4.3. Організація імпортних операцій

Імпорт здійснюють великі фірми, муніципалітети, універ­маги, ресторанні концерни.

Для проведення операцій фірми створюють імпортні відділи, що включають, як правило, два сектори — закупівельний і адміністра­тивний. Інколи фірми звертаються до послуг вояжерів із закупівлі. Вони, як і комівояжери, є роз’їзними приказниками чи агентами фірми. За свою роботу отримують невелику ставку плюс процент від суми угоди.

У великих центрах, де переважно закуповується товар, заснову­ються постійні представництва. У промислових центрах розташову­ються також закупівельні контори, які безпосередньо скуповують товари. Перш ніж придбати товар, вони посилають оферти (формальна пропозиція певній особі заключити угоду з вказівкою усіх необхідних умов для її підписання) та зразки своїм фірмам. Іноді самостійно вирішують питання про закупівлю (якщо йдеться про невелику партію).

У деяких країнах, що розвиваються, створені урядові організації, які займаються експортом окремих товарів, що виробляються на державних підприємствах або скуповуються в окремих приватних осіб (наприклад, Бразильський інститут кави, нафтові розробки Аргентини). Іноземні промислові фірми при закупівлі товарів користуються послугами цих організацій.

4.4. Поняття торгово-посередницьких операцій

Під торгово-посередницькими операціями маються на увазі операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, що виконується за дору­ченням виробника-експортера незалежним від нього торговим посе­редником на основі угоди або доручення.

Торгове посередництво - це досить широке поняття, яке включає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка та завершення угоди; кредиту­вання сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; здійснення техніч­ного обслуговування.

До торгово-посередницьких належать фірми, які в юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи спожи­вача товару (сюди, звичайно, не входять філії чи дочірні товариства промислових компаній). Вони діють заради прибутку, що створюється або як різниця між цінами, за якими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги.

Як правило, торгово-посередницькі фірми займаються лише ко­мерційною діяльністю, хоча найбільші з них можуть і обробляти куплений товар.

Використання торгових фірм дає певні переваги:

1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає значних коштів у організацію збутової мережі на території країни-імпортера, бо торгово-посередницькі фірми мають свою власну матеріально-техніч­ну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні май­стерні, роздрібні магазини).

2. Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару (доставка, сортування, пакування), пристосовую­чись до вимог ринку.

3. Суттєвим є використання капіталу торгово-посередницьких фірм на основі коротко- та довгострокового кредитування. Тут ве­лике значення мають стійкі зв'язки торгово-посередницьких фірм із банками, страховими компаніями.

4. Ринки деяких товарів повністю монополізовані торговими посередниками (наприклад, брокерами в Англії) і не доступні для прямих контактів зі споживачами.

Недоліком використання посередників є те, що експортер поз­бавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і повністю залежить від добросовісності посередника.