Література:

1.Мокрогуз, О. П. Інноваційні технології у використанні суспільних дисциплін. – Чернігів , 2004.

2.Патешков, А., Пометун, О., Ремех, Т. Навчання в дії. - К.: АПН, 2000.

3.Пометун, О., Пироженко, Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.,2003.

4. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання.- К., 2007.

5. Алан Кроуфорд, Венді Саул, Самуель Метью, Джеймс Макінстер Технології розвитку критичного мислення учнів.- К.: «Плеяди»,2006.

6.Волканова, В., Муржа, Л., Мунтьян, Т. Типологічний словник уроку: Систематизований за алфавітом збірник типів уроків,окремих методів і форм їх проведення відповідно до мети /В. Волканова,Л. Муржа //Директор школи.-2006.-С. 31-49.

7. Інтерактивні технології навчання: методичний аспект // Завуч.-2008.- Жовтень (№28).- С. 1-12.

8. Мариненко, С., Хоружа, Л. Методи навчання та їх класифікація / С. Мартиненко, Л. Хоружа // Відкритий урок : розробки, технології, досвід .- 2006.-№1-2.-С. 3-13.

9.Панченков, А. Дебати як ефективна технологія навчання / А. Панчеков // Директор школи - Україна.- 2006.- №4.- С. 30-35.

10.Пометун, О. Як вивчати новий матеріал на інтерактивному уроці/ О. Пометун // Завуч. - 2006.-№10.-С. 12-14. Вкладка.

11. Саврасова - В’юн, Т. Діалогічні методи навчання : сучасний підхід /Т. Саврасова – В’юн // Історія України.-2006.- № 39.- С.13-17.

12. Сурмін, Ю. Метод аналізу ситуацій та його навчальні можливості / інтерактивні методи навчання /Ю. Сурмін // Освіта і управління.- 2006.- № 1.- С. 32- 50.

13. Гузеева, В. Организация урока в форме проблемного семинара //Народное образование.- 2002.- №8.- С. 85-90.

14. Панченко І . Нестандартні форми уроків// Відкритий урок.- 2006.- №23-24.- С. 34-39.

15.Шевчук, Г., Шеремета, Г. Педагогічна імреза: Моделі нетрадиційних уроків / Г. Шевчук , Г. Шеремета // Завуч.- 2007.- №9.-С. 1-8.

16.Зайченко І. B. Педагогіка : навчальний посібник [для студ. вищ. пед. навч. закл .] / І. В. Зайченко. – [2-е вид.] – К. : “Освіта України”, “КНТ”,. 2008. – 528 с. 2.

17. Підготовка вчителя вчителя до уроку: що, як, коли? [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://kuncevo.ucoz.ru/load/uchitel/pidgotovka_vchitelja_do_uroku_shho_jak_koli/59-1-0-1191

Завдання для модульного контролю зм1

1.Користуючись Державним стандартом базової і повної освіти дайте визначення суспільствознавчої компетентності.

2.Складіть перелік основних програм та підручників філософсько- світоглядних дисциплін за розділами :

програми,

навчальні програми курсів за вибором,

основні підручники та навчальні посібники,

додаткові підручники та навчальні посібники. В переліку зазначте авторів програм та підручників. Використайте метод Т- схеми.

3. Прочитайте витяг з уроку «Поняття «соціалізація». Ґендерна соціалізація особистості». Дайте свій варіант роботи над поняттям

«Гендерні стереотипи»

Ґендерні уявлення особистості формуються під впливом ґендерних стереотипів — набору загальноприйнятих норм і суджень, що стосуються існуючого в суспільстві становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють наявні ґендерні розбіжності і стають на заваді змінам у сфері ґендерних відносин.

Ґендерна соціалізація — це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

Ґендерні ролі — норми та правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Механізми для здійснення ґендерної соціалізації

• Диференційне посилення, коли прийнятне ґендерно-рольове поводження заохочується, а неприйнятне — карається соціальним несхваленням.

• Диференційне наслідування, коли людина обирає статеворольові моделі у близьких їй групах — родині, серед однолітків, у школі — і починає наслідувати прийняте там поводження.

Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідомості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність — маскулінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика. Джерела ґендерного конфлікту орієнтовані у дитинство. Так, дівчата-спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків. Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього життя людини, тільки дорослішання сприяє формуванню самостійності у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть переживати ґендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки.

Головна роль у ґендерному вихованні належить освітньо виховним установам. Дитина проходить через низку установ, утворених суспільством: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкільні роки дитини припадає основний період формування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою. Важлива роль у формуванні ґендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване ґендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з навчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, читати літературу. Тільки за таких умов можливе формування у молодої людини ґендерної культури і чуйності.

На становлення ґендерної свідомості впливають суспільні (неурядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масової інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відповідні матеріали, випускають навчальні телепередачі.