5. Сівозміни на рекультивованих землях і їх продуктивність

Сівозміна, як науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур, відіграє надзвичайно велику роль у рекультивації земель. Це обумовлено її багатостороннім впливом на родючість порушених земель та урожайність сільськогосподарських культур, повнішим використанням біологічних чинників, поліпшенням фізико-хімічних властивостей ґрунтів і порід, водного й поживного режимів, мікробіологічної та ферментативної діяльності ґрунту, зниженням шкоди від бур'янів, хвороб і шкідників.

Практично доведено, що жоден агротехнічний чинник не впливає так на властивості ґрунту й урожай культур, як сівозміна. У поєднанні з культурними сінокосами, пасовищами і лісовими насадженнями сівозміни формують відповідний ландшафт місцевості, найбільш сприятливий для всієї флори й фауни та росту врожайності вирощуваних культур.

У рекультивації земель сівозміна є важливим організуючим началом. На його основі будуються системи удобрення й обробітку ґрунту, а також заходи захисту рослин.

Для визначення ефективності сівозмін на рекультивованих землях ми дослідили три схеми сівозмін, в яких чергування культур відбувалось у часі. Основною метою досліджень було визначення продуктивності кормових сівозмін залежно від насичення їх багаторічними травами на 30, 40 і 60%.

У результаті досліджень встановлено, що найбільшу продуктивність на рекультивованих землях забезпечують кормові сівозміни, насичені багаторічними травами до 60%, з таким чергуванням:

1) вико-вівсяна суміш з підсівом конюшини;

2) конюшина першого року використання;

3) конюшина другого року використання;

4) кукурудза на зелену масу;

5) вико-вівсяна суміш з підсівом конюшини;

6–7) конюшина 2-річного використання.

Така сівозміна на рекультивованих землях забезпечує вихід з 1 га 62,6 центнера кормових одиниць, 9,1 центнера перетравного протеїну і до 65,9 ц/ra повітряно-сухих післяжнивних залишків у шарі 0–30 см.