159.Незалежний статус центральних банків, його сутність та значення.

ЦБ мають особливий правовий статус, обумов­лений тим, що вони поєднують у собі риси банк установи й органу держ управління. ЦБ здійснюють банк операції, що приносять дохід (кредитування КБ, операції з ЦП на відкритому ринку, операції з ін валютою), мета цих операцій не отримання прибутку, а управління грош ринком.

Правовий статус ЦБ: це орган держ управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грош-кредитних відносин і банк діяльності, тобто у монетарній сфері. Для реалізації функцій ЦБ наділяється держа­вно-владними і цивільно-правовими повноваж. ЦБ са­мостійна юр ос; його майно відокремлене від майна держави; ЦБ може розпоряджатись ним як власник. Не комерц організація.

Питання правового статусу ЦБ пов'яза­не з проблемою його незалежності у монетарній сфері від органів держ влади і водночас його політика має відповідати зага­льнодержавній економічній політиці.

Цілі діяльності ЦБ і органів держ влади не завжди збігаються це викликає суперечності в їх взаємодії. Забезпечення стабільності нац валюти не завжди відповідає заг держ ек меті: високий рівень зайнятості нас. Якщо ЦБ уповільнює зрост грош маси, щоб стримати зростання цін, то у короткостр періоді рі­вень безроб може зростати. Політика органів держ влади, спрямована на стимулювання ек зростання за рах збільшення обсягу пропозиції грошей, мо­же призвести у короткостроковому періоді до зростання інфля­ційних процесів. ЦБ як орган монетарного й ек регулювання повинен протистояти зниженню купівель­ної спроможності нац валюти. Тільки незалежний ЦБ має можливість ставити перед собою довгострокові цілі щодо стабільності нац валюти і по­ступово їх досягати. Незалежність ЦБ - один з найгол чинників ефективної грошово-кредитної політики.

Зх науковці аналізують ступінь незалежності (автономії) ЦБ на підставі індексів. види індексів незалежності ЦБ:

- «правовий» («юридичний») враховує чинники: порядок розроблення грош-кредит політики, участь представників уряду у складі Ради ЦБ і порядок призначення керівництва банку;

- індекс фактичної незалежності ЦБ вимірюється за доп показника стабільності керівництва ЦБ, що характеризує частоту зміни голови ЦБ.

Передумови незалежності ЦБ:

• визначення осн завдань і функцій ЦБ на законодавчому рівні- Закон про ЦБ, де мають бути сформульов його основні за­вдання і функції;

• підзвітність ЦБ законодавчій владі та само­стійність у проведенні грошово-кредитної політики;

• розмежування коштів ЦБ і держ фі­нансів. Щоб уряд не мав можливості чинити тиск на ЦБ;

• незалежність керівництва ЦБ від органів виконавчої влади і тривалий строк повноважень голови банку-признач президентом країни/ обирається законодавчим органом держ влади, на 5—8р;

• економічна незалежність ЦБ. ЦБ переведені на са­мостійний бюджет (кошторис) і не сплачують податків до бю­джету. Унаслідок виконання своїх функцій (управління банк системою — кредитне, касове, розрах об­слуг банків, монетарне регулювання — операції з ЦП, з ін валютою, залучення резервів коме­рц банків на безоплатній основі) ЦБ можуть одержувати доходи. За рах доходів фінансують свої видатки і значну частину свого чис­того доходу спрямовують до держ бюджету. Базові чинники (передумови), що х-зують правовий статус НБУ, осн завдання і функції НБУ визначені Конституцією Укр та законом «Про НБУ».

Осн завдання (функція) НБУ - забезпечення стабільності нац грош од — гривні. Виконуючи своє ос­н завдання, НБУ сприяє забезпеченню стабільності бан­к системи і цінової стабільності в межах своїх пов­новажень. (Стабільність внутрішніх цін забезпечується монетарними й немонетарними чинниками, які перебувають поза межами впливу грош-кредитної політики НБУ, н-д через адміністрати­вне регулювання цін урядом. Закон визначає й інші функції НБУ. Зг з Законом органи законодав­чої і виконавчої влади не мають права втручатися у виконання банком функцій, передбачених на законодавчому рівні.)

НБУ, зг закону, особливий центр орган держ управління, НБУ виведе­но з-під юрисдикції КабМіну як центр органу виконавчої влади; йому надано право підтримувати ек політику уряду доки вона не суперечить забезпеченню стабільності нац грош од.

НБУ підзвітний Президенту та ВР Укр, які призначають і звільнюють Голову та формують Раду банку. Голова НБУ інформує Президента та ВР про діяльність банку та стан грош ринку в країні. Зг з Зако­ном Рада НБУ щорічно інформує ВР про основні за­сади грошово-кредитної політики. Рах палата ВРУ здійснює перевірку НБУ в частині руху коштів держ бюджету та виконання кошторису.

Програмний документ НБУ «Осно­вні засади грошово-кредитної політики», в якому визначається стратегія грошово-кредитної політики НБУ, щорічно розробляє Рада НБУ — один із двох керівних органів НБУ (Рада і Правління). Рада НБУ здійснює свою діяльність на громадських за­садах і до її складу входять представники законодавчої і вико­навчої влади.

ЗУ «Про НБУ» забороняє банку на­давати прямі кредити уряду на фінансування видатків держ бюджету. Операції з держ ЦП НБУ можна лише на вторинному ринку.

Голову НБУ призначає і звільняє на посаду ВРУ за поданням Президента. Строк повноважень- 5р. Закон передбачає одноосібну відповідальність Голови НБУ перед ВРУ та Президентом Укр за дія-сть НБУ. Голова НБУ не є одночасно Головою Ради НБУ. Осн засади грош-кредитної політики розробляє Рада НБУ. Посада Голо­ви НБУ залежна від коливань політ курсу органів дер­ж влади (зміна голови восени 2002 р.)

НБУ- ек самостійний орган, здійснює видатки за рах власних доходів у межах коштори­су, затвердженого Радою НБУ. При перевищення доходів над витратами різниця вноситься до держбюджету, а переви­щення покривається за рах держбюджету, наступного за звітним роком. Кошторис має забезпечувати виконання банком його фун­кцій. Одержання прибутку не є метою діяльності банку.

НБУ в цілому на законодавчому рівні забезпечується не­залежність ЦБ від органів держ влади у монетарній сфері. Фактична незалежність НБУ визначається за коефіцієнтом стабільності керівництва ЦБ перебуває на рівні незалежності ЦБ Росії і на нижчому рівні порівняно з ЦБ США, Чехія, Словенія, Угорщина.

Незалежний статус вимагає транспарентності політики ЦБ в монетарній сфері. Транспарентність означає, що ЦБ повинен не тільки забезпечувати прозо­рість своєї політики, зокрема оприлюднювати (розкривати) дані про свою діяльність, публікувати прогнози, звітувати перед гро­мадськістю, а й уся інформація банку має бути достатньою мірою достовірною, зрозумілою та опрацьованою, щоб ек суб'єк­ти мали можливість приймати на підставі цієї інформації відпові­дні рішення.