Центрифуга ца – 25

Відрізняється від центрифуги ЦА – 10 розмірами і має наступні конструктивні особливості: корпус центрифуги одночасно є й опорним стаканом, у якому кріпляться гумові амортизатори, маточниця ротора одночасно є відомим і гальмовим шківом; маточниця ротора – відомий шків посаджений на верхній конічний кінець вала ротора і кріпиться до вала ротора гайкою.

Центрифугу цпм – 50

Триопорна напівавтоматизовна центрифуга ЦПМ – 50 (мал.39) має наступні вузли:

корпус; кожух; ротор із валом; вузол опори вала;

привод; три опори; гальмо; блокувальні пристрої; електрообладнання.

Мал. 39. Центрифуга ЦПМ – 50:

1 – важіль аеродинамічного блокування; 2 – упорний підшипник;

3 – пружинний амортизатор.

Корпус служить основою вузлів і механізмів центрифуги. Він виконаний у вигляді неглибокої чаші з піднятим у центрі дном, у результаті чого вода, що збирається в ній після віджимання з білизни, стікає до країв і до спускних патрубків. Зовні корпус має три приливи – лапи, що спираються на сферичні шарніри, що на тягах підвішені до трох литих стаканів пляшкової форми. Стакани закріплені на монтажній рамі, зваренної зі швелерів.

Кожух захищає ротор і охороняє обслуговуючий персонал від травм. Він не має принципових відмінностей від кожухів, розглянутих раніше.

Ротор центрифуги виконується з перфораціями з аркушевої нержавіючої сталі або зі звичайної сталі з наступним нанесенням антикорозійного покриття. Обичайка ротора повинна бути достатньо міцною, щоб витримати напруги, що створюються при роботі машини. В окремих випадках обичайка зміцнюється бандажами.

У верхній частині ротор має завантажувальний люк із горловиною, у нижній маточниця.

Маточниця ротора в центрифугах старих конструкцій є корпусом шарикопідшипників вузла опори. У центрифугах нових конструкцій маточниця ротора тільки верхньою частиною насідає на приводний вал і затягується спеціальною гайкою.

Приводний вал ротора монтується на шарикопідшипниках і роликопідшипниках качення, закріплеених у спеціальній опорі. На нижній кінець вала встановлюється шків клиноремінної передачі. Ротор центрифуги закривається кожухом.

Вузол опори вала має додатково третій підшипник – упорний, що несе навантаження від ваги обертового ротора.

Привод складається з:

• електродвигуна;

• відцентрової кулачкової муфти;

• головного шківа;

• клиноремінної передачі;

• відомого шківа з гальмовим ободом.

Опори центрифуги (три) мають однакову конструкцію. Кожна опора складається з чавунної колонки (опорного стакана), тяги і пружини. Опори розташовуються під кутом 120⁰ по відношенню один до одного. Пружини є амортизаторами. Така система підвіски гасить коливання центрифуги, як у горизонтальній, так і у вертикальній площині.

Стрічкове гальмо складається з гальмової стрічки, гальмове колонки, ящика з електромагнітом і кінцевим вимикачем. Один кінець стрічки жхстко кріпиться до корпусу центрифуги, інший, що збігає – до сектора через стержень і пружину. За допомогою важеля і валика колонки сектор може повертатися по годинниковій стрілці, розгальмовування ротор. Під дією пружини ротор загальмовується. При повороті сектора ручкою кнопки розгальмування, валик штока електромагніта під дією власної ваги і ваги якоря падає вниз і, упираючись у верхнє ребро сектора, стопорить усю гальмову систему, не дозволяючи пружині відійти обернено, що забезпечує расторможенне положення центрифуги. При вмиканні електромагніта якір із штоком і роликом піднімається, сектор під дією пружини повертається, загальмовуючи ротор. При негайній зупинці центрифуги ротор гальмують поворотом валика колонки. При цьому спрацьовує кінцевий вимикач і розмикає ланцюг електродвигуна.

Блокувальні пристрої охороняють відкриття кришки при роботі центрифуги і запуск її при відкритій кришці. Комбінована система блокування складається з електричної, що не дозволяє робити включення двигуна при відкритій кришці, і аеродинамічну, що замикає кришку під час роботи. Крім того, у центрифузі встановлений на корпусі одного амортизатора вимикач, що при великій вібрації центрифуги розмикає ланцюг електродвигуна.

Мал. 40. Загальний вид центрифуги КП – 215:

1 – рама; 2 – опора; 3 – станина; 4 – стакан; 5 – кришка; 6 – шарнірний вузол;

7 – балансировочна пружина; 8 – ротор; 9 – вал; 10 – корпус;

11 – електродвигун; 12 – плита; 13 – гідромуфта; 15 – днище; 14, 17 – шківи;

16 – передача.

Електрообладнанняння змонтоване в шафі управління і складається з реле часу типу ВС-10-65, магнітного пускача, автоматичного вимикача і клемного плато. Сигнальна лампочка монтується в зручному для спостереження місці.