6.2.3 Характеристика одоризаційної установки
Для виявлення наявності газу в приміщенні, а також для своєчасного виявлення нещільності в газових комунікаціях в газовий потік вводяться дуже пахучі речовини – одоранти. На ГРС як одорант переважно використовується етилмеркаптан (С2Н5SН). Це рідина з неприємним різким запахом, яка має такі фізико-хімічні якості:
густина 0.83 кг/м3;
температура кипіння +35 °С;
межа вибуховості від 2.8 до 18.2 %.
Норма одоризації 16 г на 1000 м3 газу за нормальних умов.
На ГРС переважно застосовуються крапельні одоризатори, в яких рідкий одорант подається в газопровід дрібними краплями і при змішуванні з газом випаровується.
Схема такого одоризатора зображена на рисунку 6.4.
1- буферна ємність; 2-трубка; 3-манометр; 4-свічка; 5-лінія подачі
одоранта з підземної ємності; 6-витратна ємність; 7-рівнемір;
8-калібрувальиий дросель з наглядовим вікном; 9- діафрагма
Рисунок 6.4- Схема крапельного одоризатора
В останні роки почали застосовувати суміш природних меркаптанів (СПМ) С2Н3Р. За рекомендацією ВНИИгазу (Росія) рекомендаційна норма введення одоранту СПМ від 5 до 16 г на 1000 м3 газу. Інтенсивність запаху газу необхідно перевіряти згідно з вимогами ГОСТ 22387.5.
Підвищений вміст одоранта в газі невигідний через значну його вартість, а також через шкоду, яку він наносить навколишньому середовищу і людям.
Однак крапельні одоризатори мають суттєву ваду. В них відсутня пропорційна витрата одоранта по відношенню до витрат газу. При коливанні витрат газу протягом доби оператор вимушений часто змінювати режим роботи установки. Регулювання проводиться вручну голковим вентилем. Точність дозування залежить від досвіду обслуговуючого персоналу.
Про кількість одоранта в ємності ( витратомірному бачку) можна судити за показником рівня. Бачок градуйований таким чином, що відомо скільки грамів одоранта відповідає одному міліметрі висоти рівня, наприклад, 1 мм зміни рівня бачка відповідає 10 г одоранта. Якщо за годину роботи ГРС введено 10 г одоранта (рівень рідини у бачку знизився на 1 мм) при витраті газу 1000 м3/год., тоді норма одоризації вірна. Якщо це не так, то збільшуємо або зменшуємо подачу одоранта шляхом зміни прохідного перерізу вентиля.
Крапельні одоранти працюють краще, якщо подача одоранта буде під тиском, що дорівнює перепаду тиску на діафрагмі. Однак в цьому випадку пропорційність витрат одоранта по відношенню до витрат газу забезпечується у вузькому діапазоні змін витрат газу.
6.2.4 Характеристика підігрівача газу
Підігрівач газу – це прямокутна піч радіаційно-конвекторного типу з висхідним потоком димових газів. Через змійовик підігрівача пропускається весь газ, що проходить через ГРС. Паливний газ підводиться до підігрівача від АГРС під тиском 0,3-1,2 МПа.
Підігрівач зображений на рисунку 6.5 складається з таких вузлів :
- змійовик;
- контрольно-запалювальний пристрій;
- блок запалювання і контролю полум'я;
- корпус підігрівача з кожухом і дверцятами;
- димова труба з шибером і дефлектором;
- обв'язка трубопроводів;
- автоматика регулювання.
Рисунок 6.5 - Схема підігрівача газу ПГА-200
Зазначений вузол передбачається з метою попередження гідратоутворення в технологічній обв'язці ГРС при проходженні недостатньо осушеного газу.
Для попередження гідратоутворення застосовують такі заходи:
загальний або частковий підігрів газу;
місцевий обігрів корпусів регуляторів тиску;
введення метанолу у комунікації ГРС.
Підігрів газу здійснюється за допомогою змійовика 2, який складається з двох частин: радіаційної та конвективної. Газ, який проходить по конвективній частині змійовика, нагрівається теплом димових газів. Основна частина тепла передається газу в радіаційній частині змійовика за рахунок випромінювання від факелу пальника 4, який складається з двох дифузійних пальників і розміщений у вогневій камері. Стінки вогневої камери, основа і кришка корпусу підігрівача футеровані легким жаростійким бетоном. Пальникова щілина складається з шести вогнетривких виробів марки СД-3.
Паливний газ з тиском 0,3-1,2 МПа надходить до підігрівача від АГРС через автоматику регулювання, яка складається з вентиля 14, запобіжного клапана 13, регулятора тиску 11, регулятора температури 9 і крана 8. До пальників 3 газ низького тиску надходить через робочі крани 10. Запобіжний клапан 13 призначений для герметичного перекриття подачі паливного газу на пальник 4. Клапан 13 автоматично закривається, отримавши імпульс тиску через триходовий кран 12. Імпульс відбирається від трубопроводу "до" і "після" електромагнітного клапана 10. Для настроювання запобіжного клапана 13 встановлюють триходовий кран в положення приймання імпульсу тиску "до" електромагнітного клапана 10. Потім вручну відкривають запобіжний клапан 13. Натискуванням пускової кнопки блоку запалювання і контролю полум'я 19 відкривають електромагнітний клапан 10 і газ надходить у запальник 3, кран 15 при цьому відкритий. Потім кран 12 швидко повертають у положення приймання імпульсу тиску "Після" електромагнітного клапана 10. У регуляторі тиску 11 паливний газ редукується до тиску 980 Па. При аварійному підвищенні чи пониженні тиску спрацьовує клапан 13, перекриваючи подачу газу до пальника. При згасанні полум'я запальника 3 електромагнітний клапан 10 перекриває подачу газу на запальник, у результаті чого знижується тиск, спрацьовує клапан 13, відсікаючи подачу газу до пальника.
Контроль за температурою газу, що підігрівається, здійснюється за допомогою термометра з межами вимірювання від 0 до 100 оС. При досягненні верхньої межі заданої температури відбувається замикання контактів, приєднаних до блоку запалювання і контролю полум'я (далі БЗКП). При цьому БЗКП видає імпульс на закриття електромагнітного клапана 10 і формує аварійний сигнал. Контакт нижньої межі термометра приєднаний безпосередньо до пристрою дистанційної сигналізації. При замиканні контактів нижньої межі видається тільки аварійний сигнал. Для візуального спостереження за температурою нагріву газу у відвідному трубопроводі додатково встановлений ртутний термометр 23. Регулятор температури 9, який отримує імпульс від термобалона із нагрітим газом, призначений для автоматичного підтримання температури газу на заданому рівні.
Мембранний манометр 6 служить для вимірювання тиску паливного газу на пальнику 4. Свіча 20 служить для продування системи автоматики регулювання через кран 7 і скидання в атмосферу надлишків газу.
Для підігріву газу в залежності від продуктивності ГРС застосовуються різні типи підігрівачів і теплообмінних апаратів тину “труба в трубі ” з поверхнею нагріву 3, 5, 8 і 9 м2.