59. Що таке життєвий сценарій, за е.Берном.

Вперше теорія сценаріїв була розроблена Еріком Берном і його колегами, особливо Клодом Стайнером. Берн у своїх ранніх роботах визначив життєвий сценарій, як «несвідомий життєвий план». Потім дав повніше визначення: «План життя складається в дитинстві, закрплюється батьками, оправдується ходом подій і досягає піку на виборі шляху»[3].

Сценарій — це «план життя, зіставлений в дитинстві», отже дитина сама бере участь в своєму сценарії. На рішення про вибір життєвого сценарія впливають не тільки зовнішні фактори, але воля дитини. Навіть коли діти різні і виховуються в одних і тих самих умовах, вони можуть скласти різні плани свого життя. Вчений наводить приклад про двох братів, яким матір сказала: «Ви обоє попадете до психушки». Згодом один з братів став хронічним психічним хворим, а інший психіатром

60. В чому полягала фундаментальна помилка атрибуції , яку робили учасники гри з дилемою в’язня? (Майерс д.)

У подібних дилемах бажання в будьякий спосіб задовольнити власні інтереси може мати руйнівні наслідки для всіх.

Дилема полягає в тому, що знезброєння однієї сторони робить цю сторону незахищенною

Перед нападом або шантажуванням. В результаті проведених дослідів сторона, яка приймала стратегію співпраці, перетворювалась на ту, яку експлатують.

Для полегшення своєї долі більшість зізнались би, адже не залежно від рішення іншого – кожному більш вигідно зізнатися.

Тож Обидві сторони, прагнучи задовільнити власні інтереси, не довіряють одна одній і не спроможні на співпрацю або переговори.

61. Які можуть бути результати «ігор з ненульовою сумою»? (Майерс д.)

В іграх з ненульовою сумою виграш якогось гравця не обов'язково означають програш іншого, і навпаки. Результат такої гри може бути як менше так і більше нуля. Обидва, навіть співпрацюючи, можуть як виграти, так і програти.

62. Як змінюються мотиви учасників лабораторних ігр «дилемма в’язня» і «трагедія громадських вигонів» в процесі гри? (Майерс д.)

Спочатку люди хочуть отримати легкі гроші, потім - мінімізувати втрати, і на кінець зберегти свою репутацію та уникнути поразки.

63. Як можна мінімізувати деструктивні пастки соціальних дилем? (Майерс д.)

1.регулювання (розробити і затвердити норми і закони, які будуть слугувати суспільному благу); 2. чим менше, тим краще (зменшення розмірів групи, так як в маленьких групах кожна людина відчуває себе більш відповідальним і ефективним); 3. комунікація (комунікція дозволяє покращити кооперацію, обговорення дилеми робить так, щоб всі учасники були зацікавлені у вирішенні проблеми); 4. зміна виграшу (кооперація покращується, коли експериментатори змінюють матрицю гри, щоб зробити більш вигідною співпрацю і менш вигідною - експлуатацію); 5. апеляція до альтруїстичних норм :)

64. Сприйняття справедливості як балансу: критерії, можливе реагування експлуатованих, наслідки. (Майерс д.)

Якщо ми погоджуємось, що справедливість – це баланс, то оцінка справедливості наших стосунків – різна. В більшості випадків той, хто володіє більшим соціальним впливом переконує всіх у його правоті. Так зване «золоте правило» - у кого золото, той і правий.

як наслідок, єксплуататор навіть оцінює тих, кого єксплуатує принижено. Чоловіки можуть сприймати занищену з/п жінок як само собою зрозуміле.(навіть за достатнього вкладу в роботу). Ті, хто створив злий вчинок можуть звинувачувати жертву, власне вірити в це особисто і вважати справедливим.

Жертви експлуатації ж або приймають і визнають своє приниження, можуть вимагати компенсації і весь час докучати експлуататору і навіть обманювати, або можуть за допомогою помсти намагатись встановити справедливість.

Чим вище людина себе оцінює, тим більше вона відчуває несправедливість і прагне посмтитись.

Водночас низка дослідників указує на те, що гостре почуття несправедливості не завжди призводить до міжгрупового конфлікту. Ситуацію, яка не задовольняє групу, можна подолати шляхом зміни критеріїв порівняння ("вони багатші, а ми щасливіші"), об'єкта порівняння ("інвалідам живеться ще гірше") і, нарешті, шляхом індивідуального виходу з низькостатусної групи та переходу людини до привабливішої для неї групи.

65. “Зеркальне сприймання” сторін конфлікту (Майерс Д.)

У конфліктах обидві сторони приписують собі переваги, а противникам – недоліки.

Дзеркальне сприйняття: взаємно негативні уявлення один про одного , яке часто виникає у сторон конфлікту. Наприклад, свою сторону вважають миролюбную, а іншу- агресивною.

Такі деструктивні образи можуть виявлятися в конфліктах великих і малих груп,а також між індивідами.

У групових конфліктах часто існує образ «зловмисний лідер – добрі підлеглі»,який насправді є ілюзією.

Інший вид дзеркального сприйняття- гіперболізація позиції противника кожним з учасників конфлікту. Кожна зі сторін може переоцінювати радикальність чужих поглядів і вважати, що їхні переконання виходять з фактів, у той час як «їхні» переконання диктують їм їхню інтерпретацію фактів.