
- •Поняття права. Джерела права та його форми. Закони і підзаконні акти.
- •10. Юридична відповідальність: поняття і ознаки
- •Загальна характеристика конституційних актів України.
- •Засади конституційного ладу України.
- •1.2 Функції та принципи безпосередньої демократії.
- •2.1. Роль інституту виборів в сучасному політичному процесі
- •2.2. Референдум як засіб демократичного управління державними справами.
- •2.3. Проблеми реалізації форм безпосередньої демократії в Україні.
- •Правовий статус Верховної Ради України.
- •Правовий статус Президента України.
- •Загальна характеристика основних прав і свобод людини та громадянина в Україні.
- •Фізичні особи як суб'єкти цивільного права. Характеристика правосуб'єктності фізичної особи.
- •2.2. Об'єкти цивільних правовідносин
- •2. Майнова самостійність юридичної особи припускає наявність у юридичної особи майна, що виділене і враховується окремо від майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників.
- •3. Важливою ознакою юридичної особи є наявність у неї цивільної правоздатності і дієздатності (правосуб'єктності) або здатності брати участь у цивільному обігу від свого імені.
- •4. Результатом майнової відокремленості юридичної особи та її участі від свого імені у цивільному обігу є визнання за нею здатності відповідати за прийнятими на себе зобов'язаннями.
- •Поняття та види спадкування.
- •1. Право заповідача на призначення спадкоємців (ст. 1235 цк України).
- •6. Право подружжя скласти спільний заповіт (ст. 1243 цк України).
- •7. Право на підпризначення спадкоємця (ст. 1244 цк України).
- •8. Право на встановлення сервітуту у заповіті (ст. 1246 цк України).
- •Поняття й умови укладання шлюбу.
- •Майнові та немайнові права то обов`язки подружжя.
- •Встановлення опіки та піклування над дітьми. Патронат.
- •Колективний договір поняття, сторони зміст.
- •Прийом на роботу. Трудовий договір: поняття, види, зміст.
- •Правила переводу на іншу роботу. Переміщення. Тимчасові переклади.
- •Робочий час і час відпочинку.
6. Право подружжя скласти спільний заповіт (ст. 1243 цк України).
Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя. Таке право подружжя є новелою у чинному законодавстві України.
Юридичний сенс такого заповіту полягає у одержанні спадщини, а саме майна, яке було спільною сумісною власністю, тією особою, яка була обрана за домовленістю подружжя, а також у тому, що той з подружжя, який пережив, продовжує жити у звичному для нього майновому середовищі1.
7. Право на підпризначення спадкоємця (ст. 1244 цк України).
Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті.
Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, яка може бути спадкоємцем за законом або за заповітом.
Наприклад, заповідач призначає спадкоємцем свого сина з умовою, що на момент відкриття спадщини він буде одружений. Якщо така умова буде відсутня на момент відкриття спадщини, спадкоємцем у заповіті вказується інша особа.
8. Право на встановлення сервітуту у заповіті (ст. 1246 цк України).
Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб. Це передбачає, що заповідач може встановити право користування певним об’єктом для задоволення потреб інших осіб.
Наприклад, заповідач може передбачити у заповіті надання можливості здійснювати прохід, проїзд через земельну ділянку, що є предметом заповіту. Таке право користування може бути встановлене як на певний строк, так і безстроково. Сервітут не позбавляє спадкоємця майна, обтяженого сервітутом, права володіння, користування та розпорядження цим майном. У випадку переходу права власності на таке майно до інших осіб сервітут залишається чинним і для нового власника.
Свобода заповіту обмежена правилами про обов’язкову частку, що встановлені ст. 1241 ЦК України.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Право на обов’язкову частку спадщини також означає, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку (ч. З ст 1235 ЦК України).
До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.
Форма заповіту має надзвичайно важливе значення. Для дійсності заповіту вимагається відповідність волі заповідача зовнішній формі її виявлення.
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання.Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, встановленими законом.
Заповіт має бути посвідчений:
— нотаріусом;
— іншими посадовими, службовими особами, передбаченими ЦК України. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятних технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, встановленими Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати заповіт за заповідача.
На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою (ст. 1253 ЦК України).
Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:
— нотаріус;
— особи, на користь яких складено заповіт;
— члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
— особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім’я, по-батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчений заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
У деяких випадках заповіт може бути посвідчений не нотаріусом, а іншою посадовою, службовою особою (статті 1251, 1252 ЦК України). Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Випадки посвідчення заповітів іншими посадовими, службовими особами:
1). Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
2). Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.
3). Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.
4). Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу.
5). Заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, може бути посвідчений начальником місця позбавлення волі.
6). Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
У зазначених випадках заповіти посвідчуються при свідках. До складання таких заповітів застосовуються загальні правила та вимоги до заповіту, та при їх дотриманні вони прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.
Особливим видом заповіту є секретний заповіт (статті 1249, 1250 ЦК України).
Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.
Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача.
Нотаріус ставить на конверті, у якому знаходиться секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.
Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису.
Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання повідомлення про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача, призначає день оголошення змісту заповіту. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, в якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.
Семінарське заняття №4
Тема: Основи сімейного права України.
План