4. Тези лекції:
«НАГЛЯД ПРОКУРОРА ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ВИМОГ ЗАКОНУ У
ФОРМІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КЕРІВНИЦТВА ЩОДО ПІДСТАВ ТА
ПОРЯДКУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ У ВЧИНЕННІ
КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ»
ПЛАН
1. Поняття, зміст та значення повідомлення про підозру.
Повноваження прокурора щодо повідомлення про підозру.
2. Зміст і форма письмового повідомлення про підозру.
3. Порядок повідомлення про підозру. Допит підозрюваного.
4. Зміна повідомлення про підозру.
5. Список рекомендованих джерел.
1. Поняття, зміст та значення повідомлення про підозру.
Повноваження прокурора щодо повідомлення про підозру.
Повідомлення особи про підозру – це одне із важливих
процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за
погодженням з прокурором до закінчення розслідування у
кримінальному провадженні. В цьому процесуальному рішенні на основі
доказів, зібраних у ході проведення досудового розслідування, конкретна
особа набуває статусу підозрюваного.
У межах реалізації принципу змагальності саме прокурор як сторона
обвинувачення здійснює повідомлення особі про підозру у вчиненні
кримінального правопорушення, звертається з обвинувальним актом до суду
та підтримує державне обвинувачення у суді. У випадках, передбачених
зазначеним Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні
кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за
погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися
потерпілим, його представником (ч. 4 ст. 22 КПК України).
Згідно з КПК України саме прокурор як сторона обвинувачення,
або як виняток – слідчий за погодженням з прокурором, складає та в 55
день складання вручає особі письмове повідомлення про підозру у
вчиненні кримінального правопорушення. Перед цим прокурор
самостійно оцінює наявність відповідних підстав для письмового
повідомлення про підозру, тобто: законність затримання особи на місці
вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його
вчинення; законність обрання до особи одного з передбачених вказаним
Кодексом запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри
особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 11 ст. 36, ст. 276
КПК України).
При цьому прокурор або слідчий зобов‘язані невідкладно
повідомити підозрюваному про його права, передбачені КПК України.
Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія
кримінального провадження починається саме з моменту повідомлення особі
про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п. 14 ст. 3 КПК
України).
Відповідно до ст. 283 КПК України прокурор після повідомлення
особі про підозру зобов’язаний у найкоротший строк здійснити одну з
таких дій, яка вказана у зазначеній статті цього Кодексу.
Акт письмового повідомлення особі про підозру має важливе
юридичне значення, акт повідомлення особі про підозру є початковим
моментом реалізації прокурором функції обвинувачення.
Після повідомлення особі про підозру її процесуальне становище
погіршується (її можна оголосити в розшук, відсторонити від займаної
посади, застосувати інші заходи забезпечення кримінального провадження, у
тому числі запобіжні заходи).
Юридичне значення акта повідомлення особі про підозру складається
також із того, що в досудовому розслідуванні настає новий етап, пов’язаний з
тим, що в процесі досудового розслідування накопичено достатньо доказів
для підозри у скоєнні злочину конкретною особою. Ця підозра вперше чітко
сформульована в офіційному документі − повідомленні особі про підозру. 56
В ній слідчий, прокурор дає першопочатковий висновок про наявність і
суть кримінально-караного діяння, вчиненого конкретною особою.
Вимога всебічності, повноти і неупередженості розслідування (ч. 2
ст. 9 КПК України) не усувається після повідомлення особі про підозру.
Подальше розслідування може призвести до встановлення обставин, які
виключають кримінальну відповідальність особи, або інших підстав до
закінчення досудового розслідування щодо цієї особи, до виявлення нових
осіб, які вчинили або є причетними до вчинення кримінального
правопорушення.
Після повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор мають
право застосувати до підозрюваного заходи забезпечення кримінального
провадження, передбачені ст. 131 КПК України.
