105. Типи психологічних (внутрішньоособистих) конфліктних ситуацій за к.Левіним.

Психологічний конфлікт характеризується як ситуація, в якій на індивіда одночасно діють протилежно напрямлені сили рівної величини.

1. Людина знаходиться між двома позитивними валентностями приблизно рівної величини (осел, який вмирає від голоду між двома копицями сіна).

2. Між двома негативними валентностями приблизно рівної величини (дитині треба виконати неприємне завдання або отримати за невиконання покарання).

3. Між “+” і “-“ (дитина хоче з’їсти торт, який заборонено їсти).

106.Поведінка дитини, яка знаходиться в ситуації між двома негативними валентностями (назвати всі варіанти поведінки).

Загроза покарання створює для дитини конфліктну ситуацію. Дитина знаходиться між двома негативними валентностями і відповідними взаємодіючими силами поля. У відповідь на тиск з обох сторін дитина завжди намагається уникнути обох неприємностей. Маємо нестійку рівновагу. Дитина, намагаючись уникнути і роботи, і покарання, намагається вийти з поля.

Іноді дитина знаходиться не посередині між неприємним завданням і покаранням. Якщо дитина має зробити шкільне завдання під загрозою покарання, то завдання і покарання утворюють єдність, що вдвічі неприємна дитині. В такому випадку сильна тенденція до втечі виникає з неприємності самого завдання, а надто з комплексу, підсиленого покаранням.

Найпримітивніший вихід – фізичний вихід із поля впливу – відкладання на хвилини,години, дні. При повторному покаранні ситуація може призвести до втечі дитини з дому. Часто саме страх покарання спричиняє втечі з дому.

Іноді дитина маскує свій вихід, обираючи завдання, проти яких не зможе перечити дорослий. (інше дз, раніше не виконане доручення тощо)

Також, дитина може випадково уникнути і виконання, і покарання, шляхом обману дорослого. Якщо дорослову важко перевірити результат – дитина може сказати, що все зробила, або ж що хтось звільнив його від виконання, або ж що вже немає необхідності виконувати це завдання.

Тому дорослий має встановити бар.єр таким чином, щоб дитина звільнилась лише виконавши завдання або ж піддавшись покаранню.

107.Якими «бар'єрами» може оточити дорослий дитину, щоб та виконала завдання?

Оскільки конфліктна ситуація і страх отримати покараня зумовлює дуже сильне бажання вийти з поля конфлікті ів залежності від топології дитина зробить це різними способами,якщо не прийняти спеціальних соціальних заходів.

Якщо дорослий хоче,щоб дитина виконала завдання ,незважаючи на його «отрицательную» валентність,то просто порози не достатньо – треба зробити так,щоб дитина не могла вийти з цього поля,тобто поставити якийсь бар»єр так,щоб дитина мала тільки дві альтернативи – або закінчити завдання, або отримати покарання.

Типи бар’єрів:

1. Фізичні - найбільш примітивні (наприклад закрити дитину в кімнаті,поки він не закінчить роботу)

2. Соціальні - засоби влади,якими володіє дорослий у наслідок свого соціального полодення і взаємостосунків між ним і дитиною. Такий бар’єр не менш реальний,аніж фізичний.

• соціальні бар’єри можуть обмежувати область вільного пересування дитини до вузької просторової зони

(дитина не закрита,але їй заборонено виходити з кімнати під приводом,що за нею спостерігає або сам дорослий,або використовуючи віру дитини в неіснуючий світ – контроль приписується привиду чи поліцейському,що наглядає за дитиною або ж Богу,якого не можна обманути і який знає все,що робить дитина)

• часто ці бар’єри стають життям в деякій соціальній общині, традиціями сімї чи шкільної організації.

3. Так звані «ідеологічні» - цей вид бар’єрів тісно пов'язаний із соціальними факторами,але має деякі відмінності.

Звернення і апеляція до ідеології, до цілей і цінностей,які визнаються самою дитиною. Тобто звучить певна погроза – небезпека виключення з якоїсь групи і в цей же час ц ідеологія створює зовнішній бар’єр і обмежує свободу індивіда. «Ти ж дівчинка!», «Пам’ятай,ти ж не якийсь там вуличний негідник!»

Треба розуміти,що якщо дитина більше не визнає ідеології чи цінностей певної групи,то й погрози покарання будуть малоефективними і не дієвими.

Сила бар’єрів залежить від: 1) характеру дитини 2) сили негативної(отрицательной) валентності завдання і покарання.

Чим більший тиск дорослий здійснює на дитину,тим менш проникливим має бути поставлений бар’єр.