71.З якого моменту починається конфлікт, за Рубіним?

Конфлікт починається з того моменту, коли одна зі сторін починає вважати, що домагання іншої несумісні з її власними.

Ця несумісність залежить від того, в якому ступені альтернативи, що існують, могли б задовільнити домагання як однієї сторони так і іншої. Якщо наявні альтернативи сумісні з домаганнями обох сторін, конфлікт не розвинеться. Чим менше ці альтернативи відповідають домаганням сторін, тим більш серйозним буде конфлікт.

72.Умови, за яких домагання сторін конфлікту мають тенденцію бути ригідними.

Ригідність— складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. В емоційному житті ригідність проявляється у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально- етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

Конфлікт більший, коли домагання і однієї й іншої сторони відносно наявних альтернатив посилюються. До того ж люди оцінюють конфлікт за мірою ригідності цих домагань. Коли домагання здаються несумісними, конфлікт оцінюється як глибший, якщо домагання обох сторін ригідні. Це пояснюється тим, що ригідні домагання чинять опір зниженню, отже, конфлікт бачиться важковирішуваним.

Домагання мають тенденцію бути ригідними при наявності одного або двух наступних умов:

1. Коли домагання пов'язані з вкрай важливими цілями(безпека, ідентичність, потреба у визнанні)

2. Коли домагання, що лежать в основі конфлікту, належать до категорії «або-або»(сторона або досягає мети, або ні).

Такі цінності створюють ригідні домагання через те, що поступки в таким випадках неможливі—піти на поступки означає повністю відмовитися від бажаного.

Конфлікт представляється особливо глибоким, коли одна сторона визначає свої домагання як законні, справедливі, тобто вважає, що те, чого вона добивається, належить їй по праву. Це відбувається частково тому, що справедливі домагання мають тенденцію бути ригідними, частково і тому, що програш в тих випадках , коли законні домагання не вдається задовольнити, переноситься особливо важко.

73.Поясніть термін «інтегративна альтернатива». В чому її відмінність від компромісу?

Інтегративна альтернатива це така альтернатива , яка інтегрує , тобто поєднує , узгоджує інтереси обох сторін . Якщо з'являється хоч іскра надії на те , що може бути знайдена інтегративна альтернатива , можливість передбачуваного конфлікту зменшується. Так , наприклад , коли Садат в 1977 р. зробив свою знамениту поїздку до Єрусалиму , стало здаватися можливим , що Єгипет і Ізраїль зуміють знайти вихід зі своїх головних протиріч. У результаті в очах багатьох людей з обох сторін напруженість між Єгиптом і Ізраїлем стала менше. А Компроміс полягає в бажанні опонентів завершити конфлікт частковими поступками. Він характеризується відмовою від частини вимог, які раніше висувалися, готовністю визнати претензії іншої сторони частково обґрунтованими, готовністю пробачити. Компроміс ефективний у випадках: розуміння опонентом, що він і суперник мають рівні можливості; наявності взаємовиключ них інтересів; задоволення тимчасовим рішенням; загрози втра­тити все. Пристосування чи поступка, розглядається як вимушена чи добровільна відмова від боротьби та здавання своїх позицій. Прийняти таку стратегію опонента змушують різні мотиви: усвідомлення своєї неправоти, необхідність збереження гарних стосунків з опонентом, сильна залежність від нього; несерйозність проблеми. Відхід від рішення проблеми чи уникання є спробою вийти з конфлікту за мінімальних втрат. Відрізняється від аналогічної стратегії поводження під час конфлікту тим, що опонент переходить до неї після невдалих спроб реалізувати свої інтереси за допомогою активних стратегій. Власне, мова йде не про розв’язання, а про згасання конфлікту.