Модель прибутковості землекористування (модель фон Тюнена)

Потенційна плата, яку конкретний землевласник готовий запропонувати за користування землею в даному місці, залежить від максимальної прибутковості даного типу землекористування.

До такого висновку прийшов німецький економіст фон Тюнен (Sohann Heinrich Von Thunen) у 1826 році. Він розробив модель, яка ілюструє принцип утворення платежів за землю при різних видах використання землі, і які, в силу очевидних історичних причин, перш за все, відносилися до сільськогосподарських земель.

Основні передумови моделі:

- кліматичні умови, топографія і родючість усіх розглянутих земель однакові;

- у центрі розміщення землекористувань є ринок для реалізації продукції землеробства;

- для сполучення з ринком існує однакова можливість використання транспорту;

- на землях може вирощуватися різна продукція;

- різна продукція має різну структуру витрат, зокрема, структуру транспортних і виробничих витрат;

- валовий дохід від обробки 1 га землі для всіх продуктів однаковий.



П

Витрати

ри таких припущеннях, величина можливої плати за користування землею при виробництві продукції розглядається як функція транспортних витрат, тобто відстані від центрального ринку (рис.1)

.

В

Рис.1 - Графічна ілюстрація моделі.

NH – рівень доходу від збуту продукції

МВ – рівень виробничих витрат для вирощування певної культури на різних земельних ділянках (без врахування транспортних)

OM - витрати виробництва для місця розташування, що збігається з центральним ринком, тобто без врахування транспортних витрат.

DН – витрати виробництва для відстані ОD, в т.ч. НВ – транспортні витрати.

Похила лінія МН - складова транспортних витрат, що додаються до витрат виробництва.

Зі збільшенням відстані до ринку сумарні витрати збільшуються за рахунок транспортних витрат. Відповідно можлива плата за користування землею скорочується, аж до точки Н, після якої при збуті даної продукції плата за землю стає економічно недоцільною.



Якщо є можливість вирощувати два види продукції - продукція І і продукція II, то можлива плата за користування землею змінюється відповідно до різних транспортних витрат (рис.2).

Так як виручка від продажу для обох видів продукції буде однаковою (ОN), то можлива плата за користування землею для кожного виду продукції буде визначатися часткою транспортних витрат у загальній структурі витрат.

Рис.2

Суміщення графіків обох видів продукції (рис.3), дозволяє зробити висновок, що при розміщенні поблизу ринка внаслідок різного рівня виробничих витрат виробник продукції І буде в змозі заплатити більше за користування землею, ніж виробник продукції II. (ОМ<OM₁). Таким чином конкуренція витіснить виробництво продукції II з центру.

Рис.3

По мірі віддалення від центрального ринку розмір плати за землю виробника продукції І буде зменшуватися, і в точці L1 виробник обох видів продукції буде в змозі пропонувати однакову плату. На відстані більшій, ніж L1, виробник продукції II зможе пропонувати більшу плату за землю, ніж виробник продукції І. На відстані більшій, ніж D1, перший з виробників продуктів не зможе платити за користування землею (а на відстані D2 і другий виробник), адже дохід від реалізації продукції дорівнюватиме виробничим витратам.

