10. Топологічні методи в технології розробки управлінських рішень.

10.1. Характеристика сіткових моделей.

Топологія (від грецького topos - «місце» і logos - «слово, навчання») - це розділ математики, що вивчає такі властивості фігур (топологічні), що не міняються при будь-яких деформаціях, що проходять без розривів і склеювання. Наприклад, контур квадрата, еліпс, коло мають ті самі топологічні якості в рамках вищевказаного типу змін.

Використання системного підходу для вирішення існуючих економічних (організаційних) ситуацій дозволяє орієнтуватися на топологічні властивості елементів, що складають систему. Для багатьох соціально-економічних утворень характерно просторове розташування елементів і їхнє взаємне розташування відносно один одного, що власне кажучи складає топологію даної системи. Топологічні методи стали використовуватися для дослідження відповідних властивостей у різних областях знань. Зокрема, у 1936 році побачила світло книга К. Левина «Принципи топологічної психології», у якій зроблена спроба опису математичної залежності сили звички від числа повторень. Прикладом використання топологічних методів в економіці є сіткове планування і керування (СПК).

У керуванні великими системами однією з основних є проблема керування комплексами взаємозалежних операцій, зокрема, координація, регулювання послідовності і термінів виконання окремих робіт. Для рішення цієї проблеми виникла спеціальна дисципліна - дослідження операцій. У рамках цієї дисципліни для реалізації складних проектів і поліпшення керування ними запропонована система сіткового планування і керування (СПК). Уперше ця система стала використовуватися й одержала широке поширення в США.

Сіткова модель (система, графік) комплексу операцій - це один з різновидів моделей різних процесів (виробничих, науково-дослідних), що дозволяє графічним способом зобразити досліджуваний процес у часі, зберігаючи існуючий логічний взаємозв'язок і послідовність виконуваних робіт. Складання сіткових моделей переслідує ряд цілей;

по-перше, визначення найбільш тривалого шляху виконання робіт, тобто критичного шляху;

по-друге, оптимальний розподіл трудових і матеріальних ресурсів у процесі виконання робіт;

по-третє, оптимальний розподіл часу на виконання окремих робіт і скорочення його тривалості в цілому.

Особливості сіткових моделей полягають у наступному. Вихідний план реалізації проекту (будівництво гідростанції, заводу й ін.) будується у виді сіткового графіка (сітки). У ньому наочно відбивають логічна і технологічна послідовність виконання окремих операцій у часі і зв'язку між ними. Сітка є, з одного боку, зручною схемою зображення плану, а також математичним об'єктом, який можна точно і глибоко проаналізувати й одержати цінну інформацію. Вона виступає основою для створення реальної системи керування здійсненням проекту. Сіткова система є інформаційною і функціонує по замкнутому колу, реалізуючи досить строгі алгоритми.

Механізм функціонування сіткової моделі зводиться до того, що інформація, що надходить на вхід системи, про реальні події зіставляється з завданням (прийнятим у сітковому графіку). Далі можливе ухвалення рішення в двох варіантах: або стан об'єкта приводиться у відповідність із завданням, або змінюється завдання з урахуванням нових умов зовнішнього середовища.

Сіткова система має властивості адаптивності і передбачення, оскільки, з одного боку, на ній можна «програти» пошук оптимальних або близьких до них рішень, з іншого боку, можна прогнозувати імовірність досягнення цілей проекту при зміні конкретних умов.

Ефективне застосування системи СПК відбиває на економіці й організації праці підприємства. Зокрема вона дозволяє:

- поліпшити економічні показники діяльності підприємства за рахунок складання якісного вихідного плану виконання комплексу робіт;

- врахувати реально існуючі зв'язки між виконавцями і логічно використовувати їх при розробці плану;

- більш точно визначити потреби в ресурсах на різних етапах реалізації проекту;

- концентрувати увагу керівництва на найбільш важливих ділянках роботи, гнучко реагувати на зміни в зовнішньому середовищі;

- поліпшити обмін інформацією між виконавцям підвищити їхню відповідальність за доручену ділянку роботи, у цілому ефективніше здійснювати контроль за реалізацією проекту;

- скоротити терміни виконання завдання, заощаджувати матеріальні, трудові, часові, фінансові ресурси.

Вперше в нашій країні метод СПК був застосований при будівництві ГЕС, хімкомбінатів, у важкій промисловості. Потім досвід поширився на сферу науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. У принципі система СПК може використовуватися для розробки рішень і контролю їхньої реалізації в будь-якій галузі промисловості і сфері діяльності незалежно від її специфіки і масштабів. Більш ефективному використанню методу сприяє дотримання визначених рекомендацій організаційно-методичного плану.

Так, впровадженню методів СПК повинно передувати створення спеціального підрозділу (бюро, група) під керівництвом авторитетного фахівця. Необхідно виділити в кожнім підрозділі підприємства відповідального виконавця, що спеціально займається розробкою сіткових графіків і контролем за їхнім виконанням. Потрібно провести необхідне навчання (бажано, щоб цей контингент був постійним).

Починати впровадження СПК слід з рішення щодо простих задач. Ступінь деталізації і структура графіка повинні відповідати виробничому процесові і бути зручними для розуміння і використання всіма працівниками. Використовувана інформація повинна відповідати існуючим вимогам і бути нетрудомісткою для її підготовки (збору, обробки). Норми трудовитрат на виконання окремих видів робіт повинні удосконалюватися і бути науково обґрунтованими. Варто використовувати прогресивну систему матеріального стимулювання виконавців, що працюють по сіткових графіках. Робота з сітковими моделями повинна вписуватися в підсистему «технологія виробництва» АСУП, бути одним з її елементів (при наявності автоматизованої системи керування). Доцільно комплексно використовувати СПК для таких функцій керування, як планування, організація, мотивація і контроль виконуваних робіт.