Видатні спортсмени Спортсмени срср

Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) 1952 року вперше взяв участь в Олімпійських іграх в Хельсінкі, Фінляндія. В багатонаціональній делегації взяли участь спортсмени росіяни, українці, вірмени, азербайджанці, грузини, узбеки та інші. Всього було 295 учасників, 255 чоловіків і 40 жінок, що змагались в 141 турнірах у 18 видах спорту.

Українські спортсмени виступали на Олімпіаді в складі збірної СРСР. Олімпійськими чемпіонами стали:

Бочарова Ніна — спортивна гімнастика (командний залік, вправи на колоді) — срібна медаль

Гороховська Марія — спортивна гімнастика (командний залік, абсолютна першість) — 2 золоті, 4 срібні

Леонкін Дмитро — спортивна гімнастика (командний залік) — бронза.

Чукарін Віктор — спортивна гімнастика (командний залік, абсолютна першість, вправи на коні, опорний стрибок) — 4 золоті, 2 срібні

Бочарова Ніна Антонівна

Ніна Антонівна Бочарова (24 вересня 1924, Супрунівка, Полтавська область) — українська гімнастка (спортивна гімнастика), дворазова олімпійська чемпіонка Олімпіади 1952 року в Гельсінкі.

Виступала за київський «Будівельник», дебютувавши на чемпіонаті СРСР в 1948 році й зайнявши четверте місце на брусах і колоді. Ці два снаряди залишалися найкращими для неї впродовж усієї кар'єри. В 1949 і 1951 роках Бочарова вигравала чемпіонат СРСР в абсолютному заліку в напруженій боротьбі з Марією Гороховською.

На Олімпіаді 1952 року Бочарова стала другою після Гороховської в абсолютному заліку, вигравши вправи на колоді, а також здобувши золото в командному заліку. Крім того вона здобула срібні медалі в опорному стрибку і в командному заліку в відміненій пізніше дисципліні — командних вправах із предметом.

На чемпіонаті світу 1954 року, коли їй уже було 30, вона виграла золоті нагороди в командному заліку в складі збірної СРСР, завершивши на цьому свою кар'єру.

У 2004 році Бочаровій була надана честь першою нести факел естафети олімпійського вогню на українській землі.

Гороховська Марія Кіндратівна

Марія Кіндратівна Гороховська (17 жовтня 1921, Євпаторія, Україна — 22 липня 2001, Тель-Авів, Ізраїль) — українська гімнастка, дворазова олімпійська чемпіонка. Володарка двох золотих та п'яти срібних олімпійських медалей. На Літніх Олімпійських іграх 1952 року вона виборола сім олімпійських медалей, що є найбільшою кількістю нагород, здобутих будь-якою спортсменкою впродовж однієї олімпіади. Навчалася в Ленінградському інституті фізичної культури імені Лесгафта, Харківському педагогічному інституті.

Захищала честь спортивного товариства «Будівельник» Харків.

В 1948 році вона вперше виграла чемпіонат СРСР (у вправах на колоді), виступаючи за харківський клуб «Будівельник».

Олімпіада 1952 року була першою, в якій брали участь радянські спортсмени. Вони домінували в змаганнях з гімнастики. У змаганнях на всіх чотирьох індивідуальних снарядах Гороховська була другою, що дало їй золоту медаль в абсолютній першості попереду Ніни Бочарової. Крім того вона виграла золоті медалі в складі команди.

Виступивши ще на чеміонаті світу в 1954 році, Гороховська завершила кар'єру спортсменки, ставши суддею на гімнастичних змаганнях.

У 1990 році вона емігрувала до Ізраїлю.

Леонкін Дмитро Максимович

Дмитро́ Макси́мович Лео́нкін (*16 грудня 1928, Мис Доброї Надії, Рязанська область, Росія — †1980, Львів) — радянський гімнаст, олімпійський чемпіон.

Тренувався в Спортивному клубі армії у Львові. На Олімпіаді в Гельсінкі, виступаючи в складі збірної СРСР з гімнастики, здобув золоту олімпійську медаль в командному заліку і бронзову медаль у вправах на кільцях.

Чукарін Віктор Іванович

Ві́ктор Іва́нович Чука́рін (* 9 листопада 1921, Маріуполь — † 25 серпня 1984, Львів) — радянський гімнаст, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер УРСР (1972), доцент (1963), завідувач кафедри гімнастики Львівського інституту фізичної культури (з 1971), кавалер ордена Леніна (1957). Абсолютний чемпіон Олімпійських ігор (1952, 1956), світу (1954), СРСР (1949—1951, 1953, 1955); чемпіон Олімпійських ігор (5 разів в 1952, 1956, всього 11 олімпійських нагород), світу (1954), СРСР (13 разів в 1948-56) в окремих видах.

Народився 9 листопада 1921 року в селі Червоноармійське Донецька область (УСРР) у сім'ї донського козака і гречанки [1]. Незабаром сім'я переїхала до Маріуполя. Починав заняття гімнастикою у дворі на перекладині, потім у шкільній секції. У шкільні роки сім'я пережила трагедію: батько Віктора Чукаріна був репресований в 1937 році. Після закінчення школи юнак вступив спочатку до Маріупольського металургійного технікуму, потім до Київського технікуму фізичної культури. У 1940 році в Харкові Чукарін отримує звання «Майстер спорту СРСР».

На початку Великої Вітчизняної війни Чукарін пішов на фронт добровольцем. Воював в артилерійській частині. Попавши в полон біля Полтави, пройшов через 17 концентраційних таборів, у тому числі Бухенвальд. Після війни працював у Львівському інституті фізкультури, створив власну школу гімнастики. Віктор Іванович Чукарін помер 25 серпня 1984 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі (поле № 4). На могилі встановлено бронзовий пам'ятник авторства скульптора Якова Чайки.[2] З 1984 року ім'я Чукаріна носить одна з вулиць у львівському районі Сихів.