Практична робота № 3.

Тема: Типи тканин організму та їхні морфо-функціональні особливості

Мета роботи: удосконалити навички роботи зі світловим мікроскопом, ознайомитись з будовою деяких тканин організму та переконатися у відповідності організації тканин їхній фізіологічній функції.

Обладнання: оптичний мікроскоп, спирт, вата, фіксовані зразки деяких тканин організму (кров людини, одношаровий епітелій, посмугована та гладка м’язова тканина, кісткова тканина, гіаліновий хрящ, нервова тканина та ін.).

Завдання:

1. Ознайомитись з морфо-фізіологічними особливостями різних тканин організму.

2. Розглянути зразки тканин під мікроскопом, замалювати в зошит поле зору мікроскопа.

3. Проаналізувати зв’язок між особливостями організації та функціями тканини.

Запитання для допуску до практичної роботи:

1. Яке максимальне збільшення об’єкта можна отримати, використовуючи оптичний мікроскоп?

2. Як підготувати мікроскоп до роботи?

3. Які типи препаратів для мікроскопії Ви знаєте?

4. Що таке тканина? Які типи тканин присутні в організмі людини?

Теоретичні відомості

Тканина — це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію. Між клітинами в деяких тка­нинах знаходиться міжклітинна речовина, яка не має клітинної будови.

В організмі людини є чотири види тканин: епітеліальна (покривна), сполучна, м’язова та нервова.

1. Характеристика групи сполучних тканин

Загальними властивостями усіх сполучних тканин є походження з одного зародкового листка та структурна подібність. Сполучна тканина складається із клітин та добре вираженої міжклітинної речовини, кількість та характеристики якої (в’язкість, наявність та розміщення волокон) можуть суттєво відрізнятися.

Функції сполучної тканини:

1) трофічна — бере участь в обміні речовин;

2) захисна — здатність до фагоцитозу та формування імунітету;

3) механічна (опірна) — утворює зв’язки, сухожилля, хрящі, кістки.

Вона присутня у всіх органах і становить 60-90% їхньої маси. Зокрема, утворює опорний каркас і зовнішні оболонки. Має велику здатність до регенерації, тому бере участь у загоюванні ран, утворюючи сполучнотканинні рубці.

До сполучних тканин відносяться: рідкі сполучні тканини (кров та лімфа), власне сполучну тканину, скелетні сполучні тканини, а також сполучні тканини зі спеціальними властивостями. В свою чергу власне сполучна тканина поділяється на пухку і щільну (оформлену та неоформлена). Скелетна сполучна тканина об’єднує кісткову та хрящову тканини. До тканин зі спеціальними властивостями належать ретикулярна, жирова, пігментна та слизова тканини.

1.1 Рідкі сполучні тканини

Кров, лімфа і тканинна рідина складають внутрішнє середовище організму і належать до рідких сполучних тканин.

В організмі дорослої людини міститься приблизно 5 л крові. Кров складається з рідкої та густої частин. Якщо налити її у пробірку й дати відстоятися, між цими частинами утвориться чітка межа. Рідка частина крові називається плазмою крові, а густа складається з формених елементів (клітин) крові. Частка плазми становить 55% загального об’єму крові, а частка клітин – 45%. Плазма крові на 90% складається з води, у ній також містяться білки (альбуміни, глобуліни, протромбін, фібриноген), солі (натрію, калію, кальцію), глюкоза, жири, амінокислоти, вітаміни, гормони. По суті, вона є міжклітинною речовиною, у якій вільно розміщені три види клітин: червоні (еритроцити), білі (лейкоцити) та кров’яні пластинки (тромбоцити). Плазму крові донора (рідше цільну кров) сумісної групи використовують для гемотрансфузії (переливання крові) у випадку значних крововтрат. Відомо, що плазма крові пацієнта (фракції аутоплазми з високим вмістом тромбоцитарних факторів росту) з успіхом використовується для пришвидшення регенерації тканин при скелетно-мязових травмах (зокрема, ушкодження зв'язок гомілко-стопного суглобу у футболістів).

Рис. 1. Фракції крові: фракція 1,2,3 – фракції плазми крові; прошарки еритроцитів та лейкоцитів.

Рис. 2. Мазок крові людини (забарвлення за Романовським-Гімза, Об.Х90, Ок.Х10): 1) еритроцити; 2) нейтрофіл (зелена стрілка); 3) моноцит (синя стрілка).

Лімфа – це рідка сполучна тканина, яка, подібно до крові, циркулює в організмі. Її основними клітинами є різні групи лімфоцитів, які за потреби можуть покидати лімфатичне русло і переходити у кров та у тканини (наприклад, туди, де присутнє вогнище інфекції). В той же час, надзвичайно важливі функції відіграє рідка частина лімфи. Її хімічний склад близький до плазми крові. Лімфа є своєрідним посередником між клітинами тканин та кровоносним руслом. Вона виконує функцію очищення організму, збирає зайву рідину з кінцевими продуктами обміну речовин з міжклітинного простору. Циркуляція лімфи тісно пов’язана з кровообігом. Лімфатичні судини поєднуються з великими венами поблизу серця, завдяки чому рідка частина очищується нирками. Лімфа циркулює повільно, завдяки скороченню скелетних та дихальних м’язів, проте лімфатичними капілярами пронизані усі тканини і органи, особливо, внутрішні прошарки шкіри. Припускають, що зменшення інтенсивності лімфообігу у шкірі і, відповідно, уповільнення виведення токсинів з міжклітинного простору є однією із причин виникнення целюліту у жінок, а також погіршення загального стану організму людини. На принципі посилення лімфотоку в організмі і, відповідно, пришвидшенні очищення внутрішньо- та зовнішньо клітинного середовища ґрунтуються деякі оздоровчі методики (безпосередньо пов’язані із м’язовою гімнастикою).

Рис.3. Участь лімфатичних судин у циркуляції рідини в організмі