
- •Тема 1 Поняття, предмет та метод правового регулювання відносин банкрутства
- •Поняття про неплатоспроможність і банкрутство
- •1.2 Предмет правового регулювання в процедурі банкрутства
- •1.3 Методи правового регулювання відносин банкрутства
- •Контрольні питання
- •Тема 2 Принципи та система законодавства інституту банкрутства
- •2.1 Принципи інституту неплатоспроможності (банкрутства)
- •2.2 Законодавство про процедуру неплатоспроможності
- •Контрольні питання
- •Тема 3 Запобігання банкрутству
- •Контрольні питання
- •Тема 4 Учасники у справі про банкрутство
- •4.1 Кредитор і боржник
- •4.2 Арбітражний керуючий
- •4.3 Розпорядник майна
- •4.4 Керуючий санацією
- •4.5 Ліквідатор
- •Контрольні питання
- •Тема 5 Провадження у справі про банкрутство
- •Контрольні питання
- •Тема 6 Розпорядження майном боржника
- •Контрольні питання
- •Тема 7 Санація
- •Контрольні питання
- •Тема 8 Ліквідаційна процедура
- •Контрольні питання
- •Тема 9 Мирова угода
- •Контрольні питання
- •Тема 10 Правовий захист сторін у процедурі банкрутства
- •Контрольні питання
- •Тема 11 Правове регулювання окремих категорій суб’єктів господарювання
- •Контрольні питання
- •Тема 12 Правове регулювання банкрутства громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності
- •12.1 Підстави для банкрутства підприємця
- •12.2 Розгляд справи про банкрутство
- •12.3 Визнання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом
- •12.4 Звернення стягнення на майно
- •Список рекомендованої літератури
12.2 Розгляд справи про банкрутство
Загальні норми Закону про банкрутство визначають, що протягом 5 днів з моменту надходження заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає її ( відмовляє в прийнятті заяви (ч. 2 ст. 8 Закону № 2343)) або залишає заяву без розгляду (стаття 9 Закону № 2343).
Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на його майно, за винятком майна, на яке не може бути звернено стягнення (носильні речі, постільна білизна, кухонний посуд тощо).
Разом із тим за клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки або іншого забезпечення виконання зобов’язання громадянина-підприємця третіми особами.
Якщо справа про банкрутство ініціюється кредитором (кредиторами), то відповідно до загальних норм Закону про банкрутство не пізніше дати проведення підготовчого засідання (30 днів з моменту прийняття заяви про порушення справи), про яку сторонам повідомляється в ухвалі господарського суду, боржник повинен надати відзив суду та заявнику на заяву про порушення справи про банкрутство.
Підприємцю надається можливість подати заяву до суду і відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення розрахунків із кредиторами або укладення мирової угоди.
Мирова угода – це домовленість між боржником і кредитором (групою кредиторів) про відстрочення та (або) розстрочення платежів або припинення зобов’язання за згодою сторін.
За наявності відомостей про відкриття спадщини в інтересах громадянина-підприємця господарський суд має право призупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини в установленому законом порядку.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону про банкрутство з метою виявлення всіх кредиторів і осіб, які мають намір узяти участь у санації боржника, суд на підготовчому засіданні своєю ухвалою зобов’язує заявника, який ініціював банкрутство, подати в десятиденний строк оголошення до офіційних друкованих органів («Голос України» або «Урядовий кур’єр») про порушення справи про банкрутство.
Зобов’язати подати оголошення може тільки суд своєю ухвалою. Хоча, як зазначалося вище, підприємцю надається можливість самому виявити кредиторів і розрахуватися з боргами.
12.3 Визнання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом
Якщо у двомісячний строк підприємець не надав докази задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирову угоду (у разі відстрочення розгляду справи за заявою підприємця-боржника), господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом та інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд надсилає всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, що не може перевищувати два місяці (копія надсилається за рахунок підприємця-банкрута).
Окрім того, копія постанови суду в день набуття ним чинності надсилається державному реєстратору за місцем державної реєстрації фізичної особи – підприємця. А той у свою чергу провадить процедуру зняття підприємця з реєстрації.
Від дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
– строки виконання зобов’язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали (тому, навіть якщо боржник повинен заплатити певні кошти в майбутньому, але при цьому його визнали банкрутом, вважається, що строк виконання його зобов’язання настав);
– припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій щодо всіх зобов’язань громадянина-підприємця;
– припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів щодо вимог про стягнення аліментів, а також щодо вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян.