6. Тези лекції:

«РЕАЛІЗАЦІЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРОКУРОРА ЩОДО НАГЛЯДУ ЗА

ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ У ФОРМІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО

КЕРІВНИЦТВА ПІД ЧАС ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО

РОЗСЛІДУВАННЯ»

П Л А Н

1. Загальні положення закінчення досудового розслідування.

2. Реалізація повноважень прокурора при закритті кримінального

провадження.

3. Повноваження прокурора при звільненні особи від кримінальної

відповідальності.

4. Реалізація повноважень прокурора щодо нагляду за

додержанням законів у формі процесуального керівництва при

зверненні до суду з обвинувальним актом, клопотанням про

застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

5. Особливості закінчення кримінального провадження у формі

приватного обвинувачення.

6. Список рекомендованих джерел.

1. Загальні положення закінчення досудового розслідування.

Відтворюючи положення п. 3 ст. 121 Конституції України у нормах

нового КПК України, законодавець визначає, що прокурор здійснює нагляд

за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у

формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, та

наводить перелік повноважень, якими його наділяє (ч. 2 ст. 36 КПК України).

Разом з тим законодавець зазначає, що прокурор під час досудового

розслідування може здійснювати інші повноваження, які передбачені КПК

України (п. 21 ч. 2 ст. 36).

Так, у главі 24 КПК України, визначаючи форми закінчення досудового

розслідування, законодавець наділяє прокурора ще і повноваженнями, які він

реалізує саме на цій стадії досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КПК України особа має право на розгляд

обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення 85

шляхом закриття провадження. При цьому прокурор зобов’язаний після

повідомлення особі про підозру в найкоротший строк здійснити одну із

таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з

клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування

примусових заходів медичного або виховного характеру (ч. 2 ст. 283 КПК

України).

Зазначені норми відтворено з урахуванням положень Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод щодо права на судовий

розгляд «впродовж розумного строку» (п. 1 ст. 6 Конвенції). Разом із тим

експерти Ради Європи зазначили, що, вживаючи термін «найкоротший

строк», Україна запроваджує більш високі стандарти, ніж передбачено

Конвенцією.

Сутність поняття «найкоротший строк» законодавець не визначає, тоді

як відповідно до положень ч. 1 ст. 28 КПК України розумними вважаються

строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та

прийняття процесуальних рішень і не можуть перевищувати передбачені

Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття

окремих процесуальних рішень. На законодавчому рівні встановлено і

критерії розумних строків (ч. 3 ст. 28 КПК України): складність

кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості

підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких

здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій,

необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка

учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим,

прокурором і судом своїх повноважень.

Саме прокурор повинен забезпечити проведення досудового

розслідування у розумні строки. На слідчого суддю цей обов’язок

покладається лише в частині строків розгляду питань, віднесених до його

компетенції (ч. 2 ст. 28 КПК України). 86

Поняття «у найкоротший строк» слід розуміти наступним чином:

процесуальні рішення про закінчення досудового розслідування повинні

прийматись без затримки і у більш стислі строки порівняно з граничними,

визначеними КПК України. Однак після всебічного, повного,

неупередженого дослідження всіх обставин у кримінальному провадженні та

оцінки зібраних доказів, тобто після виконання вимог ст. 91 КПК України

про встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному

провадженні. Зазначена вимога закону повинна дотримуватись і при закритті

кримінального провадження.

2. Реалізація повноважень прокурора при закритті кримінального

провадження.

Закриття кримінального провадження варто розглядати як одну з

правомірних форм закінчення досудового розслідування, що прирівнюється

за своїм процесуальним значенням до звернення до суду з обвинувальним

актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або

виховного характеру.

Підстави, за якими кримінальне провадження закривається слідчим та

прокурором, в ч. 1 ст. 284 КПК України 2012 року виокремлено і виписано

більш докладно, ніж це було раніше.

Згідно з ч. 3 ст. 284 КПК України з підстав, передбачених пунктами 1, 2,

4, рішення про закриття кримінального провадження приймається слідчим і

тільки у тому разі, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі

не повідомлялось про підозру. Про закриття кримінального провадження

слідчий виносить постанову, яка повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 110

КПК України.

