56. Комплекс неповноцінності і шляхи його компенсації, за а.Адлером.

Він опублікував монографію "Дослідження неповноцінності органу та її психічна компенсація" (чому одне захворювання турбує одну людину більше іншого і чому одні ділянки тіла хвороба вражає швидше).

Вважав що у кожної людини процес захворювання саме того органу, який був менш розвинений.

Неповноцінність органу, тобто його вроджена слабкість або недостатнє функціонування, може призводити до вражаючим досягненням в житті людини.

Цей процес компенсації має місце в психічній сфері: люди часто прагнуть не тільки компенсувати недостатність органу, але у них + з'являється суб'єктивне відчуття неповноцінності, яке розвивається з почуття відчуття власної психіки чи соціального безсилля.

Створив термін "комплекс неповноцінності", вважав, що всі діти відчувають почуття неповноцінності, через їх фізичних розмірів і брак сил і можливостей. Сильне почуття неповноцінності може утруднити позитивний ріст і розвиток. Але помірна почуття неповноцінності може спонукати індивід до конструктивним зусиллям та досягненням.

Адлер називає 3 основні життєві завдання:

- Робота (дія, що корисно суспільству)

- Дружба

- Любов.

Робота створює задоволення і відчуття власної значущості. Дружба - вираз нашої причетності до людської раси та постійної необхідності пристосовуватися до інших, взаємодіяти з іншими істотами нашого роду.

57. 4 Ціннісних пріоритети, за а.Адлером.

Вирізняють чотири пріоритетні цінності, важливі осмислення життя: 1) перевага; 2) контроль; 3) комфорт і 4) бажання бути приємним.

58. Я-стани і трансактний аналіз, за Е.Берном.

Трансакція — це одиниця взаємодії партнерів по спілкуванню, що супроводжується представленням їх позиції.

Схема трьох «Я-станів».

Ерік Берн помітив, що кожна людина в різних ситуаціях займає різні позиції (Я-стани) відносно одна одної, що знаходить своє відображення у взаємодії (трансакціях). Основними позиціями при цьому є три, котрі умовно були названі Берном: Батько, Дорослий і Дитина (Дитя)[1].

Батько — стан, подібний образу батьків, якому притаманні такі якості: навчання, виховання, повчання, турбота, впевненість у своїй правоті, «роби як я», «це добре», «це погано» та ін. Завдяки цій «схемі поведінки»: 1) людина може ефективно грати роль батька (матері); 2) виходячи із принципу «так прийнято робити», багато наших реакцій стали автоматичними, що допомагає зберігати час і енергію. Вимагає, оцінює (засуджує і схвалює), навчає, керує, піклується тощо (Характерні фрази: «Піди і зроби…», «Ти зобов'язаний…», «Ти не повинен…», «Не дозволяється»)[1].

Дорослий — характеризується отриманням, переробкою, аналізом інформації і, на основі цього, прийняттям рішень з метою ефективної взаємодії з навколишнім світом. Працює з інформацією, розмірковує, аналізує, уточнює ситуацію, розмовляє на рівних, апелює до розуму, логіки тощо (Характерні фрази: «Що ми знаємо про цей предмет?», «Останні дані вказують на…», «Тому я пропоную…»)[1].

Дитина — стан подібний образу дитини, для якої є притаманними: інтуїція, творчість, спонтанність, відкритість, безпосередність, щирість, емоційність, довіра, любов. Але, з іншого боку, це: 1) стан «бунту», неслухняності, вередливості, капризності; 2) стан «пристосування», здатність до маніпулювання. Виявляє почуття (образи, страху, провини тощо), підкоряється, пустує, виявляє безпорадність, задає питання: «Чому я?», «За що мене покарали?», перепрошує у відповідь на зауваження тощо (користується такими словами: «Давайте…», «Я хочу…», «Як чудово…»)[1].

Додаткові транзакції — це такі взаємодії людей, коли у відповідь на ваші дії партнер реагує саме так, як ви хотіли та очікували. Такі транзакції складаються, якщо кожен із партнерів знаходиться на одному рівні (Батько-Батько, Дорослий-Дорослий чи Дитина-Дитина). Вони також мають назву додаткові транзакції І типу[2].

Проте транзакція може бути додатковою і при спілкуванні партнерів, які знаходяться на різних позиціях. Це стосується тих випадків, коли лінії транзакції не перетинаються (Батько-Дитина, Дитина-Батько). Це так звані додаткові транзакції ІІ типу[2].

Перехресні транзакції — це ситуація, в якій в процесі взаємодії відповідна реакція на стимул не є бажаною та очікуваною. Проте слід зазначити, що транзакції, які перетинаються, бувають і корисними. Транзакції, що перетинаються характеризують складні відносини, при яких спілкування проходить перехресно, між різними «Я-станами» (стимул: «Дорослий» — «Дорослий»; реакція: «Батько» — «Дитина» та ін.). Перехресні транзакції часто є джерелом конфліктів[2].