Рольові та комплексні ігри

Ретельної підготовки вимагають рольові та комплексні ігри. Вони мають величезний пізнавальний, розвивальний та виховний ефект. За спостереженнями вчених, саме рольові ігри є найцікавішими для дітей. Історія з її героїчною тематикою, легендарністю, таємничістю, боротьбою добра й зла є чи не найблагодатнішим ґрунтом для проекції у царину гри. Саме в таких іграх приховано практично безмежні можливості оновлення процесу навчання історії.

За класифікацією, що її дотримуються чимало дослідників, зокрема М. Короткова, рольові ігри і є власне іграми, відрізняючись від решти пізнавальних завдань наявністю прямої мови (діалогів) учасників та вигаданої (уявної) ситуації, що начебто мала місце в минулому або відбувається нині (з обговоренням минулого).

Рольові ігри в класі

Рольові ігри, є органічною частиною гуманістичної школи, важливим засобом розвитку особистості, особливо в наше динамічне століття, коли від людини потрібна значна поведінкова гнучкість.

Рольові ігри спочатку застосовувалися психологами як прийом в психотерапії і консультуванні. Зараз вони все ширше використовуються в школах. Річ у тому, що більшість методів, вживаних вчителем, інтелектуалізовані та мають справу з розповіддю, поясненням, запам'ятовуванням. Відчуття звичайно пригнічені. Рольова гра стимулює емоції, спонукає учнів включити свої відчуття, «попрацювати» ними і з ними.

Рольові ігри – могутній та збудливий педагогічний засіб, який можна використовувати з дітьми різного віку та у викладанні всіх предметів. Вони особливо ефективні, коли учбові теми зачіпають відчуття, включають суперечності, направлені на вирішення будь-яких проблем. Рольова гра надає дітям унікальну можливість побачити світ очима інших людей. Як показує досвід, учні всякого віку із задоволенням включаються в ці ігри і виконують свої ролі так, ніби вони дійсно ті, кого «зображають» Школярі, наприклад, можуть побачити американську революцію очима короля Георга (яка його реакція на дії американців в 70-і роки минулого сторіччя). Існує багато суперечливих тлумачень життя Галілея. Рольова гра допоможе зрозуміти складність епохи, в якій жив учений, пояснити суперечність його позицій.

Головна різниця між рольовою грою і звичайною постановкою спектаклю – відсутність написаного тексту. Школярі творять текст і сценарій самі. Спонтанність – головна риса рольової гри, і учням потрібно готувати до цього наперед, поміщаючи їх в незвичайну ситуацію з тим, щоб вони реагували на неї. Наприклад, попросіть учнів зобразити зелений колір, число 2, вухо, удар грому. Критикувати дітей за спонтанну відповідь-поведінку не слід, поки не закінчена гра, та її учасники не вислухали зображення автора. Вправи в спонтанності обов'язкові, бо «розігрівають» уяву, готують до рольової гри і разом з тим знижують рівень збудження.

Рольовій грі завжди повинен передувати період «розігрівання» (попросіть учнів побути деревом або буквою Т, хай вони фарбують огорожу або ходять, як машина). Без цих попередніх вправ ролева гра не буде успішною.

Техніка рольової гри включає вибір предмету (теми), організацію сцени, визначення дійових осіб, спостереження і регулювання дії, підбиття підсумків.

Вибір предмету (теми) може бути запропонований самими учнями (класом, групою). Тема може бути орієнтована в минуле («Чому американцям були нав'язані тарифи у 189...»), в сьогодення («Що я відчуваю на шкільному танцювальному вечорі»), в майбутнє («Який виглядатиме моя смерть»). Гра може бути пов'язана з особистими проблемами («Як мені поводитися з мамою, якщо вона відкидає мене?»), з шкільними справами («Чому я ніколи і нічого не роблю вчасно?»). Темою її може стати і питання предмету, що вивчається («Давайте зобразимо козацькі збори...»), соціальна проблема («Чи має право і чи повинна адміністрація аеропорту прокласти шосе через заповідник»). Рольова гра може бути також засобом оцінки одержаних знань («Клас тільки що вивчив процедуру ухвалення закону; давайте організуємо рольову гру і подивимося, які органи і люди залучені в процес розробки і ухвалення законів»).

