Розділ 14. Праця та кадри

Трудові ресурси підприємства (кадри) - це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і вхідних у його обліковий склад.

Трудові ресурси (кадри) підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентоздатності. Трудові ресурси надають руху матеріально-речовинним елементам виробництва. Створюють продукт, вартість і прибавочний продукт у формі прибутку (у даному випадку послуги).

За останній рік, враховуючи кризовий стан національної економіки і як наслідок – масове звільнення робітників з багатьох підприємств, чисельність працівників ТОВ «Всесвіт» кардинально не зменшилась. Можна вважати, що вона має нульовий приріст, оскільки після звільнення відділ кадрів одразу починає пошук нової кандидатури, адже обсяги роботи не можуть дозволити скоротити значну кількість своїх працівників, тим паче, що в цьому на разі немає нагальної необхідності.Керівництво Товариства проводило політику вдосконалення персоналу та його знань, внаслідок чого, працювати залишили найкращих, тобто методом природного відбору, робітники, що неналежно виконували свої обов’язки, не володіли необхідними знаннями і були некомпетентними в своїй справі були звільнені.

Взагалі, структура персоналу є досить простою і зрозумілою. Кожен працівник знає, перед ким він відповідальний за виконану роботу і, кому має звітувати.

Основу виробничого персоналу торгового підприємства складають всі робітники торгового залу та складських приміщень. Кожний відділ забезпечений працівниками для належного і вчасного виконання роботи. Навантаження та обов’язки між працівниками та постійний контроль веде старший продавець, який є підзвітним саме завідуючому відділом. Відповідно за бухгалтерами контроль проводить головний бухгалтер.

Основний час роботи триває близько 12 годин (з 9 до 21). Саме в ці години сконцентрована більша частка трудових ресурсів у відділах. Це обумовлене необхідністю постійного поновлення товару на полицях через високий товарооборот. Час до 9 та після 21 призначений переважно для проведення заходів щодо підготовки робочого місця на наступний робочий день. Зазвичай, залишається по одному працівнику з кожного відділу, при цьому графік відпрацювання наднормового робочого дня подається і затверджується завідуючим відділом.Для більш ефективного і швидкого виконання робіт, на підприємстві працює така категорія, як погодинні робітники. Тобто, вони працюють у найнавантаженіші години, після 12 до 21. Конкретний час відпрацювання також погоджується з завідуючим, але цей час не може бути меншим за плановий - 160 годин на місяць.

Торгівельний центр не працює в нічний час. Адже це буде неефективно і призводитиме до зайвих витрат, насамперед комунальних платежів, а також виплат по заробітній платі, адже за КЗПП, робота в нічні години має оплачуватися за подвійним тарифом.

На кожному підприємстві існує певна система оплати праці, в залежності від виду та складності робіт. Нам відомо, що існують дві форми оплати праці: погодинна та відрядна.

Для того, щоб мала місце відрядна форма оплати праці, потрібно виміряти обсяг виконаних робіт, чи то в кількісних показниках, якщо йдеться про виготовлення одиниць продукції, чи то грошових, якщо заробітна плата залежить від суми реалізованого товару.

ТОВ «Всесвіт»використовує обидві форми оплати, окремо для певних груп працівників.Працівники відділів, вантажники, погодинні працівники отримують заробітню плату у вигляді фіксованої ставки за заплановані для опрацювання години. Також вони мають можливість отримувати надбавки у вигляді доплат за набуту категорію, трудовий стаж, відпрацьовані наднормові дні. Від цих показників буде залежати коефіцієнт, який або збільшуватиме зарплату або зменшуватиме, оскільки отримання штрафних санкцій, попереджень за неналежне виконання трудових обов’язків призводитиме до зниження цього коефіцієнту.

Працівники касової зони мають іншу систему оплати праці. Вони також отримують фіксовану ставку, в додаток до цього вони отримують певний відсоток від проведеного через касу товару.

На ТОВ «Всесвіт» застосовується погодинна тарифна ставка. Тобто,якщо працівник працює не повний робочий час,то заробітну плату йому нараховують за фактично відпрацьований час. У погодинному розмірі з 1 січня 2013р.зарплата складає 6,88 грн.

