
- •Література
- •1. Міжнародний бізнес: суть, розвиток, характерні риси Що таке міжнародний бізнес
- •Періодизація розвитку міжнародного бізнесу
- •1. Комерційна ера (1500–1850 рр.)
- •Значення ери комерції для міжнародного менеджменту
- •2. Ера експансії (1850–1914 рр.)
- •3. Ера концесій (1914–1945 рр.) Характеристика ери концесій
- •Значення ери концесій для міжнародного бізнесу
- •4. Ера національних держав (1945–1970 рр.) Особливості розвитку міжнародного бізнесу
- •5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х рр. XX ст.)
- •Характерні риси сучасного бізнесу (міжнародного)
- •Взаємозв'язок накопичення знань і глобалізації бізнесу
- •Основні риси міжнародного бізнесу
- •Розподіл багатонаціональних корпорацій і їхніх закордонних філій
- •2. Міжнародний менеджмент: суть, структура та особливості Що таке міжнародний менеджмент
- •Структура міжнародного менеджменту
- •Відмінності від національної моделі Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища
- •Особливості міжнародного менеджменту
- •Завдання міжнародного менеджменту
- •Висновок
Значення ери комерції для міжнародного менеджменту
(Підсумовуючи все відмічене вище, можна сказати, що) ера комерції вперше висвітила і поставила перед підприємцями розвинених європейських держав наступні ключові питання міжнародного менеджменту (як системи управління міжнародним бізнесом):
* чи є економічний сенс переносити підприємницьку активність і ризики з національного середовища за рубежі держави і чи можуть відповідні вигоди (втрати) бути оцінені наперед?
* від яких основних чинників реально залежить ухвалення такого роду рішень?
* наскільки вільний бізнес в своїх рішеннях і діях від політики своєї держави, чи може він розраховувати на її підтримку (або повинен враховувати протидію)?
* що слід враховувати, передбачати і робити, ведучи ділові операції за кордоном, для забезпечення довготривалої прибутковості цих операцій і безпеки їх ведення?
2. Ера експансії (1850–1914 рр.)
Передумови ери експансії
У вказаний період йде остаточне формування і структуризація колоніальних імперій на тлі бурхливого індустріального розвитку європейських країн, а пізніше США, викликаного промисловою революцією початку XIX ст. і подальшими досягненнями технологічного розвитку.
Саме ці досягнення і масове індустріальне виробництво змусили розвинені країни замість вивозу екзотичних заморських товарів розпочати видобуток сировини і почати систематичне плантаційне господарство в колоніальних регіонах як до вигідніших і економічно перспективних сфер зарубіжного бізнесу.
Важливо відзначити наступну обставину. Корінна зміна характеру «корисності» колоній в свою чергу викликала різке зростання їх значущості для індустріального розвитку Європи. Значну частину своїх конкурентних переваг розвинені європейські країни, і в першу чергу Англія і Франція, черпали саме в дешевій сировині з колоній. Але це в свою чергу вимагало інвестицій вже в розвиток колоніальної сировинодобувної індустрії. Одночасно росла і роль державного колоніального управління: захист колоній від зовнішньої загрози і збереження самого колоніального режиму вимагали від метрополій узгоджених дій влади і національного бізнесу на території колонії. Оскільки ж до нього вже почали залучатися маси працівників-тубільців, а вивіз в колонії кваліфікованої робочої сили з метрополій був економічно невигідний, то зі всією гостротою встали питання обліку місцевих культурних особливостей, освіти і соціальних проблем місцевого населення. Зрозуміло, що для простого грабежу місцевого населення і ресурсів нічого такого не вимагається, але якщо йдеться про розвиток місцевої промисловості і сільського господарства з використанням тубільної робочої сили, то колоніальні власті і бізнесмени метрополії, що ведуть справи в колоніях, хочеш не хочеш повинні були починати про це думати. Саме починати, оскільки до початку Першої світової війни (тобто до кінця ери експансії) ці питання ще тільки-тільки вставали перед найбільш передовими адміністраторами і підприємцями в колоніях.
Слід особливо зупинитися і на тій частині розвитку міжнародного бізнесу, яка ніяк не висвітлюється в структурі Робінсона, але яка виключно важлива. Йдеться про інтенсивний розвиток внутрішньоєвропейського міжнародного бізнесу, також ініційований промисловою революцією і епохою масового виробництва. Саме різні темпи розвитку європейських держав в цей період, відмінності в забезпеченості природними ресурсами, різний рівень освіти населення і інші чинники того ж роду зумовили доцільність і вигідність того, що лише з відомою часткою умовності можна назвати міжнародним розподілом праці. Швидше слід розрізняти свого роду країни-виробники промислової продукції і країни-ринки для цієї продукції (заради справедливості треба визнати, що останні у багатьох випадках виробляли дешеву сільськогосподарську продукцію).
Якщо сьогодні достатньо багато мовиться з приводу торгових воєн між країнами, то слід пам'ятати, що вже кінець XVIII ст., і тим більше XIX ст., – це епоха майже безперервних конфліктів такого роду. Цікавим наслідком всього цього став розвиток виробничих підприємств і філіалів фірм за кордоном. Розвивався і міжнародний фінансовий сервіс, міжнародний транспорт і т.д.
Значення ери експансії для міжнародного бізнесу
Все це дозволяє констатувати, що власне міжнародний бізнес вже в другій (по Робінсону) ері свого розвитку дуже точно намацав всі головні мотиви свого існування і розвитку, що збереглися і до наших днів:
* можливості використання ефективніших ресурсів (сировинних, природних, енергетичних);
* розширення ринків збуту;
* нові можливості інвестування вільних фінансових ресурсів;
* використання вигідних можливостей місцевого законодавства (податкового, митниці і т. д.).