Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Правове регулювання відносин у процедурі банкру...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
342 Кб
Скачать
☆

Контрольні питання

1. Дайте коротку характеристику процедури санації й укажіть її значення.

2. Назвіть види санації.

3. Розкрийте повноваження керуючого санацією.

4. Строки в процедурі санації.

Тема 8. Ліквідаційна процедура

Ліквідація – це припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Ця процедура є заключною в справі про банкрутство й вийти з неї можна тільки одним шляхом – через мирову угоду. У процедурі ліквідації немає фінансового оздоровлення – тут уже реалізується майно боржника.

Процедура ліквідації відкривається лише в чотирьох випадках:

– коли кредитори, в особі комітету кредиторів, клопочуться про введення такої процедури (п. 16 ст. 50 Закону про банкрутство) як підсумок розпорядження майном (п. 8 ст. 50 Закону про банкрутство);

– коли виявилися незадовільними підсумки процедури санації (п. 6 ст. 18, п. 12 ст. 19, п. п. 6,11,15 ст. 21 Закону про банкрутство);

– коли суд застосовує спрощені процедури банкрутства (ст. ст. 51, 52 Закону про банкрутство);

– у випадку банкрутства громадян – суб’єктів підприємницької діяльності (ст. 47-49 Закону про банкрутство).

Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцять місяців, але в разі потреби, суд може продовжити цей строк ще на шість місяців, однак на практиці виникає питання про те, як бути, якщо ліквідаційній комісії не вдалося реалізувати майно банкрута в передбаченим Законом термін. Тому необхідно закріпити в Законі про банкрутство норму, що дає право господарському суду у виняткових випадках (наприклад, якщо не знайдено бажаючих придбати майно) продовжити строк ліквідаційної процедури.

Процедура ліквідації має такі етапи:

а) введення процедури;

б) виявлення й оцінювання ліквідаційної маси;

в) реалізація майна боржника;

г) задоволення вимог кредиторів;

д) затвердження звіту ліквідатора.

Про визнання боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури господарський суд приймає постанову. Такий акт тягне настання для боржника таких правових наслідків:

– підприємницька діяльність боржника з виробництва й реалізації завершується;

– строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута й зобов’язань по оплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що вже настав;

– припиняється нарахування недоутримки (пені, штрафу), відсотків та інших санацій по всіх видах заборгованості боржника;

– відомості про фінансове становище боржника перестають бути конфіденційними або становити комерційну таємницю;

– здійснення угод, пов’язаних з відчуженням майна боржника або передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Законом про банкрутство;

– скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, або інші обмеження за розпорядженням майном. Введення нових арештів та інших обмежень за розпорядженням майном боржника не допускається;

– вимоги по зобов’язаннях боржника, визнаного банкрутом, які виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть бути пред’явлені тільки в межах ліквідаційної процедури;

– виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Для громадянина-підприємця визнання його банкрутом тягне такі наслідки:

– строки виконання зобов’язань вважаються такими, які настали;

– припиняються нарахування недоутримки (штрафу, пені), відсотків та інших санкцій за всіма зобов’язаннями;

– припиняється стягнення за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів по вимогах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної життю й здоров’ю громадян.

Ліквідація підприємства являє собою складну й тривалу процедуру, для здійснення якої формується ліквідаційна комісія. Склад і повноваження її залежать від того, на якій підставі ліквідується підприємство.

З моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури усі права керівника (органів управління) юридичної особи-банкрута переходять ліквідаторові.

Протягом трьох днів після призначення ліквідатора органи управління банкрута забезпечують передачу бухгалтерської й іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей ліквідаторові.

Протягом п’яти днів від дня винесення постанови суду ліквідатор зобов’язаний подати оголошення в офіційний друкований орган про відкриття ліквідаційної процедури.

У ліквідаційній процедурі важливим етапом є формування ліквідаційної маси. При цьому ліквідатор може: відмовитися від виконання договорів банкрута в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, вживати заходи з пошуку, виявлення й повернення майна боржника; пред’являти до третіх осіб вимоги з повернення дебіторської заборгованості банкрута й ін.

Важливою мірою у формуванні ліквідаційної маси є інвентаризація й оцінювання майна банкрута.

До складу ліквідаційної маси включаються всі види майнових активів (майно й майнові права), які належать банкрутові на праві власності або повного господарського ведення на дату відкриття ліквідаційної процедури й виявлення в її ході.

З ліквідаційної маси виключаються: майно, вилучене з обороту; майнові права, пов’язані з особистістю боржника; індивідуально певні речі, якими володіє банкрут на основі речовинних прав.

Об’єкти державного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади й об’єкти комунальної інфраструктури також не включаються до складу ліквідаційної маси й передаються в комунальну власність відповідним органом місцевого самоврядування без яких-небудь додаткових умов.

До складу ліквідаційної маси громадянина-підприємця не включається майно, на яке, відповідно до цивільно-процесуального законодавства України, не може бути звернене стягнення. Крім того, господарський суд може додатково виключити зі складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, якщо це майно є неліквідним або доход від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна сума такого майна не повинна перевищувати дві тисячі гривень.

Наступним етапом ліквідаційної процедури є продаж майна боржника. Ліквідатор приступає до продажу майна тільки після його інвентаризації й оцінювання. Майно банкрута продається на відкритих торгах, якщо комітет кредиторів не встановив інший порядок продажу. Виручена в ході даної операції грошова сума включається до складу майнових активів боржника (п. 5 ст. 19 Закону про банкрутство).

Якщо майна не залишилося, то суд ліквідує юридичну особу. Копія визначення суду направляється органу, що здійснює державну реєстрацію банкрута, й органу державної статистики для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

У випадку, коли майна банкрута вистачило, щоб задовольнити вимоги кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів і може далі здійснювати свою підприємницьку діяльність.

Серед складних питань ліквідаційної процедури варто назвати регулювання черговості сплати поточних податкових платежів, що виникають під час проведення такої процедури.