створенні нових робочих місць;

11) велике значення у формуванні середнього класу на­селення;

12) створення конкурентного середовища як важливої рушійної сили економічного прогресу;

13) формування підприємництва як чинника соціаль­но-економічного прогресу.

Основними недоліками діяльності малих підприємств є:

1) нижча продуктивність праці (у більшості випадків) порівняно з крупними підприємствами;

2) нездатність впроваджувати важливі капіталомісткі досягнення науки і техніки у виробництво;

3) вища інтенсивність праці за рахунок тривалішого робочого дня, використання сімейної праці;

4) економія на умовах праці та техніці безпеки;

5) обмеженіша можливість підвищувати кваліфіка­ційний рівень найманих працівників;

6) значні труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів, заборгованість тощо;

7) відсутність профспілок, а отже тих прав в управлінні виробництвом, які завоювали наймані працівники на крупних підприємствах;

8) обмеженість у впровадженні найпрогресивніших форм та методів організації виробництва;

9) формування сукупністю малих підприємств загалом стихійного характеру розвитку немонополізованого секто­ра економіки, лише частково підпорядкованого дії закону планомірного розвитку (тією мірою, якою ці підприємства втягнуті в контрактні відносини з крупними компаніями та державою).

Навіть просте зіставлення позитивних та негативних сторін діяльності малих підприємств, які є суперечливими в межах єдиної системної сутності, свідчить про доміну­вання позитивних рис, а тому є підставою для економічної доцільності розширення масштабів такої діяльності.

Якщо сутність такого підприємництва аналізувати комплексно, з боку виконуваних ним функцій (новатор­ської, організаційної, господарської, соціальної та особистісної), то роль малих підприємств неоднозначна. Так, роль їх у реалізації новаторської функції (тобто сприянні процесу продукування нових ідей — технічних, наукових, організаторських, управлінських тощо) надзвичайно важ­лива (особливо нових наукових та технічних ідей, ство­ренні проектів, здійсненні дослідно-конструкторських розробок).

Проте в процесі реалізації організаційної функції підприємництва (впровадженні нових форм і методів ор­ганізації виробництва, нових форм заробітної плати, раціональному поєднанні форм одиничного поділу праці та ін.) їх роль незначна.

Велике значення малих підприємств у процесі ре­алізації господарської функції підприємництва (тобто ефективному використанні більшості трудових, матеріаль­них, фінансових, інтелектуальних ресурсів) та соціальної функції (виготовленні товарів і послуг, необхідних су­спільству, у працевлаштуванні значної частки працездат­ного населення тощо). Але найвагомішу роль (навіть порівняно з крупними фірмами) відіграють малі під­приємства в реалізації особистісної функції підприєм­ництва (тобто самореалізації власної мети підприємця, от­риманні ним задоволення від своєї діяльності).

Щоб посилити позитивні та послабити негативні сто­рони діяльності підприємств, необхідна всебічна підтрим­ка державою їх діяльності.