15. Чотири рівні розв”язання конфлікту

Призупинення, домовленість щодо конкретних спірних питань, виявлення і ліквідація причин конфлікту, цілковите примирення сторін.

16. Вимоги й інтереси.

17. Життєвий цикл конфлікту

Конфліктові передує певна ситуація. Іноді ця ситуація видається благополучною, іноді в ній можна виявити основні елементи конфлікту, але зовнішніх дій сторін немає. В останньому випадку мова йде про наявність передконфліктної ситуації. У цій ситуації кожен із суб'єктів може більшою чи меншою мірою усвідомлювати власні інтереси та можливі перешкоди від іншої сторони щодо задоволення цих інтересів. Іноді на перед-конфліктній стадії виникає велика напруженість у стосунках, яка тривалий час не виявляється у відвертому конфліктному зіткненні. Сторони маневрують, шукають вигідної позиції, вичікують, утримуючись від нападу. Конфлікт перебуває ніби в зародковому стані, доки не відбудеться інцидент - перша сутичка конфліктантів, починаючи з якої, конфлікт виходить на світ, на люди. Коли межу стримування перейдено, полум'я конфлікту спалахує від найменшої іскри. Іноді в процесі інциденту конфліктанти розв'язують проблему або розходяться, щоб більше не зустрітися (наприклад, так закінчується сварка пасажирів у міському транспорті), і тоді конфлікт вичерпується інцидентом. Здебільшого інцидент є зав'язкою конфлікту, який надалі росте й посилюється. Якщо розвиток конфлікту відбувається некеровано, це сприяє процесу вальвації (від латин. valvo - маю вартість) конфлікту [37, с. 34], тобто посиленню ролі негативних моральних та ідеологічних оцінок супротивника у процесі прийняття рішення в конфлікті. Вальвація конфлікту зменшує шанси сторін на досягнення взаємоприйнятних домовленостей і збільшує ризик війни до повного виснаження, знищення або взаємознищення. Змальована В. Шекспіром доля родин Монтеккі й Капулетті, чия непримиренна ворожість призвела зрештою до обопільної поразки (смерті Ромео і Джульєтти), здається, мала б бути пересторогою тим, хто зважується вести війну в нелокалізованій у часі та просторі делікатній сфері глибинних символів. Однак парадоксальним чином саме безкомпромісний і всезагальний характер такої війни часто є важливим ресурсом опору для об'єктивно слабшої сторони. Інтенсивна вальвація мобілізує сили й водночас блокує механізм самозбереження, і тоді навіть загроза життю не є пересторогою до дій на шкоду "ворогові".

Процес поглиблення й розширення конфлікту дістав назву ескалація (від англ. escalation – поступове розширення, підсилення), зменшення гостроти конфлікту називають деескалацією, а весь процес від зародження конфлікту до його закінчення – життєвим циклом конфлікту (рис. 2.8).

Верхню точку ескалації називають кульмінацією (від латин, culmen – вершина). Вона може виявитися у "вибуховому" епізоді чи кількох послідовних епізодах жорсткого протиборства. Часто сторони усвідомлюють необхідність зупинити ескалацію ворожих дій ще до того, як відбудеться кульмінаційний вибух, і тоді кульмінація настає на нижніх щаблях розвитку конфлікту. Таким чином, кульмінація є останньою точкою ескалації та водночас першою точкою деескалації конфлікту.

Деескалація конфлікту, тобто зменшення його гостроти і руйнівних наслідків, може завершитися затуханням конфлікту, його розв'язанням або переходом у новий виток ескалації.

Однією з причин деескалації є "мертва точка" - стан, коли для однієї зі сторін конфлікт стає нестерпним і вона "вже не може чи не хоче продовжувати ескалацію, хоча ще не здатна здійснити дії, які в кінцевому підсумку приведуть до угоди" [ 155, с. 238]. До основних причин виникнення стану "мертвої точки" належать: провал тактики протистояння, суттєве зменшення ресурсів для продовження боротьби, втрата громадської підтримки й оцінка майбутніх втрат у конфлікті як неприйнятно великих [155, с. 239-242].

Завершення конфлікту не завжди збігається з його розв'язанням. (Наприклад, конфлікт завершується загибеллю обох конфліктантів або сторони можуть зайти в глухий кут.) Теоретично можна виокремити такі варіанти завершення:

- поступове затухання конфлікту;

- перемога однієї зі сторін та поразка іншої;

- поразка обох сторін;

- примирення (компроміс);

- перемога обох сторін;

- вихід однієї зі сторін із конфлікту (переїзд до іншого міста, перехід до іншої організації, смерть - у разі міжособистісного конфлікту, одностороннє припинення воєнних дій у зв'язку зі зміною уряду, зміною державного ладу - у міждержавному конфлікті).

Розглядаючи завершення конфлікту, доречно згадати про ціну конфлікту і ціну виходу з конфлікту. Ціна конфлікту складається з: 1) витрат енергії, часу, сил на боротьбу з супротивником; 2) шкоди, якої ми зазнали від ворожих дій; 3) втрат, пов'язаних із погіршенням ситуації (втрата престижу, погіршення стосунків із третьою стороною тощо). Ціну виходу з конфлікту (Ц) складає різниця між втратами (В) і надбаннями (Н), зумовленими виходом (Ц = В - Я). Здебільшого втрати є очевидними, і тому сприймаються як значні, а надбання -гіпотетичними, що знижує їхню привабливість. Порівнюючи ціну конфлікту з ціною виходу з конфлікту, а також оцінивши шанси на перемогу в конфлікті, ми можемо раціонально прийняти рішення про доцільність чи недоцільність нашої участі в ньому.

