
- •Тема 1 Поняття, предмет та метод правового регулювання відносин банкрутства
- •Поняття про неплатоспроможність і банкрутство
- •1.2 Предмет правового регулювання в процедурі банкрутства
- •1.3 Методи правового регулювання відносин банкрутства
- •Контрольні питання
- •Тема 2 Принципи та система законодавства інституту банкрутства
- •2.1 Принципи інституту неплатоспроможності (банкрутства)
- •2.2 Законодавство про процедуру неплатоспроможності
- •Контрольні питання
- •Тема 3 Запобігання банкрутству
- •Контрольні питання
- •Тема 4 Учасники у справі про банкрутство
- •4.1 Кредитор і боржник
- •4.2 Арбітражний керуючий
- •4.3 Розпорядник майна
- •4.4 Керуючий санацією
- •4.5 Ліквідатор
- •Контрольні питання
- •Тема 5 Провадження у справі про банкрутство
- •Контрольні питання
- •Тема 6 Розпорядження майном боржника
- •Контрольні питання
- •Тема 7 Санація
- •Контрольні питання
- •Тема 8 Ліквідаційна процедура
- •Контрольні питання
- •Тема 9 Мирова угода
- •Контрольні питання
- •Тема 10 Правовий захист сторін у процедурі банкрутства
- •Контрольні питання
- •Тема 11 Правове регулювання окремих категорій суб’єктів господарювання
- •Контрольні питання
- •Тема 12 Правове регулювання банкрутства громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності
- •12.1 Підстави для банкрутства підприємця
- •12.2 Розгляд справи про банкрутство
- •12.3 Визнання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом
- •12.4 Звернення стягнення на майно
- •Список рекомендованої літератури
4.4 Керуючий санацією
Відновити платоспроможність боржника дозволяє процедура санації, якій у Законі про банкрутство приділена особлива увага, оскільки в ній основний акцент зроблений не на ліквідацію боржника, а на відновлення його платоспроможності.
Санація передбачає систему заходів, які здійснюються під час процесу в справі про банкрутство, з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації. Вона спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та(або) зміну організаційно-правової й виробничої структури боржника.
Якщо є підстави для санації боржника, то в строки, аналогічні для введення процедури розпорядження майном боржника й призначення розпорядника майна, господарський суд, за клопотанням комітету кредиторів, може винести постанову про проведення санації боржника й призначення керуючого санацією.
Кандидатура керуючого санацією узгоджується комітетом кредиторів. Керуючим санацією може бути як особа, що виконала повноваження розпорядників майна, так і керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів і (або) інвесторів.
Термін дії керуючого санацією – не більше як 12 місяців, але за клопотання комітету кредиторів або самого керуючого санацією цей строк може бути продовжений ще на 6 місяців або зменшений.
Права керуючою санацією ширші, ніж права розпорядника майна. Так, згідно з п. 4 ст. 17 Закону про банкрутство, від дня винесення постанови про санацію припиняються повноваження керівника боржника, а управління боржником переходить до керуючого санацією. При цьому в триденний строк керуючому санацією передаються бухгалтерська й інша документація, печатки, штампи, матеріальні й інші цінності.
Керуючий санацією має право:
– самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених Законом про банкрутство;
– укладати від імені боржника мирові угоди й інші цивільно-правові угоди;
– відмовлятися від виконання договорів боржника у випадках, передбачених Законом про банкрутство. Керуючий санацією зобов’язаний:
– приймати в господарське ведення майно боржника й організовувати його інвентаризацію;
– відкривати спеціальний рахунок для проведення санації й розрахунків із кредиторами;
– розробляти й подавати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника, погоджений з боржником, органом, уповноваженим управляти майном боржника;
– організовувати ведення бухгалтерського й статистичного обліку й фінансової звітності;
– здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником;
– розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника й санації;
– заявляти у встановленому порядку заперечення у відношенні заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених у попередньому підпункті;
– звітувати перед комітетом кредиторів відносно послідовної реалізації плану санації;
– повідомляти в десятиденний строк від дня винесення господарським судом відповідного визначення державному органу з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов’язків;
– здійснювати інші обов’язки, передбачені Законом про банкрутство.
Одним із основних обов’язків керуючого санацією є складання й подання в тримісячний строк від дня винесення постанови про санацію комітету кредиторів плану санації боржника.
План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їхньою наявністю, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк і черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання прийнятих відповідно до плану санації зобов’язань.
План санації приймається на засіданні комітету кредиторів, що скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня винесення постанови про санацію. План вважається прийнятим, якщо його підтримало більше половини членів комітету кредиторів.
Якщо в майні підприємства боржника частка державної власності перевищує 50 відсотків, то план санації повинен попередньо узгоджуватися з органом, уповноваженим управляти державним майном.
За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов’язаний представити комітету кредиторів письмовий звіт, що повинен містити таку інформацію:
– баланс боржника на останню звітну дату;
– рахунок прибутків і збитків боржника;
– відомості про наявність у боржника коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;
– відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту й про нереалізовані права вимоги боржника;
– інші відомості про можливості погашення кредиторської заборгованості, що залишилася.
Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить одну із пропозицій:
– про ухвалення рішення про дострокове припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника;
– про укладення мирової угоди;
– про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури.
За результатами розгляду звіту керуючого санацією і його пропозиціями комітет кредиторів ухвалює рішення щодо подальшої долі боржника.
Звіт керуючого санацією, протокол зборів кредиторів, а також реєстр вимог і скарг кредиторів розглядаються на засіданні господарського суду.
Якщо збори кредиторів ухвалили рішення щодо виконання плану санації й закінчення санації або про звернення до господарського суду із клопотанням про припинення санації у зв’язку з відновленням платоспроможності, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом.
Якщо ж ознак відновлення платоспроможності боржника немає або якщо скарги кредиторів, що голосували проти (або не брали участі в голосуванні) прийнятого зборами кредиторів рішення обґрунтовані, то господарський суд відмовляє в затвердженні звіту керуючого санацією.
Затвердження звіту керуючого санацією є підставою для винесення господарським судом постанови про припинення розгляду справи про банкрутство.
У випадку невиконання або неналежного виконання керуючим санацією своїх обов’язків, комітет кредиторів може винести відповідне рішення, на підставі якого господарський суд звільняє керуючого санацією від його повноважень.