5. Дослідницький метод.

• Проводиться аналіз матеріалу, постановки проблем і завдань щодо його виконання. Далі викладач подає короткий усний або письмовий інструктаж студентів.

• Студенти самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спостереження й виміри, а також виконують інші дії пошукового характеру.

• Завдання, які виконуються з використанням дослідницького методу, повинні містити в собі всі елементи самостійного дослідницького процесу (постановку завдання, обґрунтування, припущення, пошук відповідних джерел необхідної інформації, процес рішення завдання).

• У даному методі найбільш повно проявляються ініціатива, самостійність, творчий пошук у дослідницькій діяльності.

• Навчальна робота безпосередньо переростає в наукове дослідження.

Останнім часом найбільшої популярності набула класифікація методів навчання у вищому навчальному закладі за рекомендаціями Ю. К. Бабанського [3], зокрема він виділяв такі основні положення:

• за джерелом знань (виокремлюють словесні, наочні й практичні методи, тому що інших джерел, крім слова, образу й досвіду, не існує);

• за відповідним етапом навчання, на кожному з яких розв'язують специфічні завдання (орієнтація на методи підготовки тих, кого навчають, до вивчення матеріалу, що передбачає пробудження інтересу, пізнавальної потреби, актуалізацію базових знань, необхідних умінь і навичок; на методи вивчення нового матеріалу; на методи конкретизації й поглиблення знань, набування практичних умінь і навичок, які сприяють використанню пізнаного; на методи контролю й оцінки результатів навчання);

• за способом керівництва навчальною діяльністю безпосередні або опосередковані (виокремлюють методи пояснення педагога й різноманітні методи організації самостійної роботи студентів);

• за логікою навчального процесу (опора на індуктивні й дедуктивні, аналітичні й синтетичні методи);

• за дидактичними цілями виокремлюють методи організації діяльності тих, кого навчають, методи стимулювання діяльності, наприклад, конкурси, змагання, ігри, заохочення й інші методи перевірки й оцінки.

За дидактичними цілями та завданнями В. О. Онищук так розподіляє методи навчання :

– комунікативний метод навчання (дидактична мета – засвоєння готових знань);  – пізнавальний метод навчання (дидактична мета – сприйняття, осмислення і запам'ятовування учнями нового матеріалу); 

– перетворювальний метод навчання (дидактична мета – засвоєння учнями знань і творче використання навичок та вмінь); 

– систематизований метод навчання (дидактична мета – узагальнення і систематизація знань, навичок і вмінь); 

– контрольний метод навчання (дидактична мета – з'ясування якості засвоєння знань, навичок і вмінь та їх корекція).

А. М. Алексюк пропонує дотримуватися бінарних методів навчання, тобто подвійних, коли метод і форма навчання зливаються в єдине ціле.

Науковець здійснює класифікацію за двома ознаками: «характер і рівень пізнавальної самостійності й активності учнів, а також ті джерела, з яких учні набувають знань». Наприклад, названі іншими авторами словесні методи він поєднує з формами того самого типу та визначає чотири рівні їх застосування: 

1) на інформаційному рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;

2) на проблемному рівні – словесно-проблемного;

3) на евристичному рівні – словесно-евристичного;

4) на дослідницькому рівні – словесно-дослідницького.

Також у методиці викладання у вищій школі виділяють дискусійні методи.

Елементи дискусії (суперечки, зіткнення позицій, навмисного загострення й навіть перебільшення протиріч в обговорюваному змістовному матеріалі) можуть бути використані майже в будь-яких організаційних формах навчання, включаючи лекції.

Предметом дискусії можуть бути не тільки змістовні проблеми, але й моральні, а також міжособистісні відносини самих учасників групи. Результати таких дискусій (особливо коли створюються конкретні ситуації морального вибору) набагато сильніше модифікують поводження людини, чим просте засвоєння деяких моральних норм на рівні знання.

Отже, дискусійні методи виступають як засіб не тільки навчання, але й виховання.

Одним з найбільш ефективних активних методів навчання є ділова гра.

Розрізняють три сфери застосування ігрового методу:

1. Навчальна сфера: навчальний метод застосовується в навчальній програмі для навчання, підвищення кваліфікації.

2. Дослідницька сфера: використовується для моделювання майбутньої професійної діяльності з метою вивчення прийняття рішень, оцінки ефективності організаційних структур.

3. Оперативно-практична сфера: ігровий метод використовується для аналізу елементів конкретних систем, для розробки різних елементів системи освіти.

Педагогічна суть ділової гри: активізувати мислення студентів; підвищити самостійність майбутнього фахівця; внести дух творчості в навчанні; наблизити навчання до професійної діяльності; підготувати студента до професійної практичної діяльності.

Варто зазначити, що існує велика кількість різноманітних класифікацій методів активного навчання для ВНЗ, зокрема, А. М. Смолкіна включає імітаційні й неімітаційні методи активного навчання:

Імітаційні методи – це форми проведення занять, у яких учбово-пізнавальна діяльність побудована на імітації професійної діяльності (практична фахова діяльність студентів, моделювання робочих ситуацій, ігрові – проведення ділових ігор, ігрового проектування; неігрові – аналіз конкретних ситуацій, рішення ситуаційних завдань).

Неімітаційні методи – способи активізації пізнавальної діяльності на лекційних заняттях.

У науковій літературі також є виділяють метод моделювання ситуацій.

Метод моделювання – це створення таких ситуацій-моделей, де реальні об’єкти замінюються символами і взаємостосунки між учасниками діяльності складаються не природно, а організовані спеціально під керівництвом викладача, тобто штучно.

Одним з інноваційних методів навчання у вищій школі є застосування навчальних комп’ютерних моделей задля розробки і перевірки, вимірювання, визначення принципів і закономірностей будови і функціонування соціальних процесів, систем і їх прогнозування, для розробки рекомендацій щодо управління різними соціальними явищами, процесами, системами.

На думку І. Огородникова, головною особливістю методів навчання у ВНЗ є те, що вони набагато більше, ніж шкільні, зближені з методами самої науки: у вищій школі не лише викладають наукові факти, а й розкривають методологію та методи самої науки.

Особливістю деяких методів навчання у вищій школі є певна бінарність, тобто тотожність окремим формам організації навчального процесу. Це пояснюється багатофункціональністю педагогічних явищ та процесів [2].

Отже, ми розглянули безліч методів викладання у вищій школі, проте цілісної та універсальної класифікацію методів навчання на сьогодні ще не створено, бо це просто неможливо зробити, оскільки існує велика різноманітність і багатофункціональність методів, які доцільно використовувати в різних формах навчання з метою досягнення поставлених завдань.