У нормах ч. 5 ст. 284 КПК України законодавець зобов’язує слідчого

копію постанови про закриття кримінального провадження надсилати

заявнику, потерпілому, прокурору, який здійснював повноваження

прокурора у цьому кримінальному провадженні. Прокурор протягом 87

двадцяти днів з моменту отримання від слідчого копії постанови має

погодитись із прийнятим рішенням або скасувати постанову у зв’язку з її

незаконністю чи необґрунтованістю.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також

може бути скасована процесуальним керівником у цьому кримінальному

провадженні, за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана

протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії

постанови.

У випадку, якщо особі повідомлялось про підозру, рішення про

закриття кримінального провадження за всіма підставами приймається

прокурором.

Варто зазначити: у КПК України передбачено, що рішення прокурора

про закриття кримінального провадження стосовно підозрюваного не є

перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного

кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 284 КПК України). Таким чином,

законодавчо розмежовується закриття усього кримінального провадження та

відносно конкретного підозрюваного. Тому навряд чи можливо говорити про

завершення досудового розслідування, коли кримінальне провадження

закривається щодо підозрюваного без закриття всього провадження.

Прокурор копію постанови про закриття кримінального провадження

зобов’язаний надіслати заявнику, потерпілому, його представнику,

підозрюваному, захиснику.

Згідно з ч. 6 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор України, перший

заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори

Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя,

прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані

прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за

додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають

право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та

підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування. 88

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено також

оскарження під час досудового розслідування до слідчого судді рішень

прокурора і слідчого про закриття кримінального провадження.

Зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження

можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, його представником чи

законним представником (п. 3 ст. 303 КПК України). Рішення прокурора –

заявником, потерпілим, його представником чи законним представником,

підозрюваним, його захисником чи законним представником (п. 4 ст. 303

КПК України).

Однак скарги зазначеними особами повинні бути подані протягом

десяти днів з моменту прийняття рішення або десяти днів з дня отримання

копії постанови про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 304 КПК

України).

Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову

про закриття кримінального провадження під час досудового розслідування

може бути оскаржена до апеляційного суду (ч. 2 ст. 309 КПК України).

Про закінчення досудового розслідування прокурором вносяться

відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 3 ст. 283 КПК

України).

У КПК України наведено також підстави, за якими на суд покладається

обов’язок закрити кримінальне провадження: у зв’язку зі звільненням особи

від кримінальної відповідальності, коли прокурор чи сторона кримінального

провадження звертається до суду з таким клопотанням під час судового

провадження (п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 286 КПК України); якщо під час судового

провадження виявляться обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 ч. 1

ст. 284 КПК України.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України закріплює відмову

прокурора від підтримання державного обвинувачення як окрему

підставу закриття кримінального провадження. Прокурор у цьому

випадку звільняється від подальшої участі у судовому розгляді. У разі, 89

якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення, йому

надається час для підготовки до судового розгляду, і судове провадження

продовжується в загальному порядку (ст. 340 КПК України). Водночас, якщо

потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, повторно не

прибув у судове засідання без поважних причин або не повідомив про

причини неприбуття, це прирівнюється до його відмови від обвинувачення і

кримінальне провадження закривається судом (п. 6 ст. 340 КПК України).

Натомість, якщо під час судового розгляду буде встановлена відсутність

події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу

кримінального правопорушення (обставин, передбачених пунктах 1, 2 ч. 1

ст. 284 КПК України), суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок

(ч. 6 ст. 284 КПК України).

Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку у зв’язку зі

звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо

підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує (ч. 7 ст. 284 КПК

України). У цьому разі кримінальне провадження продовжується в

загальному порядку, передбаченому Кодексом. Ухвала суду про закриття

кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

У тих випадках, коли стосовно підозрюваного, обвинуваченого обирався

запобіжний захід, закриття кримінального провадження прокурором або

судом з підстав, передбачених ст. 284 КПК України, є підставою для

припинення його дії.