Найманий працівник працює 3 години на день(для обліку відпрацьованого часу використовується табель обліку робочого часу). Всього за січень місяць працівник відпрацював 63 години(21 роб.день*3 год). В підсумку за місяць заробітна плата працівника буде становити (63*6,88=433,44 грн). Якщо повний робочий день складає 8 годин,то в такому разі заробітна плата становить (21роб.день*8 год=168; 168*6,88=1155,84 грн)

Нарахована з/п за 21 відпрацьований день складає:

21 день*8 год.*6,88 грн.=1155,84 грн

Утримання єдиного соціального внеску:

1155,84*3,6%=41,60 грн

Визначаємо базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб:

1155,84-41,60=1114,24 грн

Податок на доходи фізичних осіб відсутній,так як розмір нарахованої з/п менше розміру податкової соціальної пільги.

Нарахування єдиного соціального внеску:

1155,84*36,77%=425,00 грн

Отже,в результаті нарахування робітнику зарплати в сумі 1155,84 грн. маємо:

До ПФУ-466,6 грн (425,00грн +41,60грн)

ПДФО-0,00 грн

Працівнику на руки видано-1114,24 грн.

Всього витрат-1580,84 грн(1114,24грн.+466,6грн)

Плинність кадрів – це сукупність звільнень працівників за власним бажанням або за прогули та інші порушення трудової дисципліни.

Плинність персоналу є предметом спеціального аналізу служби управління персоналом, так як звільнення працівників потребує їх заміни і пов’язані з матеріальними затратами і організаційною дестабілізацією фірми. Ця робота проводиться сумісно з лінійними службами і профспілковою організацією.

З метою аналізу використання трудових ресурсів на ТОВ «Всесвіт» визначаємо плинність кадрів за формулою 14.1:

Пл=Кз/Ср.числ*100 (14.1)

Де,Пл-плинність кадрів,Кз-кількість звільнених,Ср.числ.-середня чисельність працівників.

Визначаємо плинність персоналу за 2011-2012р:

Пл₂₀₁₁=7/50*100=0,14

Пл₂₀₁₂=20/52*100=0,38

Отже,плинність кадрів у 2011р. є середньою,тому що 0,1 ≤ Кпл ≤ 0,2,а у 2012р.-висока,враховуючи,що Кпл > 0,2.Які фактори впливали на такі показники,невідомо,можливо це була низька зарплата чи відсутність ритмічності роботи.

РОЗДІЛ 15. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Показнику собівартості продукції належить одне з провідних місць в економічному механізмі господарювання. Від рівня собівартості залежить прибуток, рівень цін, рентабельність та інші показники.

Собівартість продукції (робіт, послуг) с одним із найважливіших показників роботи кожного підприємства чи організації, так як вона характеризує всі сторони його (її) діяльності. В собівартості продукції втілені всі затрати на виробництво і реалізацію продукції, тому вона показує наскільки ефективно на підприємстві використовуються всі види ресурсів. Крім того, собівартість продукції характеризує результати виробничої, господарської і комерційної діяльності підприємства.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені у грошовій формі витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції (виконання робіт, надання послуг). Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших витрат.

Собівартість — один з найважливіших показників діяльності підприємства, оскільки він:

— комплексно характеризує рівень витрат усіх наявних ресурсів підприємства, а відтак, і рівень техніки, технології та організації виробництва;

- є базою для оцінки економічної ефективності виробництва;

— є базою для встановлення цін на продукцію (роботи, послуги);

- є базою для визначення прибутку підприємства. Собівартість продукції є якісним показником, в якому концентровано відображаються результати господарської діяльності організації, її досягнення і резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економія праці, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як підприємству, так і суспільству в цілому.