Прийняте рішення щодо повідомлення особі про підозру не означає, що
мета розслідування досягнута і його можна закінчити. Потрібно ще допитати
підозрюваного щодо винесеного йому повідомлення про підозру, перевірити
його показання, а за необхідності − виконати інші процесуальні дії.
З моменту винесення повідомлення особі про підозру між слідчим,
прокурором і підозрюваним виникають певні кримінально-процесуальні
правовідносини.
Слідчий, прокурор-процесуальний керівник, складаючи
повідомлення особі про підозру, викладає в ньому власну думку про
винуватість особи, яка склалася у нього на підставі оцінки тих доказів,
що є в справі на момент прийняття такого рішення. Наявність цього акта
ще не означає офіційного визнання особи винуватою від імені держави.
Висновок про винуватість, хоч і є офіційним, але все-таки це особиста
(суб’єктивна) думка слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне
керівництво цим кримінальним провадженням, про наявність підстав
притягнення певної особи до кримінальної відповідальності згідно з
диспозицією конкретної кримінально-правової норми. 57
Під час досудового розслідування особа, якій повідомлено про підозру,
зазнає низку обмежень у сфері особистих і майнових прав в результаті
застосування до неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження є наслідком початкового
етапу притягнення особи до кримінальної відповідальності та покликані
забезпечити нормальний хід здійснення та виконання завдань кримінального
провадження.
Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у таких
випадках:
1) у разі затримання особи на місці вчинення кримінального
правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
Це положення КПК України означає, що уповноважена службова особа
має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у
вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі,
лише у випадках: а) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або
замаху на його вчинення; б) якщо безпосередньо після вчинення злочину
очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі,
одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або, підкорившись
наказу, змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи
в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може
перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти
годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду
для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
2) у разі обрання до особи одного з передбачених КПК України
запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи. Запобіжні заходи
58
застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за
клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням
прокурора, а під час судового провадження − судом за клопотанням
прокурора.
3) у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні
кримінального правопорушення.
Що необхідно розуміти під «достатніми доказами», які повинні
відповідно до вимог закону вказувати на вчинення кримінального
правопорушення конкретною особою.
Під достатніми доказами щодо акта повідомлення особі про підозру
слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені й оцінені слідчим,
прокурором у встановленому законом порядку, які в сукупності дають змогу
зробити висновок, що на момент розслідування конкретна особа вчинила
кримінальне правопорушення, яке передбачене Кримінальним кодексом
України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.
При цьому повідомлення особі про підозру повинно ґрунтуватися
не на сукупності доказів, а на їх системі.
Яка кількість доказів і яких саме потрібно для повідомлення особі про
підозру, попередньо визначити неможливо. Достатність доказів визначається
як наявністю у кримінальному провадженні їх сукупності, яка викликає у
суб’єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з’ясуванні
наявності або відсутності обставин предмета доказування, необхідних для
встановлення об’єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.
2. Зміст і форма письмового повідомлення про підозру.
Підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину)
можна визначити як обґрунтоване допущення про причетність певної
особи до вчинення діяння, передбаченого Кримінальним кодексом
України. Слідчий, прокурор вважають, що підозрювана особа своїми діями
пов’язана із вчиненим злочином, допускається можливість вчинення нею 59
цього злочину.
Підозра є складовою частиною, одним з елементів обвинувачення. Не
тільки затримання, а й застосування усіх видів запобіжних заходів є
елементами функції обвинувачення, оскільки вони застосовуються у зв’язку з
підозрою і конкретним фактом, який викриває особу у вчиненні
кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення особі про підозру особи складає прокурор
або слідчий за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити відомості, зазначені у ст. 277 КПК
України, а саме: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює
повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та
місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про
підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого
здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація
кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із
зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну
відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального
правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі
зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин,
відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис
слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
3. Порядок повідомлення про підозру. Допит підозрюваного.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його
складення прокурором або слідчим, а у випадку неможливості такого
вручення – у спосіб, передбачений КПК України для вручення
повідомлень, тобто шляхом виклику або приводу. Письмове повідомлення
про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її
затримання. У випадку, якщо особі не вручено повідомлення про підозру
60
після спливу 24 годин з моменту затримання, така особа підлягає
негайному звільненню.
Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація
кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, з
зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну
відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до
Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Особливий порядок письмового повідомлення про підозру
здійснюється відповідно до глави 37 КПК України.
Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні.
Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду
шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною
поштою чи факсимільним зв’язком, виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка
для передачі їй вручається під розпис дорослому члену сім’ї особи чи іншій
особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем
проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Особа, яка перебуває під вартою, викликається через адміністрацію
місця ув’язнення. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається
її піклувальнику.
Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається
згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності
такого − за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомлена про
нього іншим шляхом, не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана
прибути за викликом. У випадку встановлення КПК України строків
здійснення процесуальних дій, які не дають можливості здійснити виклик у
зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або має бути 61
повідомлена про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з
наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Належним підтвердженням отримання особою повістки про
виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про
отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні,
відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які
підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або
ознайомлення з її змістом.
Поважними причинами неприбуття особи на виклик є обставини,
які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.
Якщо підозрюваний, який був у встановленому КПК України порядку
викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про
виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без
поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього
накладається грошове стягнення у розмірі, зазначеному у ст. 139 КПК
України.
У випадку неприбуття підозрюваного без поважних причин на виклик
до нього може бути застосовано привід. Привід полягає у примусовому
супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу
про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого, порядок
та умови якого передбачені ст.ст. 140−143 КПК України.
У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про
здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин
невиконання.
Разом з тим допит підозрюваного, хоча й не передбачений як
обов’язковий етап повідомлення про підозру, однак може бути
розглянутий із вказівкою на те, що його проведення у найкоротші
строки після повідомлення про підозру сприятиме повноті встановлення 62
обставин кримінального правопорушення, а також ефективній реалізації
підозрюваним права на захист.
Допит підозрюваного є слідчою дією, спрямованою на одержання від
підозрюваного показань зі змісту підозри, а також з приводу всіх інших
відомих йому обставин, що мають значення для правильного вирішення
кримінального провадження.
Перед допитом встановлюють особу, роз’яснюють її права, а також
порядок проведення допиту. Допит не може продовжуватися без перерви
понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.
Підозрюваний, не попереджається про кримінальну відповідальність за
відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, оскільки
давати показання − це його процесуальне право.
Протокол допиту підозрюваного повинен бути оформлений
відповідно до вимог ст.ст. 104 і 224 КПК України.
До протоколу допиту підозрюваного можуть додаватися різні схеми,
замальовки та пояснення до них, виконані підозрюваним у ході допиту і
підписані підозрюваним і слідчим.
4. Зміна повідомлення про підозру.
Під час досудового розслідування після повідомлення особі про
підозру можуть бути отримані нові докази, які тягнуть необхідність
зміни повідомлення особі про підозру. Може бути також надана інша
оцінка вже відомим доказам.
У разі виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або
зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов’язаний виконати
дії щодо вручення письмового повідомлення особі про підозру, передбачені
статтею 278 КПК України. Якщо повідомлення про підозру здійснив
прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену
підозру має право тільки прокурор.
Зміна – це поправка, яка змінює що-небудь попереднє. 63
Зміна повідомлення про підозру в ширшому розумінні цього
поняття полягає у:
1) непідтвердженні частини повідомлення про підозру;
2) доповненні раніше врученого повідомлення про підозру;
3) повній зміні раніше врученого повідомлення про підозру.
Доповнення повідомлення про підозру необхідне у тих випадках, коли
в процесі розслідування, після повідомлення про підозру, з’ясовуються нові
факти злочинної діяльності особи.