3. Повноваження прокурора при звільненні особи від кримінальної

відповідальності.

Більш чітко, ніж раніше, у КПК України 2012 року виписані положення,

що регламентують порядок звільнення особи від кримінальної

відповідальності.

Згідно із загальним вимогами ч. 1 ст. 285 КПК України особа

звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених 90

законом України про кримінальну відповідальність (наприклад, статті 45–49,

ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212 КК України).

Підозрюваному, обвинуваченому також повинно бути роз’яснено суть

підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної

відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального

провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений

заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження

проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ч. 3 ст. 285 КПК

України).

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення

кримінального правопорушення здійснюється судом.

Отримавши на стадії досудового розслідування згоду підозрюваного на

звільнення від кримінальної відповідальності, прокурор складає

клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без

проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до

суду (ч. 2 ст. 286 КПК України).

У ч. 3 ст. 286 КПК України зазначається, що перед направленням

клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним

потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості такого звільнення

підозрюваного.

Якщо клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності

обвинуваченого надійде під час судового провадження, суд має невідкладно

розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України).

Форма і зміст клопотання прокурора про звільнення від кримінальної

відповідальності визначаються ст. 287 КПК України. В обов’язковому

порядку до клопотання повинна бути додана письмова згода особи на

звільнення від кримінальної відповідальності.

Процедура розгляду клопотання прокурора виписана у ст. 288 КПК

України. 91

Розгляд клопотання прокурора здійснюється в присутності сторін

кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку.

Незалежно від висловленої думки під час досудового розслідування суд

зобов’язаний ще раз з’ясувати думку потерпілого щодо можливості

звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної

відповідальності.

За наявності підстав суд ухвалою закриває кримінальне провадження та

звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

У разі необґрунтованості клопотання суд ухвалою відмовляє у його

задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального

провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в

загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення

обвинувального акта до суду.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено

оскарження ухвали суду про закриття кримінального провадження та

звільнення особи від кримінальної відповідальності в апеляційному порядку.

Нововведенням є те, що у ст. 289 КПК України законодавець передбачив

норми по відновленню провадження при відмові від поручительства.

Переконавшись у порушенні особою умов передачі на поруки, суд

своєю ухвалою скасовує ухвалу про закриття кримінального провадження і

звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її

на поруки та направляє матеріали провадження для проведення досудового

розслідування в загальному порядку чи здійснює судове провадження в

загальному порядку, якщо питання про звільнення від кримінальної

відповідальності було прийняте після направлення обвинувального акта до

суду.

4. Реалізація повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням

законів у формі процесуального керівництва при зверненні до суду з

обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових 92

заходів медичного або виховного характеру.

Дещо інший зміст порівняно з КПК України 1960 року містять норми

ст. 290 КПК України 2012 року, які регулюють порядок ознайомлення з

матеріалами кримінального провадження.

Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми

для складання обвинувального акта, клопотання про застосування

примусових заходів медичного або виховного характеру, прокурор або

слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його

захиснику, законному представнику та захиснику особи, щодо якої

передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного

характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до

його матеріалів.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати

доступ до матеріалів досудового розслідування, наявних у його

розпорядженні, у тому числі і будь-які докази, які самі по собі або в

сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення

невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або

сприяти пом’якшенню покарання.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати

доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином

будь-які речові докази або їх частини, документи або їх копії, а також надати

доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під

контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що

містяться в них, як докази у суді (ч. 3 ст. 290 КПК України). Надання

доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або

відображення матеріалів (ч. 4 ст. 290 КПК України).

Водночас у документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути

видалені відомості, що не будуть розголошені під час судового розгляду.

Видалення повинно бути чітко позначено. Згідно із клопотанням сторони

кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, 93

які були видалені.

На сторону захисту покладається обов’язок за запитом прокурора надати

доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-

які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати

доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або

під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати

відомості, що містяться в них, як докази у суді. Сторона захисту має право не

надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути

використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у

вчиненні кримінального правопорушення.

Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів

прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє: потерпілого, після

чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в

цій статті; цивільного позивача, його представника та законного

представника, цивільного відповідача, його представника, після чого ці особи

мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного

позову. Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово

підтвердити протилежній стороні, а потерпілий  прокурору факт надання їм

доступу до матеріалів.

Норми ч. 10 ст. 290 КПК України зобов’язують надати сторонам

кримінального провадження, потерпілому достатній час для ознайомлення з

матеріалами, до яких їм надано доступ. Проте у разі зволікання при

ознайомленні слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального

провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до

них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення, після спливу якого

сторона провадження або потерпілий вважаються такими, що реалізували

своє право на доступ до матеріалів.

Положення ч. 11 ст. 290 КПК України зобов’язують сторін кримінального

провадження здійснювати відкриття одна одній також додаткових матеріалів,

отриманих до або під час судового розгляду. 94

Форма і зміст обвинувального акта зазначаються у ст. 291 КПК України,

відповідно до якої обвинувальний акт складається слідчим, після чого

затверджується прокурором або може бути складений прокурором,

зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений

слідчим. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його

затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається (ч. 4 ст. 291 КПК України) реєстр

матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був

пред’явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про

отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був

пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів

досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує

отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову. Надання суду

інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Стаття 293 КПК України зобов’язує прокурора одночасно з переданням

обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів

медичного або виховного характеру до суду під розписку надати їх копію та

копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його

захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої

передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного

характеру.

Якщо прокурор дійде висновку про можливість виправлення

неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або

злочин невеликої тяжкості чи необережний злочин середньої тяжкості,

без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про

застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного

характеру і надсилає його до суду (ст. 497 КПК України). Таке клопотання

може бути складено і направлено до суду лише за умови, що неповнолітній

та його законний представник проти цього не заперечують. 95

Складанням клопотання про застосування примусових заходів

виховного характеру завершується і кримінальне провадження щодо особи,

яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого

може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне

діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про

кримінальну відповідальність (ст. 498 КПК України). Клопотання

складається слідчим та подається прокурору для затвердження.

Прокурор може самостійно скласти таке клопотання та надіслати його

до суду.

Отримавши від слідчого клопотання для затвердження чи самостійно

складаючи його, прокурор повинен переконатись у відсутності підстав

для закриття кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 284

КПК України.

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру

має відповідати вимогам, наведеним у ст. 291 КПК України щодо

обвинувального акта та містити інформацію про пропонований захід

виховного характеру.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо

застосування примусових заходів медичного характеру закінчується

закриттям кримінального провадження або складанням клопотання про

застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 1 ст. 511 КПК

України).

Клопотання, складене слідчим, затверджується прокурором або

самостійно складається прокурором і надсилається до суду (ч. 3 ст. 511

КПК України). Складається клопотання з дотриманням положень ст. 291

КПК України щодо вимог до обвинувального акта. Крім того, що у

клопотанні зазначається про необхідність застосування до особи примусових

заходів медичного характеру, повинна бути наявна інформація про

примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та

висловлена позиція щодо можливості забезпечення участі особи під час 96

судового провадження за станом здоров’я (ч. 2 ст. 292 КПК України).

Перед тим як затвердити клопотання про застосування примусових

заходів медичного характеру, складене слідчим, чи розпочати його складання

самому, прокурор повинен з’ясувати, що дійсно було вчинено суспільно

небезпечне діяння, кримінальне правопорушення і саме цією особою, а також

доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння чи кримінальне

правопорушення та чи не відпала потреба в застосуванні примусових заходів

медичного характеру. Встановивши наявність таких підстав, прокурор

виносить постанову про закриття кримінального провадження.

5. Особливості закінчення кримінального провадження у формі

приватного обвинувачення.

Законодавець у ч. 1 ст. 477 КПК України визначає, що

кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є

провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на

підставі заяви потерпілого і щодо кримінальних правопорушень,

перелічених у пунктах 1–3 зазначеної статті.