Витрати, які відносяться на собівартість продукції, визначаються Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

До собівартості продукції, зокрема, включаються витрати праці, засобів і предметів праці на виробництво продукції на підприємстві. До них відносяться:

— витрати на підготовку І освоєння виробництва;

— витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), зумовлені технологією і організацією виробництва, включаючи витрати на контроль виробничих процесів і якості продукції, що випускається;

— витрати, пов'язані з раціоналізацією й винахідництвом;

— витрати по обслуговуванню виробничого процесу* забезпеченню нормальних умов праці й техніки безпеки;

— витрати, пов'язані з набором робочої сили, підготовкою та перепідготовкою кадрів;

— відрахування на соціальні заходи;

— витрати по управлінню виробництвом тощо.

Крім цього, до собівартості продукції (робіт, послуг) включаються також втрати від браку, від простоїв за внутрішньовиробничими причинами, нестачі матеріальних цінностей у виробництві й на складах в межах норм природного убутку. Залежно від того, які витрати включаються до собівартості продукції, традиційно виділяються такі її види:

— технологічна—включає лише прямі витрати, пов'язані з підготовкою та виготовленням продукції;

— виробнича — включає прямі витрати і загальновиробничі витрати; вона характеризує витрати самостійного виробничого підрозділу (цеху) на виготовлення продукції;

— маржинальна (обмежена) — це виробнича собівартість, яка характеризує рівень прямих змінних витрат, які припадають на одиницю продукції;

— фабрично-заводська — собівартість, до складу якої включаються, крім безпосередніх затрат на її виготовлення, ще й адміністративні та інші операційні витрати;

— повна — виробнича собівартість, яка збільшена на суму адміністративних, комерційних і збутових витрат. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції;

— індивідуальна — характеризує витрати конкретного підприємства, які пов'язані з випуском продукції;

— середньогалузева — характеризує середні по галузі витрати на виробництво даного виробу і розраховується за формулою середньозваженої із індивідуальних собівартостей підприємств галузі.

Принцип історичної собівартості, що покладений в основу бухгалтерського обліку, передбачає пріоритетну оцінку активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і споживання.

Згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку до історичної (фактичної) собівартості повинні включатися лише виробничі витрати: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати і загальновиробничі витрати.

Показник повної собівартості використовується не для оцінки активів, а для цілей довгострокового планування та для визначення ціни на продукцію.

За ознакою часу собівартість поділяється на планову (нормативну) і фактичну. Для розрахунку планової (нормативної) собівартості включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на минулий період. Фактична собівартість характеризує розмір дійсно затрачених засобів на випущену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Таблиця 15.1 Дані для визначення собівартості товару

Н а початок звітного періоду

Залишок товару за продажними цінами 15500,00

Залишок торгової націнки 4600,00

Залишок транспортних витрат 1050,00

Протягом звітного періоду

Оплачено вартість товару постачальнику 24000,00 (в т.ч. ПДВ - 4000,00)

Транспортні витрати 1200,00 (в т. ч. ПДВ-200,00)

Надійшли товари на склад за купівельною вартістю 20000,00

Відображено торгону націнку 5000,00

Виручкa від реалізації 31000,00

На кінець звітного періоду

Залишок товару 9500,00

Залишок торгової націнки 2263,00

Залишок транспортних витрат 481,81

Визначення собівартості проданого товару за методом середнього відсотка торгових націнок. Визначення суми торговельних націнок на реалізований товар необхідне винятково для визначення собівартості проданого товару. Передусім необхідно визначити середній відсоток торгових націнок за звітний період. Для цього слід зіставити всю суму торгових націнок за звітний період і всю вартість усього товару за звітний період:

Усього торгових націнок:

4600 грн. + 500 грн. = 9600 грн.

Усього товару;

15500 грн. + 25000 грн. = 40500 грн.

Середній відсоток торгової націнки:

(9600 грн. /40500 грн.) х 100 % = 23,7 %.

Списана торгова націнка:

(31000 грн. х 23,7 %): 100 % = 7347 грн.

Собівартість реалізованих товарів :

3100 грн. – 7347 грн. = 23653 грн.

Залишок торгової націнки на кінець звітного періоду:

(4600 грн. + 5000 грн.) - 7347 грн. = 2263 грн