2.1. Роль інституту виборів в сучасному політичному процесі

Основними рисами виборів як головних конституційно-правових форм безпосередньої демократії є:

конституційність і законність виборів ;

демократизм виборів ;

вичерпна визначеність офіційних ініціаторів виборів ;

вільність і гласність виборчого процесі;

періодичність проведення і детермінованість у часі виборів ;

територіальна визначеність проведення виборів ;

організаційне сприяння виборам ;

визначеність (реєстрація) кола учасників виборів ;

фінансове та матеріально-технічне забезпечення виборів ;

інформаційне забезпечення виборів ;

офіційна документованість виборів та обов’язковість прийнятих на них рішень;

гарантованість виборів [10,с.55].

Шляхом виборів формуються різні органи публічної влади, як державні інституції - парламенти, посади глав держав, іноді уряди, судові органи, так і представницькі органи місцевого самоврядування. Але вибори є не тільки формою прямого народовладдя, вони сприяють виокремленню людьми „кращих з-поміж себе”, виділенню еліти. Вибори є націотворчим процесом, що формує політичне ядро нації (парламентські вибори) та визначає політичного лідера нації (президентські вибори). Таким чином, вибори постають не тільки як індикатор рівня національної інтеграції. Вони, безумовно, й самі певним чином впливають на національно-інтеграційний процес, підсилюючи його або, навпаки, гальмуючи його.

Вибори—це демократичний спосіб формування та змінювання (періодичного чи позачергового) особового складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підтвердження їхніх повноважень на новий, визначений строк. Вони виступають як засіб легітимації влади народу, тобто забезпечення відповідності державного ладу ціннісним ідеалам, що склалися в суспільстві. Здійснення виборів в юридичному контексті треба розглядати як процес, найважливішою стадією якого є голосування. Справжня легітимація влади відбувається за умов участі в голосуванні більшості виборців. Тільки таким чином створюються умови для здійснення народовладдя, дійсного представництва народу через обраних ним осіб до органів державної влади та місцевого самоврядування. [12, с.62]

Зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в тому, що саме волею народу здійснюється конституювання та відтворення органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Це дає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя. [14, с.296]

Суттю виборів є висунення спільнотою одного або групи повноважних представників для делегованого виконання громадських, загальних функцій, визнання за цими представниками відповідної авторитетності [9,с.21]. Авторитетність ж, в свою чергу, передбачає дотримання певних вимог представником, який хоче її зберегти.

Отже, вибори в Україні - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Демократичні вибори характеризуються чотирма основними рисами (вимогами): конкурентністю, періодичністю, представництвом (чи всенародністю) та остаточністю.

Вибори виконують дві основні, на перший погляд протилежні функції. Перша з них полягає в тому, що вони є виявленням волі народу як цілісного суверенного, верховного суб’єкта влади. З іншого боку - це своєрідне широкомасштабне опитування громадської думки, завдяки якому вдається отримати інформацію про погляди, настрої, інтереси різних верств населення. Найважливішим наслідком виборів, як форми загального волевиявлення, є визначення вищого авторитету в суспільстві, того, що всіма визнається як беззаперечна, доконечна необхідність.[14,с.100]

Крім того, в сучасному політичному процесі призначення виборів виражається і через інші соціальні функції. По-перше, як вже згадувалося, вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету, леґітимізації влади взагалі й конкретно того чи іншого представницького органу у межах його законодавчої компетенції. По-друге, вибори виступають водночас однією з форм здійснення права національного суверенітету (прикладом цього може бути Закон України „Про особливості участі громадян України з числа депортованих з Криму у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим”, який передбачає як загальний, так і спеціальний порядок участі громадян кримськотатарської, болгарської, вірменської, грецької та німецької національностей у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим). По-третє, через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування влади. По-четверте, через вибори як форму відносно якісного відбору або своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, скомпрометованих, політиків. По-п’яте, вибори є одним із найважливіших способів формування і вираження суспільної думки.[11,c.11]

Залежно від підстав можна визначити кілька класифікацій виборів.

За територіальною ознакою вибори слід розрізняти:

а) загальнонаціональні (загальнодержавні), що здійснюються на території всієї країни — вибори до Верховної Ради, вибори Президента;

б) місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними) — вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).

За суб’єктами розрізняють:

1) вибори народних депутатів України;

2) вибори Президента України;

3) вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;

5) вибори сільських, селищних і міських голів.

За часом проведення вибори поділяються на:

1) чергові, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією та законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади;

2) позачергові або дострокові, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України та законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади;

3) повторні, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;

4) вибори замість депутатів, голів (сільських, селищних, міських рад), які вибули. Такі вибори проводяться у одномандатних виборчих округах у разі втрати депутатського мандата або дострокового припинення повноважень депутата або сільського, селищного, міського голови на підставах і в порядку, передбачених виборчим законодавством України.

5) вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:

1) загальними (основними), коли у виборах за законом мають право брати участь всі виборці держави;

2) частковими (додатковими), коли, наприклад, поповнюється склад Верховної Ради України, місцевих рад в разі дострокового вибуття окремих депутатів.

З огляду на правові наслідки вибори поділяються на:

а) дійсні — це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України та відповідним виборчим законом;

б) недійсні — вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів.[12, c.72]

За порядком визначення результатів виборів у світовій практиці розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Мажоритарна виборча система - система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати від округу одержують тільки ті кандидати, які зібрали встановлену більшість голосів, а всі інші мандатів не отримують.

Залежно від того як визначається більшість голосів, необхідна для обрання депутатом, розрізняють мажоритарну систему абсолютної більшості і мажоритарну систему відносної більшості.

При застосуванні першої системи для обрання необхідно зібрати понад половину дійсних голосів виборців. [11, c.12] Ця система діє на виборах Президента України.

При застосуванні мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається той кандидат, який зібрав більше дійсних голосів ніж будь-який інший його суперник.

Сьогодні в Україні діє мажоритарна система відносної більшості на місцевих виборах. Так, відповідно до ст.2 Закону України „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, вибори депутатів сільської, селищної, міської, районної у місті ради проводяться за мажоритарною системою відносної більшості на одномандатних виборчих округах. [19, c.319-320]