Організація місця. Місце, де проходитиме дію, повинне бути ретельно організовано. На дошці накреслите розташування необхідних речей (стілець, стіл, двері, вікно і т. д.). По можливості забезпечте реальні речі і розмістіть їх, визначте, яка сьогодні погода, температура і т.д. Після того, як сцена буде готова, знов обговорите тему або проблему, яка програватиметься. (Це необхідно для впевненості).

Визначення дійових осіб і ролей. Керівник гри повинен визначити дійових осіб і розповісти про них: ім'я, стать, вік, зовнішній вигляд, положення в суспільстві, особливості поведінки. Якщо людина грає самого себе, то вона повинна розповісти про себе.

Роль керівника. У керівника багато обов'язків. По-перше, він допомагає головній дійовій особі в її грі і взаємодії з іншими учасниками. Він допомагає дітям не загубити в грі головні ідеї, заради яких, і почата гра. Він може допомогти класу змінити хід гри, послідовність сцен. Це ціле мистецтво бути в грі хорошим лідером – швидким на реакцію, вдумливим, розуміючим. Коли учні набудуть досвіду в ролевих іграх, дайте їм можливість бути лідерами.

Спонтанність – дуже могутня річ, лідер повинен уміти управляти нею, знімати виникаючу напруженість.

Рух – дуже істотно, щоб підтримувати інтерес класу, підсилювати рівень реальності в першій ситуації.

Один з важливих моментів в ролевій грі – дія повинна бути направлена до класу і залучати до нього весь клас. Дійові особи повинні бути звернені до класу, говорити голосно, щоб чули всі.

Пам'ятайте, що головне завдання рольової гри – виявити реальну проблему і знайти спосіб її вирішення.

Найважливіший етап в грі – сумісне обговорення її результатів. Але це не повинно бути обговоренням того, хто як грав. Головне – що випробовував кожен учень в ході гри; що він дізнався в результаті спостереження за грою; які випробував відчуття: які висновки він зробив під час ролевої гри: чи міг він в життя поводитися інакше, ніж діяли «актори». Керівник, природно, бере участь в обговоренні і висловлює свою точку зору.

Рольова гра – дуже серйозна і захоплююча справа.

Рольові ігри поділяють на театралізовані вистави, театралізовані ігри та проблемно-дискусійні ігри.

Театралізовані вистави мають чіткий, завчасно складений сценарій, згідно з яким і розігруються ролі. Для успішного проведення таких ігор варто мати всі атрибути театрального мистецтва - й декорації і костюми. Сенс театралізованої вистави при вивченні історії не лише в оживленні картин минулого, а й у наступному обговоренні всім класом.

Варто підкреслити, що учасниками рольових ігор з історії є всі учні класу, а не лише виконавці ролей. Дітям треба пояснювати, що завжди у грі ролі розподіляються таким чином: актори, глядачі й експерти. Власне, тому обов'язковими етапами занять з використанням ігор є вступне слово вчителя (воно може не збігатися у часі з власне грою, а передувати їй, коли, скажімо, гра-вистава відбувається не на уроці, а в певний час перед учнями кількох класів), обговорення по закінченні гри, де з'ясовуються не стільки нюанси вистави як дійства, а історичні факти, явища, якість їх відтворення тощо.

Рольові ігри мають великий навчальний ефект в усіх класах. Для прикладу розглянемо рольову гру – театралізовану виставу «Несподівана зустріч», побудовану на основі однойменного оповідання з підручника Власова В., Данилевської О. «Вступ до історії України: 5 клас», що до неї можна вдатися під час опрацювання теми «Початок національного відродження» на уроках історії в 5-му класі.

