4.8 Загальні відомості про Інтернет

Інтернет – це сама велика світова комп'ютерна мережа, що поєднує комп'ютери у всьому світі. Інтернет є глобальною обчислювальною мережею, вона утворена з регіональний мереж. Основне призначення – обмін інформацією будь-якого виду між комп'ютерами підключеними в мережі.

Історія розвитку

У 1961 р. Defence Advanced Research Agency (DARPA) за завданням міністерства оборони США приступило до проекту зі створення експериментальної мережі передання пакетів. Ця мережа, названа ARPANET, призначалася спочатку для вивчення методів забезпечення надійного зв'язку між комп'ютерами різних типів. Багато методів передання даних через модеми були розроблені у ARPANET. Тоді ж були розроблені і протоколи передання даних у мережі – TCP/IP. TCP/IP – це безліч комунікаційних протоколів, що визначають, як комп'ютери різних типів можуть спілкуватися між собою.

Експеримент із ARPANET був настільки успішний, що багато організацій захотіли ввійти у неї, із метою використання для щоденного передання даних. І у 1975 році ARPANET перетворилася із експериментальної мережі у робочу мережу. Відповідальність за адміністрування мережі взяло на себе Defence Communication Agency (DCA), назване Defence Information Systems Agency (DISA). Але розвиток ARPANET на цьому не зупинилися; Протоколи TCP/IP продовжували розвиватися й удосконалюватися.

У 1983 році вийшов перший стандарт для протоколів TCP/IP, що ввійшов у Military Standards (MIL STD), тобто у військові стандарти, і усі, хто працював у мережі, зобов'язані були перейти до цих нових протоколів. Для полегшення цього переходу DARPA звернулася з пропозицією до керівників фірми Berkley Software Design – упровадити протоколи TCP/IP у Berkley (BSD) UNIX. З цього і почався союз UNIX і TCP/IP.

Через деякий час TCP/IP був адаптований у звичайний, тобто у загальнодоступний стандарт, і термін Internet увійшов у загальне вживання. У 1983 році від ARPANET видділилася MILNET, що стала відноситися до Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США. Термін Internet став використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. І хоча у 1991 році ARPANET припинила своє існування, мережа Internet існує, її розміри набагато перевищують первісні, тому що вона об'єднала безліч мереж в усьому світі.

Глобальна структура

Структура Інтернет представлений локальними об'єднаннями в глобальну мережу за допомогою інтеграції (рис. 4.10).

Рисунок 4.10 – Глобальна структура Інтернет

Основу мережі Інтеренет складають могутні обчислювальні центри, розташовані у США й об'єднані в єдину мережу за допомогою високошвидкісних каналаів (швидкості порядку T3 = 45 Мбіт у секунду). Ці сервера знаходяться у обчислювальних центрах інститутів і наукових дослідницьких закладів. Повідомлення від одного комп'ютера до іншого надходять послідовно. Для доступу до цієї мережі існують мережні шлюзи, що забезпечують інтеграцію інших мереж у мережу Інтернет. У задачу шлюзів входить визначення оптимального шляху (найкоротшого) до іншого шлюзу. Шлюзи обмінюються між собою інформацією про маршрутизацію і стан мережі, використовую спеціальний шлюзовий протокол.

Шлюзові протоколи

Для коректування маршрутів і ефективного пере напрямку повідомлень шлюзам необхідна інформація про стан локальних мереж і підключених до них підмереж.

Існують шлюзи двох типів: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні шлюзи розташовуються у невеликих підмережах і організують зв'язок із більш великими мережами. Ці шлюзи називаються автономними. З'єднання з цими шлюзами називаються постійними. Підтримують зв'язок за протоколом IGP (Internet Gateway Protocol – протокол інтернет шлюзів).

Великі мережі є динамічними, настроювання шлюзів у них постійно міняються за рахунок зміни в численних більш дрібних підмереж. Зв'язок здійснюється за протоколом Exterior Gateway Protocol (EGP) – зовнішній шлюзовий протокол.

У випадку передання інформації між шлюзами приєднаних безпосередньо до Backbone, використовується протокол GGP (Gateway to Gateway Protocol – протокол від шлюзу до шлюзу).

Зв'язок між вузлами

На глобальному рівні зв'язок між локальними вузлами Internet здійснюється такими способами:

– супутниковий зв'язок (наземні станції, штучні супутники землі);

– радіорелейні лінії (проміжний пристрій прийому-передачі інформації);

– оптико-волокняні лінії зв'язку (кабельне господарство, кабельне устаткування, кінцеві і проміжні станції передання).