Тому слідчий (за необхідності доповнити повідомлення про підозру)
повинен скласти нове повідомлення про підозру особи та вручити їй це
повідомлення. Зміна повідомлення про підозру (у вузькому розумінні цього
поняття) може обумовлюватися виявленням обставин, які змінюють характер
відомостей, викладених у попередньому повідомленні про підозру. Можуть
бути уточнені фактичні обставини скоєного (місце, час, спосіб діяння,
характер і розмір шкоди тощо), виправлена раніше допущена помилка або
неточність формулювання підозри. В результаті іншої оцінки доказів може
виникнути необхідність змінити кваліфікацію.
За необхідності змінити або доповнити повідомлення про підозру
варто зазначити, що нове повідомлення про підозру повинно мати
узагальнюючий характер, виноситися не в доповнення до попередніх
повідомлень, а замість раніше складених повідомлень про підозру. У
цьому разі раніше винесене повідомлення про підозру, яке залишається в
матеріалах провадження, втрачає силу.
Допит підозрюваного повинен проводитися слідчим, прокурором у
повному обсязі за всіма викладеними в повідомленні епізодами злочину,
а не тільки щодо змін чи доповнень повідомлення про підозру порівняно
з попереднім.
5. Список рекомендованих джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР
[Електронний ресурс]: Офіційний веб-портал Верховної Ради України. –
Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр 64
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня
2012 року № 4651-VI [Електронний ресурс]: Офіційний веб-портал Верховної
Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
3. Про прокуратуру: закон України від 5 листопада 1991 року
№ 1789-XII [Електронний ресурс]: Офіційний веб-портал Верховної Ради
України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1789-12
4. Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному
провадженні: наказ Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року
№ 4 гн [Електронний ресурс]: Офіційний веб-портал Генеральної
прокуратури України. – Режим доступу: www.gp.gov.ua
5. Про організацію роботи з питань статистики, ведення Єдиного
реєстру досудових розслідувань та нагляду за обліком кримінальних
правопорушень: наказ Генерального прокурора України від 25 вересня
2012 року № 15гн [Електронний ресурс]: Офіційний веб-портал Генеральної
прокуратури України. – Режим доступу: www.gp.gov.ua
6. Азаров Ю.І. Кримінально-процесуальне право України: навч.
посіб. / Ю.І. Азаров, С.О. Заїка, В.Г. Фатхутдінов. – К.: Кутеп, 2008. – 430 с.
7. Берназ В.Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний
та психологічний аспекти): моногр. / В.Д. Берназ, С.М. Смоков. – Одеса:
ОЮІ НУВС, 2005. – 151 с.
8. Досудове розслідування кримінальних справ: навч.-практ. посіб. /
Ю.І. Грошевий, В.В. Вапнярчук, О.В. Капліна, О.Г. Шило; за заг. ред.
Ю.М. Грошевого. – Х.: ФІНН, 2009. – 328 с.
9. Дубинский А.Я. Привлечение лица в качестве обвиняемого: учеб.
пособ. / А.Я. Дубинский, В.А. Сербулов. – К.: КВШ МВД СССР, 1989. – 56 с.
10. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования
органами внутренних дел: учеб. пособ. / Дубинский А.Я.; КВШ МВД СССР.
– К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – 84 с.
11. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: підруч. /
Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 688 с.
12. Кримінально-процесуальне право України: підруч. / за ред.
Ю.П. Аленіна. – Х.: Одіссей, 2009. – 816 с.
13. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: курс лекцій /
Лобойко Л.М. – К.: Істина, 2005. – 456 с.
14. Никоненко М.Я Кримінально-процесуальні гарантії прав і
законних інтересів особи, яка підозрюється у вчиненні злочину: автореф. дис.
на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний
процес та криміналістика; судова експертиза» / М.Я. Никоненко. – К., 2007. –
17 с.
15. Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України:
моногр. / Рогатюк І.В. – К.: Атіка, 2007. – 160 с.
65