Коли конфлікт завершується, ми маємо справу з постконфліктною ситуацією, яка може бути ситуацією виснаження сил, кризовою ситуацією, ситуацією корисних інновацій або новою передконфліктною ситуацією. Наприклад, біженці та вимушені мігранти, що їх нестабільність у країні та локальні збройні конфлікти зірвали з рідних місць, самі часто породжують політичні, економічні, соціальні проблеми у країнах свого перебування, стають джерелом нових внутрішньодержавних і міждержавних конфліктів. Тому від варіанта завершення конфлікту залежить і те, наскільки міцною та продуктивною буде мирна взаємодія сторін у майбутньому.

18. Види ескалації

непрерывная (прямая), вялая (логарифм), крутая (экспонента), волнообразная (синусоида вверх).

19. Три фази ескалації, за Бродалем.

фазы различающиеся психологическими состояниями сторон: от надежды к страху, от страха к потере облика, от потери облика к потере воли, к вражде и насилию.

20. Складові ціни конфлікту.

21. Коли рекомендується застосовувати стиль суперництва.

Статус і авторитет підкріплені владою. Рішення має бути швидко прийняте й реалізоване. Ваші стосунки короткотермінові.

22. Коли рекомендується застосовувати стиль поступливості.

Коли важливо зберегти стосунки, а спірне питання для вас малозначуще. Коли ви не маєте шансів виграти. Коли і це може стати корисним уроком для іншої сторони.

23. Коли не рекомендується застосовувати стиль співробітництва.

Дефіцит часу, одна зі сторін не налаштована на співробітництво або не має достатніх повноважень.

24. Від яких чинників залежить у менеджерів схильність до врахування інтересів іншої сторони.

25. Сім питань Квінтиліана.

Кто? Что? Где? Когда? Чем? Как? Почему?

26. Що таке “кайрос”, за уявленнями древніх греків.

кайрос — невловима мить щастя, яка завжди наступає неочікувано, і тому ним дуже тяжко скористатися (має якісний характер).[1] Кайрос звертає увагу людини на ту благополучну мить, коли необхідно діяти, щоб досягти успіху.

27. Рівні конфлікту, за Р.Бертом.

-суперечка

-прихований конфлікт

-глибинний конфлікт

-фундаментальний конфлікт

28. Картографування конфлікту, за Корнеліус і Фейр. Питання, на які треба відповісти для складання карти конфлікту.

29. Сигнали міжособистістного конфлікту (за Х.Корнеліус і Ш.Фейр).

Кризис

Кризис как сигнал достаточно очевиден. Когда человек рвет свою связь с партнером по работе или по любви, ясно, что, судя по всему, мы имеем дело с неразрешенным конфликтом.

Насилие также указывает на несомненное присутствие кризиса, равно как и ожесточенные споры, когда люди оскорбляют друг друга, потеряв контроль над эмоциями. В ходе кризиса обычные нормы поведения теряют силу. Человек становится способным на крайности - в своем воображении, а иногда и на самом деле.

Напряжение

Это еще один очевидный сигнал. Состояние напряжения искажает наше восприятие другого человека и многих его действий. Наши взаимоотношения обременяются весом негативных установок и предвзятых мнений. Наши чувства по отношению к оппоненту значительно изменяются к худшему. Сами взаимоотношения с ним становятся источником непрерывного беспокойства. Ситуация подобна древесному сухостою, готовому к вспышке от первой искры. Если муж просит у жены передать ему солонку, а она отвечает на это: "Тебе что, не нравится моя стряпня?" - тут мы, вероятно, имеем дело с застарелым конфликтом. Быть может, муж несколько раз поздно вернулся домой и жена пришла к определенным выводам, не имея достаточно веских на то оснований. Быть может, вся эта история вызвана простым недоразумением, однако в атмосфере напряженности недоразумение может быстро перерасти в конфликт.

Недоразумение

Мы зачастую впадаем в недоразумения, делая ложные выводы из ситуации, чаще всего из-за недостаточно четкого выражения мыслей или отсутствия взаимопонимания. Иногда недоразумение вызвано тем, что данная ситуация связана с эмоциональной напряженностью одного из ее участников. В таком случае его мысли имеют склонность непрерывно возвращаться к одной и той же проблеме. Ее восприятие искажается.

Инциденты

Сигнал о том, что вы являетесь участником инцидента, несущего в себе зерно конфликта, обычно незначителен. Какая-то мелочь может вызвать временное волнение или раздражение, однако через несколько дней она нередко забывается. В вышеприведенном примере о солонке и кажущемся неприятии мужем приготовленного женой обеда напряженное состояние жены и возникшее недоразумение предварялось, возможно, несколькими малозначительными на первый взгляд инцидентами. Возможно, муж пару раз не предупредил ее о позднем возвращении с работы. Она решила не устраивать скандала в тот момент, хотя невнимательность мужа заронила зерно сомнения в ее сознание. Такой сам по себе незначительный инцидент может, будучи неверно воспринятым, привести к эскалации конфликта.

Дискомфорт

Это интуитивное ощущение, что что-то не так, хотя выразить его словами трудно. В данном случае к интуиции полезно прислушаться, более того, ее надо приветствовать. Спросите себя: "Могу ли я что-то сделать по этому поводу в данный момент?" Вам может прийти в голову какой-то шаг, о котором вы и не подумали бы в другое время. В другой ситуации ничего иного сделать нельзя, кроме как оставаться начеку.

Если вы научитесь опознавать сигналы дискомфорта и инцидентов и быстро реагировать на них, вы можете зачастую предотвратить возникновение напряжения, недоразумений и кризисов.

30. За наявності яких обставин у представників низькостатусних груп з`являється почуття соціальної несправедливості (за Агеєвим)