Мета заняття: створити в учнів яскраві, образні, досяжні для них уявлення про час життя Тараса Шевченка та багатогранність його особистості; наблизити до їхнього розуміння такі факти його біографії, як кріпацьке дитинство, осяйна, творча юність, вболівання за долю рідного народу й побутові поневіряння та душевні страждання в неволі та на засланні, велич Шевченкового генія й усвідомлення його не пересічності сучасниками. Опосередкована мета театралізованої вистави - привчати п'ятикласників до багатовимірного сприйняття історії, прищеплювати ставлення до минулого як до життя в усіх його проявах, а не як до схоластичної схеми в чорно-білих тонах. Як і будь-яка гра, запропонована нижче, розвиватиме уяву дітей, їх образне мислення, сферу почуттів, творчі здібності, пізнавальну активність.

Театралізованій виставі передує досить тривала підготовка, під час якої діти-актори вивчають ролі, готують костюми, становлять танці, вивчають вірші. Останнє стосується всіх учасників свята, адже учні знають іще з початкової школи про Шевченка передусім як про поета. Перед переглядом вистави вчитель нагадує учням, що по виставі їх чекають тестові пізнавальні завдання та обговорення.

Запропоновані запитання побудовані на матеріалі, обіграному у виставі, вони допоможуть систематизувати отриману історичну інформацію. На виконання власне тестового завдання потрібно 5-7 хв. (залежно від рівня підготовки дітей), завдання творчого характеру після тестів вимагатимуть від учнів 10-хвилинної роботи. Отже, тест має такий вигляд:

І. З поданих тверджень виберіть ті, що стосуються життя й творчості Тараса Шевченка.

1) Народився в кріпацькій родині.

2) Народився в сім'ї великого землевласника.

3) Зростав у злиднях.

4) Зростав у розкоші й багатстві.

5) Не мав змоги повноцінно вчитися.

6) Початкову освіту отримав, відвідуючи уроки найосвіченіших людей того часу.

7) Рано залишився сиротою, наймитував.

8) Був хатнім служкою (козачком) у пана Енгельгардта.

9) Рано виявив хист до малювання.

10) Разом з паном проживав у Вільні (тепер Вільнюс, столиця Литви), Петербурзі (Росія).

11) Учився малярству у всіх, хто хоч трошки мав відношення до малювання.

12) Виявив надзвичайну наполегливість і допитливість у навчанні.

13) Був викуплений друзями з кріпацтва.

14) 3 кріпацтва звільнив Шевченка пан Енгельгардт.

15) Здобувши волю, став відвідувати Петербурзьку академію мистецтв.

16) Був улюбленим учнем Карла Брюллова.

17) Під час навчання отримав кілька срібних медалей за виняткові успіхи.

18) Був найпопулярнішим портретистом.

19) Ставши відомим художником, забув про Україну.

20) Перебуваючи в Петербурзі, мріяв про повернення на Україну.

21) 3 туги за батьківщиною почав писати українською вірші.

22) Відбував 10-літнє заслання.

23) Перша збірка його віршів вийшла друком 1840 року під назвою «Кобзар».

24) Упродовж 19-ти років подорожував Європою.

25) Попри важкі дитинство та юність став однією з найосвіченіших особистостей того часу.

26) У своїх віршах вихваляв російського царя.

27) У своїх віршах звинувачував російського царя за те, що Україна не мала волі.

Наступний етап роботи (можна запропонувати виконувати як у класі, так і як домашнє завдання): розставити наведені в стилі твердження в хронологічній послідовності, склавши невелику розповідь про життєвий шлях Тараса Шевченка. Розповідь записати.

Особливістю театралізованих ігор є те, що тексти ролей складають і школярі. У порівнянні з театралізованими виставами тут значно вага імпровізації, хоча дійство й наближене до епохи, що «оживає», а ситуація загалом не модернізується. Цілком зрозуміло, що такі ігри можливі при високому рівні підготовки учнів.