4. Спеціальні (вільні) економічні зони

Реалізація державної регіональної економічної політики і стимулювання господарської діяльності регіонів передбачають створення і організацію діяльності спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР). Головне завдання та мета їх формування - активізація господарської та підприємницької діяльності на певній території. За допомогою СЕЗ можливе формування передумови для залучення інвестицій, створення нових робочих місць, структурного оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції.

Спеціальні економічні зони - це окремі території суверенних країн, де створено сприятливі умови для руху товарів і капіталу з метою розвитку підприємства і пожвавлення господарської діяльності. Спеціальні режими інвестиційної діяльності, що діють на території СЕЗ та ТПР підприємств, повинні реалізувати на цій території інвестиційний проект, який належить до пріоритетного виду економічної діяльності, та зареєструватися у відповідних органах, контролюючих його діяльність. Створенню СЕЗ передує обґрунтування її функціонального призначення, галузевої спрямованості та відповідності місцевим умовам.

У практичній діяльності розрізняють такі види СЕЗ:

- функціональні зони, до складу яких входять технопарки і технополіси. їх створення сприяє міжнародній співпраці у галузі розробки нових технологій;

- комплексні зони виробничого спрямування, які функціонують на основі залучення іноземних інвестицій;

- зовнішньоторговельні зони, які забезпечують додаткові валютні надходження. Для них пріоритетне значення має мати: наявна мережа транспортних шляхів

Розвитку СЕЗ мають сприяти вдале розміщення системи транспортного сполучення (близькість до зовнішніх і внутрішніх ринків, наявність необхідних транспортних комунікацій), розвинутий виробничий потенціал, розгалужена соціальна і виробнича інфраструктура, для туристично-рекреакційних зон - сфера обслуговування населення і туристів, науково-технічноъ сфери - наявність відповідного кадрового забезпечення.

З 1995 р. в Україні діє перша створена експериментальна зона «Сиваш», до складу якої увійшли Кримське об'єднання «Титан», Перекопський бромний завод, Сиваський анілінофарбовий завод, Кримський содовий завод, пластмасовий завод «Поліфтор», сільськогосподарські підприємства, рибокомбінат.

На сьогодні в Україні продовжують функціонувати 11 спеціальних (вільних) економічних зон (далі – СЕЗ) та на території 9 регіонів запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності (далі - ТПР).

Перелік спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (ТПР)Спеціальні (вільні) економічні зони:

"Азов"

"Донецьк"

"Закарпаття"

"Інтерпорт Ковель"

"Курортополіс Трускавець"

"Миколаїв"

"Порто-франко"

"Порт Крим"

"Рені"

"Славутич"

"Яворів"

Території пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності:

в Автономній Республіці Крим

у Волинській області

у Донецькій області

у Закарпатській області

у Житомирській області

у Луганській області

у Чернігівській області

у м. Харків

У м. Шостка Сумської області

Відповідно до Закону України від 25.03.2005 № 2505 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" усі суб’єкти СЕЗ і ТПР реалізують інвестиційні проекти у загальному режимі оподаткування.

Водночас на виконання заходу 3 пункту 4.3.1 розділу 4 частини третьої Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік Міністерством розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції Закону України "Про спеціальні (вільні) економічні зони", метою якого є визначення концептуальних засад щодо відновлення з урахуванням світового досвіду спеціальних режимів інвестиційної діяльності в діючих, а також створення в Україні нових СЕЗ.

У Концепції визначено 2 типи СЕЗ: вільні митні зони та комплексно-виробничі зони, на території яких запроваджуватиметься спеціальний (преференційний) режим інвестиційної діяльності для суб’єктів господарювання під час реалізації ними інвестиційних проектів.

На даний час проект Концепції знаходиться на розгляді у Кабінеті Міністрів України.

У разі схвалення Концепції Кабінетом Міністрів України Міністерством буде розроблено законопроект, який визначатиме нові положення про загальні засади створення і функціонування СЕЗ і ТПР в Україні (на заміну Закону України від 13.10.1992 № 2673 "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"), а також буде здійснено інвентаризацію існуючих СЕЗ і ТПР в Україні щодо поновлення їх діяльності у новому форматі.

Формування і розвиток СЕЗ пов'язано з низкою проблем:

- складність і непрозорість процедури входження і виходу із статусу суб'єкта СЕЗ, що негативно впливає на інвестиційний режим, знижує прибутковість окремих видів діяльності;

- чітко не відпрацьовані вимоги щодо економічної доцільності спеціалізації СЕЗ, не виокремлено види діяльності;

- не визначено доцільні розміри території, на які має поширюватися режим спеціального кредитування і оподаткування.

Внаслідок цих причин у підприємств з'являються неконкурентні переваги порівняно з підприємствами аналогічних галузей, розташованих поза межами цих територій. За таких умов не досягається головна мета створення таких зон.

Наукові дослідження і практичний досвід діяльності СЕЗ показують, що все більшого значення набуває створення науково-технічних спеціальних економічних зон. їх центром мають стати регіональні науково-технічні парки, які формуються навколо провідних науково-дослідних установ чи вищих навчальних закладів за участю великих виробничих підрозділів, які здатні розробляти і запроваджувати новітні високі технології. Регіональні наукові технопарки повинні забезпечувати впровадження досягнення фундаментальної науки у господарсько-виробничу практику. Регіональні технопаркові утворення мають мати ієрархічну побудову. Елементарними базовими їх утвореннями є інкубатори, які являють собою інноваційні центри або бізнесові утворення. Бізнес-інкубатори дають змогу підтримувати і розвивати підприємництво інноваційної спрямованості. Регіональні науково-технологічні парки включають технополіси, інкубатори, розгалужену мережу інфраструктури. Це досить складні територіальні утворення, які розширяють можливості нарощування економічного потенціалу наукомістких і експортоспроможних галузей господарювання.

Науковці стверджують, що на Україні існують сприятливі умови для створення регіональних науково-технологічних парків, які ефективно впливають на розвиток економіки і підвищення добробуту населення.