79.Сім обставин, які сприяють конфлікту.

1. Період швидко досягнутих успіхів:

У період швидко досягнутих успіхів люди схильні переходити межу реальності. (приклад самоствердження афро-американців у 60-х після довгого періоду рабства). Особливо сприяють виникненню конфліктів період, коли темпи їх досягнення знижуються і більшого успіху досягти неможливо. Приклад цьому те, що революції відбуваються коли період зростання соціального та економічний розвитку змінюється періодом різкого погіршення.

2. невизначеність в оцінці співвідношення сил.

Кожна сторона видає бажане за дійсне, вважаючи що одна точка зору сильніше за іншу. Таке положення сприяє зростанню конфліктів. характерний приклад - війна у В'єтнамі, коли кожна зі сторін булла переконана у власній перемозі.

3. Образливе порівняння:

Одна сторона, яка не має більше переваг, користується бішими привілеями. Як наслідок – образливе порівняння. Що в свою чергу сприяє появі реалістичних і/або ідеалістичних претензій, що призводять до конфлікту.

4. Статусна невизначеність :

Виникає в наслідок образливого порівняння. Суть полягає у тому, що порівнюються різні критерії (у чомусь людина сильніша, у чомусь слабша). Приклад: професійний статус заснований на освіті і досвіді. Виникає конфлікт – що важливіше – хороша освіта чи попередній досвід роботи.

5. Ослабленість нормативного консенсусу:

Причина конфлікту – ослаблені чи не визначені соціальні норми. Приклади дії соц норм у суспільстві – заборона на крадіжку, визначена мінімальна заробітна плата)

6. Мислення за типом все або нічого:

Кожна зі сторін переконана, що виграш однієї означає програш іншої (все або нічого). Тому проблема полягає у гостроті постановки питання – або виграш, або програш. Наприклад, у ситуаціях з обмеженими ресурсами. Тобі чим більше отримає одна сторона, тим менше отримає інша. Проте справді проблема полягає в тому, що таку постановку ситуації створюють самі сторони. При детальному розгляді конфліктів було доведено, що одна сторона не намагається виграти найбільше,а спрямовує зусиля аби інша програла якомога менше.

7. Спілкування між членами групи:

Особливо тісна взаємодія членів групи може бути причиною виникнення конфліктів.

8. Наявність індивідів, що можуть стати лідерами:

Конфлікт можливий, коли лідери відчувають соціальну депревацію і прагнуть створити опозицію.

80. Пояснити в чому полягає мислення за типом «все або нічого».

Кожна зі сторін переконана, что виграш однієї означає програш іншої (все або нічого). Тому проблема полягає у гостроті постановки питання – або виграш, або програш. Наприклад, у ситуаціях з обмеженими ресурсами. Тобі чим більше отримає одна сторона, тим менше отримає інша. Проте справді проблема полягає в тому, що таку постановку ситуації створюють самі сторони. При детальному розгляді конфліктів було доведено, що одна сторона не намається виграти найбільше,а спрямовує зусилля аби інша програла якомога менше

90. Вісім обставин, які знижують можливість конфлікту.

1.Нормативний консенсус.

2. Відсутність інформації про досягнення іншої сторони.

3. Фізична і психологічна сегрегація.

4. Наявність суворої системи статусів.

5. Соціальна мобільність.

6. Фізичні й соціальні бар'єри, що ускладнюють спілкування.

7. Усунення діючих або потенційних лідерів,.

8. Протидія допомозі зі сторонни

1. Нормативний консенсус:

Для суспільств з низьким рівнем конфліктів характерним є наявність чітко визначені норми, правила поведінки, визначенні соціальні ролі, система влади і статусів. Наявність вище заначених характеристик створю певні моделі поведінки і знижують можливість конфлікту.

2. Відсутність інформації про рівень досягнення інших:

Аби запобігти образливому порівнянню серед робітників, інформація про винагороду за їхню працю зазвичай тримається у секреті. Особливо легко не поширювати інформацію про зарплату. Інша система – створити чітку відповідність рівня винагороди за певний рівень досягнень. Наприклад, залежність зарплати від досвіду чи освіти.

3. Фізична і психічна сегрегація:

Принцип: розділяй і володарюй. Психологічна с – соціальні групи не ідентифікують себе одні з іншим., фізична – соц. Групи не вступають в контакт одні з одними. Обидва види сегрегації покликані зменшувати кількість образливих порівнянь і, як наслідок, конфліктів.

4. Наявність чітко визначеної системи статусів

5. Соціальна мобільність:

При відсутності чітко визначеної системи статусів конфлікти стримують соціальна мобільність або міф про соціальну мобільність – кожен, хто має певні таланти і можливості може досягти успіху.

6. Фізичні і соціальні бар*єри, що перешкоджають спілкуванню:

При відсутності тісної співпраці зменшується можливість виникнення конфліктів.

7. Усунення наявних лідерів:

При виникнені опозиційної групи її очолює лідер. Тому аби знизити можливість конфліктної ситуації яких лідерів варто усувати.

8. Протидія допомоги зі сторони:

Успіх конфліктуючих сторін зазвичай можливий за наявності допомоги зі сторони. (Приклади громадянських війн, студентських заколотів, які підтримували ті, кому це вигідно і т д )