Сфери підприємницької діяльності

Вибір конкретної сфери підприємницької діяльності пов’язаний з поділом народного господарства на сфери та галузі, а також з обмеженнями держави щодо певних видів діяльності.

Двома основними сферами для зайняття підприємни­цькою діяльністю є матеріальне та нематеріальне вироб­ництво (або сфера послуг).

У сфері матеріального виробництва підприємець може орієнтуватися на побудову підприємств, які виготовляти­муть засоби виробництва (машини, верстати, устаткуван­ня, транспортні засоби, будівлі, споруди, дороги тощо) або предмети споживання (одяг, взуття, продукти харчування, предмети широкого вжитку: посуд, пральні машини то­що). Основними галузями народного господарства є про­мисловість, сільське господарство, будівництво, рибальст­во, лісове господарство, вантажний та пасажирський транспорт, зв’язок (радіо, телебачення, телефон, телеграф, пошта), громадське харчування та ін.

Згідно з прийнятою в розвинутих країнах класифіка­цією у сфері послуг надаються послуги матеріально-ви­робничого та нематеріального (неречового) характеру.

До послуг матеріально-виробничого характеру, надан­ням яких може зайнятися підприємець, належать:

1) частина послуг транспорту, торгівлі, зв’язку;

2) матеріальні послуги населенню (хімчистка, прання, ремонт і обслуговування автомобілів, електроприладів, го­динників, меблів, одягу, взуття, ювелірних виробів та ін.);

3) готельні послуги;

4) послуги з виробництва та обігу (організація та нала­годження управління виробництвом: створення підприємств, приватизація, перехід на інші форми власності та організаційно-правові форми, аудиторські послуги тощо);

5) різноманітні науково-дослідні та допоміжні лабора­торії, проектно-конструкторські бюро; агентства з прока­ту устаткування: передрук і стенографія, проектування інтер’єрів, виготовлення та прикрашення вітрин та багато інших.

До послуг нематеріального (неречового) характеру відно­сять послуги у сфері науки, освіти, охорони здоров’я, гос­подарського використання нерухомості, страхування, юридичні послуги та ін. Так, у сфері науки дрібні й середні вузькоспеціалізовані підприємства можуть виконувати такі операції:

1) здійснювати спеціальні розрахунки для крупних компаній, складати програми для ЕОМ, розробляти ок­ремі частини інженерних проектів;

2) провадити лабораторні та стендові випробування (фіксувати виконані роботи у формі патентів);

3) продукувати нові ідеї, здійснювати відкриття і вина­ходи, пропонувати “ноу-хау” (сукупність технічних знань та виробничого, комерційного досвіду, відповідної інфор­мації, необхідних для виготовлення певного виробу;

4) неопубліковані винаходи, які використовують у ліцензійних угодах та ін.). Інформацію на зразок “ноу-хау” передають у формі креслень, проектів, схем, техніко-економічних об­ґрунтувань, методик, розрахунків тощо.

Повніше перелік різних видів робіт, послуг буде наве­дено далі при розгляді порядку отримання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності.

У розвинутих країнах світу у сфері послуг зайнято май­же 75% працездатного населення, що свідчить про кращі можливості створення у цій сфері власної справи. В Ук­раїні в ній зайнято лише до 27% працездатного населення, У сфері послуг загалом потрібні менша сума початкового (стартового) капіталу для створення підприємства, у бага­тьох випадках для цього можна використати власні будин­ки і квартири, менша необхідність специфічних знань (про технологію виробництва, способи управління тощо).

Як показав досвід формування підприємницької діяль­ності в Україні, найскладніша проблема для підприємців — дефіцит фінансових ресурсів для організації власної справи. Важливими перепонами є також відсутність приміщень та устаткування, нестача кваліфікованого персоналу, труднощі з придбанням необхідних сировини та матеріалів, недостат­ня власна кваліфікація, труднощі у доступі до інформації.

Важливим елементом підприємницької ідеї є знання та вміння вибрати найоптимальнішу організаційно-правову форму підприємницької діяльності. Для цього необхідно знати основні з цих форм, їх позитивні сторони та недоліки, умови формування статутного фонду тощо.

Такими організаційно-правовими формами в Україні є: організації; індивідуальне підприємство; сімейне під­приємство; приватне підприємство; колективне підприєм­ство; спільне підприємство; кооператив; орендне підприємство; селянське господарство; споживче товариство; різні види господарських товариств (акціонерні, товарист­ва з обмеженою відповідальністю, з додатковою відпові­дальністю, повні, командитні товариства тощо).

У сфері матеріального виробництва попередніми умо­вами правильного вибору організаційно-правової форми підприємства є проведення маркетингового дослідження — найважливішої ланки технології визначення переваг ство­рюваного підприємства.